Справа № 2- 871/2010 р
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2010 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого – судді Федюшина М.В.,
при секретарі – Корнєєвій І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про захист права власності на житло і виселення з житлового будинку,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить захистити своє право власності на 46/100 частин житлового будинку №10, розташованого по пр. Ілліча в м. Харкові, визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловими приміщеннями в зазначеному будинку та виселити її з усім належним їй майном із цього житлового будинку.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в теперішній час позивачці належить на праві власності 46/100 частин житлового будинку №10, розташованого по пр. Ілліча в м. Харкові. 54/100 частин житлового будинку зареєстровано на праві власності за ОСОБА_5. Проте ОСОБА_5 померла і після неї спадкоємцями є її чоловік, ОСОБА_4, і дочка, ОСОБА_3, які зазначені по справі в якості третіх осіб.
Будинок №10 по пр. Ілліча складається з двох відокремлених частин. Згідно з порядком користування, що на протязі тривалого часу фактично склався між співвласниками, 46/100 частин зазначеного будинку, що знаходяться у власності позивачки, представляють собою квартиру №2, яка складається з трьох житлових суміжних кімнат №2-3, 2-5 і 2-6 та службових приміщень №№2-1, 2-2, 2-4, 2-7, III. В користуванні спадкоємців ОСОБА_5 знаходиться квартира №1 (приміщення №I, №1-2 - №1-9).
Відповідачка є бувшою дружиною ОСОБА_6, сина позивачки. У бувшого подружжя є син, ОСОБА_7.
Позивачка вимушена мешкати не в належній їй частині житлового будинку №10 по пр. Ілліча, а за іншою адресою, оскільки в зазначеній частині будинку зареєстрована і проживає відповідачка, яка заперечує проти проживання будь-кого разом з нею.
ОСОБА_1 виповнилось 85 років, вона є літньою хворою людиною і згідно з медичним висновком потребує постійного стороннього догляду. Позивачка має намір проживати в своєму будинку, і у неї є домовленість з онуком, ОСОБА_7, що він буде доглядати її. Але відповідачка перешкоджає цьому. ОСОБА_2 неодноразово пропонувалось звільнити житло, належне позивачці.
ОСОБА_1 вважає, що дії відповідачки, пов’язані з проживанням на спірній житловій площі, порушують її право власності на житло, зокрема право користування належною позивачці власністю.
Позивачка і відповідачка ніколи разом не проживали і не були членами однієї сім’ї. Відповідачка була прописана в будинку №10 по пр. Ілліча, як дружина сина позивачки, ОСОБА_6, якому під час шлюбу належало на праві власності 23/100 частин будинку.
21 лютого 2001 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 був розірваний. А 17.08.2009 року ОСОБА_6 подарував свою частку в праві власності на будинок №10 по пр. Ілліча своїй матері – позивачці по справі.
На думку позивачки, після того, як право власності ОСОБА_6 на будинок було припинено, відповідачка, яка вселилась в цей будинок як дружина ОСОБА_6, втратила право користування житловими приміщеннями в цьому будинку і має бути виселена з нього.
В судове засідання позивачка не з’явилась, замість неї були присутні її представники, ОСОБА_7, та адвокат ОСОБА_8, які підтримали позовні вимоги і пояснили, що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності ізольована однокімнатна квартира АДРЕСА_1. І ОСОБА_1 і ОСОБА_7 дали свою згоду в письмовому вигляді в паспортному столі на реєстрацію місця проживання і постійне проживання в належній їм квартирі відповідачки ОСОБА_2. ОСОБА_8 також пояснив, що аналогічна справа знаходилась у провадженні колегії з цивільних справ Верховного Суду України, яка своєю ухвалою підтвердила обґрунтованість позовних вимог, аналогічних вимогам, заявленим в позові ОСОБА_1.
Відповідачка в судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Будучи раніше присутньою в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на те, що вона з 1988 року на законних підставах зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1 і тому має право і далі мешкати на цій житловій площі. Вона ніколи не мешкала однією сім’єю з позивачкою. Більше того, однією з умов свого поселення у 1988 році на спірну житлову площу вона поставила окреме проживання від своєї свекрові. Син відповідачки, ОСОБА_7, дійсно пропонував їй переїхати з будинку №10 по пр. Ілліча в належну йому на праві власності квартиру по вул. Кашуби. Однак ОСОБА_2 відмовилась від цієї пропозиції.
Треті особи, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать їх розписки.
Третя особа, ОСОБА_3 була присутня раніше в судовому засіданні і підтвердила, що разом зі своїм батьком, ОСОБА_4, є співвласницею житлового будинку №10 по пр. Ілліча. 54/100 частин будинку їй і батьку дістались у спадок після смерті ОСОБА_5, яка померла у 2005 році, і є матір’ю ОСОБА_3, і дружиною ОСОБА_4. І ОСОБА_3 і ОСОБА_4 постійно проживали зі спадкодавицею на момент її смерті. Однак своє право власності вини не оформлювали документально. ОСОБА_4 у зв’язку з похилим віком та хворобами не буде з’являтись в судове засідання. Будинок складається з двох ізольованих частин, які розташовані на відокремлених земельних ділянках з відокремленими виходами на вулицю. Внаслідок цього ОСОБА_3 нічого не відомо по даній справі і вона, як третя особа, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.
Враховуючи, що відповідач та треті особи не з’явились в судове засідання, про день та час слухання справи повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили, суд, керуючись ст.224 ГПК України, вважає той факт, що відповідач та треті особи, належним чином повідомлені, від них не надійшло повідомлення про причини неявки, в матеріалах справи достатньо наявних доказів, для розгляду справи, представник та адвокат позивача не заперечують проти розгляду справи у заочному порядку, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача та третіх осіб по справі.
Вислухав пояснення представника та адвоката позивача, дослідив матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення у повному обсязі.
З довідки КП «Харківське міське БТІ» від 29.07.2009 року, свідоцтва про спадщину, виданого 09.04.1987 року П’ятою Харківською державною нотаріальною конторою, реєстровий №3-719, а також договору дарування від 17 серпня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстровий №786, зареєстрованого в КП «Харківське міське БТІ» 21.008.2009 року, судом встановлено, що 46/100 частин житлового будинку №10 по пр. Ілліча в м. Харкові належать на праві власності ОСОБА_1. Відповідно до довідки КП «Харківське міське БТІ» від 29.07.2009 року 54/100 частин в цьому будинку зареєстровані на праві власності за ОСОБА_5. Зі свідоцтва про народження, з довідки відділу РАЦС Жовтневого районного управління юстиції м. Харкова про зміну прізвища, а також зі свідоцтва про розірвання шлюбу видно, що ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_5 та ОСОБА_4. З домової книги видно, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 постійно зареєстровані в зазначеному будинку з 1981 і 1989 років відповідно. З копії паспорту ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 27.04.1962 року.
Як вбачається з технічного паспорту на будинок, складеного 07.08.2009 року, житловий будинок №10 по пр. Ілліча складається з двох ізольованих частин, розташованих на двох ізольованих земельних ділянках з окремими виходами на вулицю.
З пояснень осіб, які приймають участь у справі, встановлено, що 46/100 частин будинку, які належать на праві власності позивачці, фактично являють собою квартиру №2 з житловими приміщеннями №№2-3, 2-5, 2-6 та службовими приміщеннями №2-1, 2-2, 2-4, 2-7, III.
Відповідно до довідки КП «Харківське міське БТІ» від 29.07.2009 року ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 09.04.1987 року 5-ю Харківською держнотконторою, належали на праві власності 23/100 частини зазначеного вище житлового будинку.
З пояснень відповідачки, які були підтверджені представниками позивачки, встановлено, що ОСОБА_2 знаходилась у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 1979 року. З 1988 року, як дружина останнього, ОСОБА_2 прописалась і мешкає в будинку №10 пр. Ілліча в м. Харкові. Згідно з домовою книгою ОСОБА_2 зареєстрована в цьому будинку з 14.06.1988 року.
Зі свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого Жовтневим відділом РАЦС Харківського міського управління юстиції 05 серпня 2009 року вбачається, що шлюб між ОСОБА_6 і ОСОБА_2 розірвано 21 лютого 2001 року.
З домової книги видно, що 15.07.2004 року ОСОБА_6 знявся з реєстрації за адресою пр. Ілліча, 10, і виїхав на постійне місце проживання в Германію. Ці ж обставини підтверджені поясненнями відповідачки і представників позивачки.
Відповідно до договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9 Т,В. 17.08.2009 року, і зареєстрованого в КП «Харківське міське БТІ» 21.08.2009 року, ОСОБА_6 подарував належні йому 23/100 частин в житловому будинку №10 по пр. Ілліча ОСОБА_1.
Медичним висновком №53 ВКК поліклінічного відділення №2Харківської міської клінічної лікарні №1 від 29.07.2009 року підтверджується, що ОСОБА_1 у зв’язку з тими захворюваннями, які в неї є, потребує постійного стороннього догляду.
З пояснень представника ОСОБА_1 – ОСОБА_7, встановлено, що між ним і позивачкою є домовленість, згідно з якою він здійснює за нею догляд, проте постійно це не може робити, оскільки проживає окремо від неї. А квартира по вул. Кашуба, де мешкає ОСОБА_1, є однокімнатною. В той же час в житловому будинку №10 по пр. Ілліча є три житлові кімнати, де б могли жити і позивачка, і ОСОБА_7 зі своєю дружиною. ОСОБА_7 від свого імені та від імені ОСОБА_1 пропонував ОСОБА_2 переїхати проживати з будинку №10 по пр. Ілліча в належну йому та позивачці на праві спільної часткової власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_2. Він не тільки доглядає свою бабусю, ОСОБА_1, але і допомагає своїй матері, ОСОБА_2, підтримувати в придатному для проживання стані будинок №10 по пр. Ілліча, що суміщати дуже важко. В той же час переїзд матері в квартиру на вул. Кашуби вирішив бі всі проблеми.
Суд вважає, що відповідно до змісту ст. 156 ЖК України право членів сім’ї, а також бувших членів сім’ї власника на користування житловими приміщеннями в будинку є похідним від права власника на цей будинок. З припиненням для власника права власності на житловий будинок члени його сім’ї і колишні члени сім’ї - за відсутності між ними договірних відносин, зокрема найму або оренди - втрачають право користування житловими приміщеннями в цьому будинку.
Так, судом встановлено, що відповідачка була вселена на спірну житлову площу як дружина одного зі співвласників житлового будинку. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_6 21 лютого 2001 року вона набула статус колишнього члена сім’ї співвласника житлового будинку №10 по пр. Ілліча. 15.07.2004 року ОСОБА_6 знявся з реєстрації в зазначеному будинку і вибув на постійне проживання в Германію. А 17.08.2009 року ОСОБА_6 подарував належні йому на праві власності 23/100 частин будинку ОСОБА_1. Таким чином на момент розгляду справи ОСОБА_6 припинив своє право користування і право власності в будинку №10 по пр. Ілліча. Відповідно до змісту ст. 156 ЖК України відповідачка, як бувший член сім’ї ОСОБА_6, разом з ним втратила право користування житловою площею в зазначеному будинку. Відповідно до ст. 319 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, зокрема шляхом усунення перешкод у здійсненні користування майном особами, у яких відпали законні підстави для такого користування.
З пояснень відповідачки ОСОБА_2 та представника позивачки - ОСОБА_7, встановлено, що останній є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_6.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 16.02.2000р. ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить однокімнатна ізольована квартира АДРЕСА_3.
При прийнятті рішення по справі суд враховує, що позивачка та син відповідачки, ОСОБА_7 дають згоду на вселення ОСОБА_2 в належну їм на праві спільної часткової власності квартиру по вул. Кашуби, що було підтверджено в судовому засіданні. За наявності такої згоди суд вважає, що з ціллю захисту права власності ОСОБА_1 на 46/100 частин житлового будинку №10 по пр. Ілліча відповідачка може бути визнана такою, що втратила право користування житловими приміщеннями в зазначеному житловому будинку і виселена з нього разом зі всім належним їй майном.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212-215, 224, 225, 226, 229 ЦПК України, ст. 391 ЦК України, ст. 156 ЖК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловою площею в житловому будинку №10, розташованому по пр. Ілліча в м. Харкові.
Виселити ОСОБА_2 разом з усім належним їй майном з житлового будинку №10, розташованого по пр. Ілліча в м. Харкові.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: М.В. Федюшин