Справа № 2- 664/10

        Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

«1» березня 2010 року

Жовтневий районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Федюшина М.В.,

при секретарі –           Корнєєвій І.В.,

розглянув у відкритому судновому засіданні  в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «ХЕЛЗ» «Укрелектромаш» про визнання неправомірними дій генерального директора ВАТ «ХЕЛЗ» «Укрелектромаш» ОСОБА_2, накладення штрафних санкцій, притягнення до дисциплінарної відповідальності, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, витребування копії характеристики, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, суд, -

  В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом в якому просить поновити строк на звернення до суду, визнати неправомірними дії генерального директора ВАТ «ХЕЛЗ» «Укрелектромаш» ОСОБА_2; накласти на директора підприємства-відповідача ОСОБА_2 штраф в розмірі до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян; застосувати до ОСОБА_2 заходи дисциплінарної відповідальності; стягнути з ВАТ «ХЕЛЗ» Укрелектромаш» середній заробіток з 30 листопада 2008 року по час остаточного розрахунку при звільненні 3 листопада 2008р.; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 5000 гривень, що складає мінімальну суму приниження його людської гідності; стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду, яка складається з витрат на транспортні послуги та послуги ксерокопіювання.

Обґрунтовуючи вимоги позову, ОСОБА_1 вказує на те, що 27.11.07 року він звернувся до генерального директора ВАТ «ХЕЛЗ» «Укрелектромаш» ОСОБА_2 з інформаційним запитом з приводу незаконних дій ОСОБА_3, начальника відділу контролю стандартизації та метрології, а також з приводу невидачі йому робочого одягу з літа 2006 року. На момент подачі зазначеного інформаційного запиту, ОСОБА_1 працював провідним інженером з якості в цеху кольорового лиття, тобто представляв інтереси відділу контролю в цеху. Інформаційний запит містив вимогу надати відповідь у встановлений законом термін.

Відповідь, на запит позивач  не отримав, чим порушені його права, передбачені ст. 40 Конституції України, ст.ст. 15, 20 Закону України «Про звернення громадян».

Позивач наголошує, що ОСОБА_2 повинен нести відповідальність за вчинену ним бездіяльність, у вигляді цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності, передбачених Законодавством України.

19.02.08 року заступник начальника УБОЗ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_4 звернувся з листом № 111/5 –1541 до керівника ВАТ «ХЕЛЗ» «Укрелектромаш» ОСОБА_2, в якому просив надати характеристику з місця роботи на ОСОБА_1, посилаючись на п. «б» ч. 2 ст. 12 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.93 р., який стосується надання інформації про банківську діяльність.

22.04.08 року позивач оскаржив прокурору Харківської області дії заступника начальника ГУБОЗУ. 18.06.08 року прокуратура Харківської області повідомила позивача про вжиті заходи до працівників міліції.

ОСОБА_2, на думку позивача, виконав незаконну вимогу керівництва ГУБОЗ, надавши характеристику з місця роботи на ОСОБА_1

29.08.08 року позивач звернувся з другим інформаційним запитом до генерального директора ВАТ «ХЕЛЗ» «Укрелектромаш» ОСОБА_2 з приводу невидачі йому робочого одягу з 12.07.06 року (з моменту його працевлаштування).

ОСОБА_1 зазначає, що більше 2-х років працював без робочого костюму в цеху кольорового лиття, де часто відбуваються постріли розігрітого до температури 7000 С алюмінію, що є невиконанням вимог п.п. 3.1,3.1.4,3.18 Колективного договору між правлінням та профспілковим комітетом ВАТ «ХЕЛЗ» «Укрелектромаш». Зокрема, п. 3.1 встановлює, що Генеральний директор зобов’язаний створити здорові та безпечні умови праці, згідно нормативних документів та Закону України «Про охорону праці». Також на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах із забрудненням або несприятливими метрологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби.

Роботодавець зобов’язаний за свій рахунок забезпечити придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

Позивач стверджує, що внаслідок невидачі йому робочого одягу або халату, він був вимушений носити на роботі власні речі, доказом чого є пропалені під час роботи в 2008 році алюмінієм його особисті речі - брюки.

29.09.08 року позивач отримав відповідь від генерального директора ВАТ «ХЕЛЗ» «Укрелектромаш» ОСОБА_2 за № 19-34/721 з повідомленням причин невидачі йому робочого одягу.

29.10.08 р. ОСОБА_1 був звільнений з ВАТ «ХЕЛЗ» «Укрелектромаш» за скороченням штату, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

29.10.08 року ОСОБА_1 звернувся до генерального директора ВАТ «ХЕЛЗ» «Укрелектромаш» ОСОБА_2 з приводу повного розрахунку з ним в день звільнення, згідно ст. 116 КЗпП України, який отримав лише 03.11.08 року. Таким чином, підприємство- відповідач не виконало вимоги ст. 117 КЗпП України про виплату сум при звільненні, в сумі 108 гривень з урахуванням інфляції з жовтня 2008р. по січень 2010р. та повинно нести відповідальність згідно ст. 256 КЗпП України. Також, ним були понесені матеріальні витрати, які складаються з послуг по ксерокопіюванню документів при зверненні до суду та витрат на проїзд у судове засідання по справі, які складають 102 гривні 50 коп., які позивач також прохає стягнути з відповідача. Позивач вважає, що вказаними діями колишнього директора ВАТ «ХЕЛЗ «Укрелектромаш» ОСОБА_2 та керівництва підприємства йому спричинена моральна шкода, оскільки останні негативно відобразились на його психологічному стані, що потягло за собою погіршення стану його здоров’я та емоціональне напруження, пригнічення його честі та гідності, яку позивач оцінює у розмірі 45375 гривень.

В судовому засіданні позивач неодноразово змінював, уточнював та доповнював свої позовні вимоги в частині формулювання мотивувальної та резолютивної частин позову, підтримав уточнені позовні вимоги до колишнього директора ВАТ «ХЕЛЗ «Укелектромаш» ОСОБА_2 та підприємства, пояснив суду, що 18.12.2008 року він звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до генерального директора ВАТ «ХЕЛЗ» «Укрелектромаш» ОСОБА_2

19.12.08 року Харківський окружний адміністративний суд ухвалою відмовив у відкритті провадження у зв’язку з тим, що такі вимоги розглядаються в порядку цивільного судочинства, згідно ст. 15 ЦПК України.

09.04.08 року колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду залишила ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.08 року без змін та роз’яснила йому право на звернення до суду з аналогічними вимогами в порядку цивільного судочинства.

06.07.09 року позивачем заявлено клопотання про визнання поважною причини пропуску строку на звернення в Жовтневий районний суд м. Харкова, в якому, в якості поважної причини зазначає факт невиконання окружним адміністративним судом вимог ч. 3 ст. 109 КАСУ в частині негайного надіслання копії ухвали про відмову у відкритті провадження по адміністративній справі, яку ОСОБА_1 отримав 02.02.09 року.

15.04.09 року ОСОБА_1 отримав повний текст ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що він пропустив строк на звернення до компетентного суду у зв’язку з подачею апеляційної скарги та її тривалим розглядом Харківським апеляційним адміністративним судом.

Стосовно моральної шкоди та її розміру, ОСОБА_1 вказав на те, що вона виражається в його стражданнях, як потерпілого та викликає психічну реакцію, негативні відчуття, приниження. Моральні страждання позивача потягли за собою погіршення здоров’я. Позивач надав суду розрахунки заподіяної йому моральної шкоди за формулою Ерделевського, яка вираховується з 55 мінімальних розмірів оплати праці та яку він оцінює у 45375 гривень.

      Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_5 в судовому засідання проти позову заперечувала, посилаючись на те, що відповідачем був отриманий запит позивача за фактом неотримання ним робочого одягу, на який була надана відповідь. Згідно з «Типовими галузевими нормами безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту службовцям машинобудівних та металопереробних виробництв» - професії контролер матеріалів і праці на літейному виробництві, заняті на гарячих участках праці, повинні бути забезпечені халатом та рукавицями. Позивач працював ведучим інженером по якості УК, а не контролером, тому він отримав 01.01.07 року куртку на теплій основі строком на 3 роки; та спецвзуття - 01.01.08 строком на 1 рік. Посилання позивача на те, що він свої особисті речі зіпсував на робочому місті є безпідставними або такими, які вказують на порушення ним правил технічної безпеки.

        Позивач в своєму позові просить стягнути з відповідача середній заробіток за затримку проведення остаточного розрахунку, посилаючись на те, що він був звільнений 29.10.2008 року, а остаточний розрахунок з ним був проведений лише 03.11.2008 року, що не відповідає дійсності. Бухгалтерією підприємства був зроблений кінцевий розрахунок у день звільнення позивача, але він не з’явився за отриманням нарахованих коштів в день звільнення, і грошові кошти були депоновані. Позивач з’явився на підприємство лише 03.11.2008 року, тому затримка розрахунку вийшла не з вини підприємства. Крім того, представник відповідача вважає, що позивачем строк на звернення до суду з вказаною вимогою пропущений без поважних причин.

       Стосовно вимог позивача про стягнення з колишнього Генерального директора ОСОБА_2  та підприємства - відповідача моральної шкоди, представник відповідача вважає, що вимоги позивача безпідставні, тому що, згідно Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до ст. 137 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Позивачем не надано суду доказів заподіяння моральної шкоди та не вказано з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір.  

З приводу характеристики на позивача надісланої з підприємства до УБОЗу ГУ МВСУ в Харківській області представник відповідача пояснила, що дійсно характеристика на ОСОБА_1 була надіслана до вказаного управління, однак, будь-які відомості щодо цього документа на підприємстві відсутні.

Заслухав пояснення сторін, дослідив матеріали справи, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, та необхідності залишення позову без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні до них правовідносини.

Оцінюючи докази, суд виходить з положень ст. 60 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватится на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу згідно наказу №286к від 11.07.2006р. та працював на ВАТ «Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш» на посаді провідного інженера з якості в цеху кольорового лиття.

27.11.07 року ОСОБА_1 звернувся до  генерального директора ВАТ «ХЕЛЗ» «Укрелектромаш» ОСОБА_2 з інформаційним запитом з приводу незаконних дій ОСОБА_3, начальника відділу контролю стандартизації та метрології, а також з приводу невидачі йому робочого одягу з літа 2006 року.

19.02.08 року заступник начальника УБОЗ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_4 звернувся з листом № 111/5 –1541 до керівника ВАТ «ХЕЛЗ» «Укрелектромаш» ОСОБА_2, в якому просив надати характеристику з місця роботи на ОСОБА_1, посилаючись на п. «б» ч. 2 ст. 12 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.93 р.

22.04.08 року позивач оскаржив прокурору Харківської області дії заступника начальника ГУБОЗУ.

18.06.08 року прокуратура Харківської області повідомила позивача про вжиті заходи до працівників міліції за вказаними вище обставинами.

29.08.08 року позивач звернувся з другим інформаційним запитом до генерального директора ВАТ «ХЕЛЗ» «Укрелектромаш» ОСОБА_2 з приводу невидачі йому робочого костюму з 12.07.06 року (з моменту його працевлаштування).

Згідно відповіді керівника підприємства №19-34/721 від 29.09.2008р. позивач був забезпечений спецодягом відповідно до умов праці.

Колективним договором між органом уповноваженим власниками та профспілковим комітетом ВАТ «Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш», на 2008 рік, передбачено безоплатне забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, спецодягом, спецвзуттям відповідно до типових галузевих норм. Типовими галузевими нормами передбачена безоплатна видача спеціального одягу, взуття та інших засобів індивідуального захисту робочим, та службовцям машинобудівних та метало обробляючих виробництв.

Спеціальність ОСОБА_1 на підприємстві – провідний інженер з якості в цеху кольорового лиття не входить до переліку робочих та службовців, які забезпечуються спеціальним одягом, згідно умов колективного договору позивач повинен бути забезпечений курткою на теплій підкладці та взуттям, які позивач отримав - куртку 01.01.07 року строком на 3 роки,  та взуття - 01.01.08 року строком на 1 рік.

В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження пояснення позивача щодо нещасного випадку, який мав місце на підприємстві, в результаті якого були пошкоджені речі позивача, - брюки, оглянуті в судовому засіданні

Наказом №658к від 29.10.2008р. ОСОБА_1 було звільнено з підприємства за скороченням штату відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою місячної грошової допомоги.

Також не знайшли свого підтвердження вимоги позивача про порушення термінів остаточного розрахунку при звільненні, оскільки його твердження про те, що 29.10.08 р. він звернувся до генерального директора ВАТ «ХЕЛЗ» «Укрелектромаш» ОСОБА_2 з приводу повного розрахунку з ним в день звільнення, згідно ст. 116 КЗпП України, який отримав лише 03.11.08 року, які не відповідають дійсним обставинам встановленим в судовому засіданні.

Вказані вище доводи позивача спростовуються матеріалами справи, поясненнями представника відповідача, з яких вбачається, що компенсація при звільненні ОСОБА_1 була нарахована того ж дня, тобто 29.10.08 року і він повинен був її отримати в бухгалтерії підприємства. Натомість ОСОБА_1 до бухгалтерії не звертався, у зв’язку з чим, грошові кошти, які призначались для виплати були підприємством депоновані, позивач з’явився на підприємство та отримав розрахунок лише 03.11.2008 року.(а.с. 163-168, 171-173)

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства,  установи,  організації,  провадиться  в  день звільнення.  Якщо працівник в  день  звільнення  не  працював,  то зазначені  суми  мають  бути  виплачені  не пізніше наступного дня після  пред'явлення  звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про  нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі  спору  про  розмір  сум,  належних  працівникові  при звільненні,  власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк  виплатити  не  оспорювану ним суму.

Позивачем не надано до суду жодних доказів про те, що він не мав змоги отримати компенсацію при звільненні.

В силу ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або  уповноваженого  ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього  Кодексу, при  відсутності  спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки  по  день  фактичного розрахунку.

Будь-якої вини власника в своєчасному неотриманні позивачем належних йому сум при звільненні суд не вбачає, оскільки небажання позивача в день звільнення отримати належні йому кошти в бухгалтерії не є порушенням його прав.

Вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, спричиненої затримкою розрахунку при звільненні є необґрунтованими та також не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

    Згідно ст. 237-1 КЗпП України, моральна шкода сплачується власником або уповноваженим ним органом робітнику у випадку, якщо порушення його законного права призвело до моральних страждань, втрати життєвих зв’язків та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

    В судовому засіданні позивач не надав суду ніяких доказів спричинення йому моральних страждань, втрати ним життєвих зв’язків та необхідності додаткових зусиль, які б він відчував в результаті невиконання відповідачем норм трудового законодавства.  

Посилання позивача на те, що дії адміністрації підприємства пов’язані з затримкою остаточного розрахунку, наданням правоохоронним органам характеристики та не забезпеченням спецодягом негативно відобразились на його психологічному стані, що потягло за собою погіршення стану його здоров’я та емоціональне напруження, пригнічення його честі, суд оцінює критично, оскільки останні не вказують а ні на характер ні на ступень переживань позивача, ні на обґрунтування розміру завданої шкоди, ні на причинний зв'язок між діями відповідача та спричиненням моральної шкоди.

З урахуванням викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди є необґрунтованими та недоведеними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 116, 117, 233,237-1 КЗпП України, ст.ст. 3, 10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ВАТ «ХЕЛЗ» «Укрелектромаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – відмовити, за збігом строку позовної давності.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ «ХЕЛЗ» «Укрелектромаш» про визнання неправомірними дій генерального директора ВАТ «ХЕЛЗ» «Укрелектромаш» ОСОБА_2, накладення штрафних санкцій, притягнення до дисциплінарної відповідальності, витребування копії характеристики, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди – відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в судову палату з цивільних справ апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя                                                   М.В. Федюшин