Справа № 2-31/10

Рішення

іменем України

10 лютого 2010 року                                                               Жовтневий районний суд м.Харкова

  в складі: головуючого – судді Кириченко О.Д.

               при секретарі  –  Нестеровській Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства МО України „Харківський завод залізобетонних виробів”, Страхової компанії „Княжа”, 3-тя особа: ОСОБА_2, про відшкодування моральної шкоди, за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства МО України „Харківський завод залізобетонних виробів”, Страхової компанії „Княжа”, 3-тя особа: ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за зустрічними позовами ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди та Державного підприємства МО України „Харківський завод залізобетонних виробів”, 3-тя особа: ОСОБА_2, до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

встановив:

В лютому 2005 року до Ленінського районного суду м.Харкова звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства МО України „Харківський завод залізобетонних виробів” (далі – ДП “ХЗЗБВ”) про відшкодування мотеріальної шкоди в сумі 20 739,02 грн., моральної шкоди – в розмірі 21 000,00 грн., а також судових витрат по даній справі.

В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 27 серпня 2004 року на вул.Котлова м.Харкова з вини водія відповідача ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої належний позивачу автомобіль “АУДІ-100” отримав значні технічні пошкодження, чим ОСОБА_1 була завдана матеріальна шкода у вищезазначеному розмірі. Крім того, позивачу цією подією була також заподіяна моральна шкода в розмірі відповідних позовних вимог, яка полягає у значних моральних стражданнях, що були ним перенесені із-за тривалого ухилення відповідача від відшкодування завданої матеріальної шкоди, умисного затягування ним судового розгляду справи про адміністртаивне правопорушення, скоєне його вищевказаним водієм.

В березні-місяці того ж року до зазначеного вище місцевого суду м.Харкова звернувся ОСОБА_2 із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000,00 грн., посилаючись на те, що вищевказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини останнього. В результаті цієї ДТП ОСОБА_2 був перенесений морально-психологічний стрес, на тривалий час в нього змінився звичний стан життя, що призвело до погіршення сімейних взаємовідносин, у зв’язку з чим йому була заподіяна моральна шкода в розмірі вищезазначеної суми.

В тому ж місяці до Ленінського районного суду м.Харкова звернулося і ДП “ХЗЗБВ” із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в загальній сумі 3 824,98 грн., а також судових витрат, понесених позивачем при зверненні з цим позовом до суду.

Обґрунтовані були ці вимоги тим, що зазначена вище дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої належний ДП “ХЗЗБВ” і керований його водієм ОСОБА_2 автомобіль ГАЗ-3110 отримав технічні пошкодження на вказану в позовній заяві суму.

В квітні 2005 року у зв’язку зі зміною підсудності ця цивільна справа надійшла для розгляду до Жовтневого районного суду м.Харкова, після чого провадження по ній декілька разів зупинялось до вирішення іншої справи, що розглядалася в порядку адміністративного судочинства.

В жовтні 2005 року судом до участі в справі в якості 3-ої особи, якою не заявляються самостійні вимоги щодо предмета спору, була залучена Страхова компанія «Княжа», з котрою на час вищевказаної дорожньої пригоди ДП “ХЗЗБВ” перебувало у договірних відносинах щодо обов’язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортних засобів. В подальшому ця страхова компанія була залучена судом до участі в справі в якості співвідповідача в частині позовних вимог, пред’явлених ОСОБА_1 до вищевказаного державного підприємства.

В грудні 2009 року ОСОБА_1 в межах наданих йому згідно належно оформленої довіреності прав по даній справі був заявлений позов в інтересах ОСОБА_3 до ДП “ХЗЗБВ” про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 20 739,02 грн., завданої внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини водія ОСОБА_2, що керував в момент цієї пригоди належним відповідачу автомобілем ГАЗ-3110.

Обґрунтований був цей позов тим, що в результаті вищевказаної ДТП належний ОСОБА_3 на праві власності автомобіль «АУДІ-100», котрим на підставі довіреності керував у той час ОСОБА_1, отримав технічні пошкодження на суму позовних вимог.

У зв’язку з пред’явленням зазначеного вище позову ОСОБА_1 були уточнені і свої позовні вимоги, згідно яких він відмовився від раніше заявленого ним до ДП “ХЗЗБВ” позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, а наполягав лише за задоволенні його позову до вказаного відповідача про відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні ОСОБА_1, він же – представник ОСОБА_3, повністю підтримав вищенаведені остаточно уточнені позовні вимоги до ДП “ХЗЗБВ”, посилаючись при цьому на вищевикладені обставини. Проти пред’явлених до нього зустрічних позовів заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість.

Представник ДП “ХЗЗБВ” ОСОБА_4 наведені вище уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в судовому засіданні не визнав, вважаючи їх необґрунтованими. Позовні вимоги свого підприємства до ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі, посилаючись на вищевикладені обставини. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 також підтримав, посилаючись на його повну обґрунтованість.

ОСОБА_2 свої позовні вимоги до ОСОБА_1 також підтримав у повному обсязі, посилаючись при цьому на вищезазначені обставини. Вищевказаний позов ДП “ХЗЗБВ” прохав задовольнити, вважаючи його обґрунтованим належними і достатніми доказами. Що ж до вищенаведених позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_3, то їх ОСОБА_2 не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість.

Страхова компанія «Княжа», будучи належним чином повідомленою про дні, час і місце судового розгляду, декілька разів свого представника в судове засідання не направила і про причини його неявки суд не сповістила. У зв’язку з цим суд у відповідності до ч.4 ст.169 ЦПК України розглянув справу за його відсутності, проти чого не заперечували інші учасники судового засідання.

Суд, вислухавши пояснення сторін і їх представників та дослідивши всі письмові докази по цій цивільній справі, приходить до висновку про необґрунтованість усіх вищенаведених позовних вимог, у зв’язку з чим відмовляє всім позивачам в задоволенні їх позовів, виходячи при цьому з наступного:

Як беззаперечно з’ясовано судовим розглядом, 27 серпня 2004 року, близько 19-00 години, на перехресті вул.Котлова і Нової пробивки в м.Харкові сталося зіткнення двох транспортних засобів: належного ДП “ХЗЗБВ” автомобіля «ГАЗ-3110», держ.№ 976-08 ХК, яким керував водій цього підприємства ОСОБА_2; належного ОСОБА_3 автомобіля «АУДІ-100», держ.№ 276-00 ХК, яким в цей час керував на підставі довіреності ОСОБА_1

В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди вищевказані транспортні засоби отримали значні технічні ушкодження, що свідчить про безумовне заподіяння їх власникам матеріальної шкоди, розмір якої був визначений висновками спеціалістів-автотоварознавців відповідно № 02088 від 15.09.2004 року та № 02093 від 24.09.2004 року (а.с. 8-12, 37-40).

Зазначені обставини були повністю визнані і підтверджені в судовому засіданні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а тому у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають і вважаються остаточно встановленими.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ж з ч.1 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У відповідності до ч.5 тієї ж ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Зважаючи те, що в наведеній вище дорожньо-транспортній пригоді мала місце взаємодія двох транспортних засобів, суд вважає, що в даному разі має місце шкода, завдана внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки.

Частиною першою статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1.   шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2.   за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3.   за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, вищенаведеними нормами чинного законодавства України обов’язковими умовами для відшкодування матеріальної шкоди крім самого факту наявності заподіяння такої шкоди є встановлення неправомірності дій чи бездіяльності конкретної (них) особи (іб), які призвели до завдання матеріальної шкоди потерпілій стороні, а також доведеність вини цієї особи у заподіянні потерпілій стороні такої шкоди.

Згідно пояснень в судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – водіїв вищезазначених транспортних засобів, що зіткнулися  в наведеній вище дорожньо-транспортній пригоді, кожний із них вважає винним в порушенні правил безпеки дорожнього руху протилежну сторону, наполягаючи при цьому на свою особисту невинність у виникненні дорожньої пригоди.

Як вбачається з дослідженої в ході судового засідання справи про адміністративне правопорушення, яке призвело до виникнення вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, судом при її розгляді з метою встановлення об’єктивної істини була досліджена велика кількість письмових документів, допитана велика кількість свідків і у зв’язку з притріччями в їх показах та позицій кожного із водіїв було проведено декілька автотехнічних експертиз.

Разом з тим, відповідно до останньої постанови судді Ленінського районного суду м.Харкова Проценко Л.Г. від 15 червня 2009 року, ухваленої по результатам розгляду вищевказаної справи про адміністративне правопорушення, причини виникнення та механізм ДТП, внаслідок якої були пошкоджені належні сторонам вищезазначені транспортні засоби, так фактично і не були встановлені.

При цьому суддя в цій постанові зазначив, що ознаки порушення Правил дорожнього руху України наявні фактично в діях обох водіїв, але чиї ж конкретно дії та конкретно які саме призвели до виникнення дорожньої події і пошкодження їх автомобілів, так встановлено і не було.

Зважаючи на викладене, суд в результаті правової оцінки всіх представлених сторонами та витребуваних за їх клопотаннями доказів приходить до висновку про те, що судовим розглядом не була встановлена винність конкретного водія – ОСОБА_1 и ОСОБА_2, в порушенні правил безпеки дорожнього руху, які призвели до пошкодження їх транспортних засобів, також не була встановлена і винність кожного із них у виникненні вищенаведеної дорожньо-транспорної пригоди, спутінь та частка вини кожного із них.

Відповідно ж до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справ і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку що взаємні позови один до одного ОСОБА_3 та  ДП “ХЗЗБВ” про відшкодування матеріальнохї шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, не були підтверджені в судовому засіданні належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, а тому ці позови не можуть вважатися обгрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги    ОСОБА_1 до  ДП “ХЗЗБВ”, Страхової компанії «Княжа» про відшкодування моральної шкоди та  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд, зважаючи на вищевикладені обставини, також їх вважає необгрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

Так, статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1.   у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2.   у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3.   у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4.   у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.  

Згідно ж ст.1167 цього Кодексу моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, прямо передбачених Законом.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Наведене свідчить, що обов’язковими умовами для відшкодування моральної шкоди є встановлення неправомірності дій чи бездіяльності конкретної (них) особи (іб), які призвели до завдання моральної шкоди потерпілій стороні, а також доведеність вини цієї особи у заподіянні потерпілій стороні такої шкоди, крім випадків, прямо передбачених Законом.

Враховуючи ж ту обставину, як уже зазначено вище, судовим розглядом не була встановлена винність конкретного водія – ОСОБА_1 чи ОСОБА_2, в порушенні правил безпеки дорожнього руху, які призвели до виникнення вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, також не була встановлена і винність кожного із них у її виникненні, спутінь та частка вини кожного із них, позовні вимоги останніх, на думку суду не грунтуються на належних, допустимих, достовірних і достатніх доказах, а тому ці позови не можуть вважатися обгрунтованими і підлягаючими задоволенню.

При цьому суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні не було встановлено, що моральної шкоди, на яку посилаються своїх позовних вимогах ОСОБА_1 та ОСОБА_2, було їм завдано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а тому на ці правовідношення не розповсюджуються положення п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5,8,10,11,15,57-61,88,158,169,208,209,212-215 ЦПК України, ст.ст.15,16,22,23,1166,1167,1172,1187, 1188,1192 ЦК України,  суд -  

Вирішив:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до Державного підприємства МО України „Харківський завод залізобетонних виробів”, Страхової компанії „Княжа”, 3-тя особа: ОСОБА_2, про відшкодування моральної шкоди – відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.

ОСОБА_3 в задоволенні позову до Державного підприємства МО України „Харківський завод залізобетонних виробів”, Страхової компанії „Княжа”, 3-тя особа: ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.

ОСОБА_2 в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди – відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.

Державному підприємству МО України „Харківський завод залізобетонних виробів” в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області шляхом подання через Жовтневий районний суд м.Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження, а також апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання вказаної заяви про його апеляційне оскарження.

Головуючий                                                                 суддя  О.Д. Кириченко