Справа №2-5145/2009 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2009 р. суд Жовтневого району м. Харкова у складі:
головуючого судді Чижиченко Д.В.
при секретарі Бухтіяровой О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, ОСОБА_1 районної ради м. Харкова, ОСОБА_2 про визнання ордеру та свідоцтва про право власності на житло недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
13 січня 2009 р. до суду Жовтневого району м. Харкова із позовом звернувся Військовий прокурор Харківського гарнізону та просить суд ухвалити рішення, яким визнати ордер №2375/2006 р. від 23 лютого 2006 р., виданий ОСОБА_2, з складом на родину з трьох осіб на квартиру №101 по вул. Петра Свинаренко, б. 20 у м. Харкові недійсним. Визнати свідоцтво про право власності на житло, виданого квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова 14 липня 2006 р. за реєстраційним номером 6-06-108 недійсним.
Позов обґрунтований тим, що Міністерство оборони України, згідно ст. 10 Закону України «Про оборону України» є Центральним органом виконавчої влади і військового управління в системі Збройних Сил України. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, об’єднань, з’єднань, військових частин, установ та організацій. Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, а органами на місцях є підпорядковані Міністру оборони України командири зазначених військових формувань. Міністерство оборони Украйни, згідно рішення Конституційного Суду України №3-РП/99 р. є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Забезпечення військовослужбовців житлом є державною метою в області здійснення соціальної політики, що гарантовано законодавством, а саме ст. 88 Закону України «Про державний бюджет на 2006 р.» передбачалось для забезпечення житлом військовослужбовців, у тому числі звільнених у процесі скорочення та реформування Збройних Сил України виділення грошових коштів у розмірі 649.300 тис. грв., з метою будівництва та подальшого розподілу житла. Фінансування житла для військовослужбовців здійснюється з фондів Міністерства оборони України згідно захищених статей видатків загального фонду Державного бюджету України на 2006 р. за економічною скрутою видатків. Згідно ст. 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці забезпечуються житловим приміщенням за рахунок державного бюджету, тому забезпечення військовослужбовців житлом є державною метою в області здійснення соціальної політики, що гарантовано законодавством. Безпідставне отримання житла з фондів Міністерства оборони України спричиняє шкоду економічним інтересам держави. Відповідно до п. 1 рішення Конституційного суду України від 08 квітня 1999 р. прокурор самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та в чому існує загроза інтересам держави. Ця заява прокурора є підставою для порушення справи у суді, у ній прокурор вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. 03 березня 1994 р. житловою комісією Харківського військового університету було прийняте рішення щодо зарахування на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, старшого лейтенанта ОСОБА_2 10 вересня 2004 р. житловою комісією Об’єднаного науково-дослідного інституту Збройних Сил було прийняте рішення щодо зарахування на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, майора ОСОБА_2 разом з членами його сім’ї, а саме дружиною ОСОБА_3, сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2. 20 липня 2005 р. житловою комісією Об’єднаного науково-дослідного інституту Збройних Сил були внесені зміни до житлової справи ОСОБА_2, а саме дружина останнього ОСОБА_3 була виключена з загальної черги у зв’язку з тим, що вона приймала участь в приватизації квартири батьків за адресою: м. Харків, вул. Ахсарова, б. 17, кв. 268 тобто має право власності на 1/3 частину квартири. Разом з тим, з 17 березня 1998 р. за ОСОБА_2 на праві власності була зареєстрована 1/3 частина квартири №9 по вул. Коцарьскій, б. 23 в м. Харкові. З 06 квітня 1999 р. за ОСОБА_2 на праві власності була зареєстрована квартира №7 по пр. Перемоги, б. 62-д у м. Харкові. З метою приховати факт забезпеченості житлом, ОСОБА_2 25 вересня 2003 р., на підставі договору дарування, передав 1/3 частини квартири №9 по вул. Косарській, б. 23 в м. Харкові своїм рідним ОСОБА_6, тим самим право власності перейшло до іншого власника. Незважаючи на те, що у самого ОСОБА_2 існувала в приватній власності житло у м. Харкові, членами житлової комісії Об’єднаного науково-дослідного інституту Збройних Сил за весь термін перебування зазначеної особи на квартирному обліку в порушення вимог ст.. ст.. 34, 35 ЖК України та прийнятого в їх розвиток п. 9, 13 «Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України», введеного в дію наказом Міністра оборони України №20 від 03 лютого 1995 р., згідно яких громадяни приймаються на облік потребуючих поліпшення житлових умов у випадку забезпечення житловою площею нижче за рівень, передбачений Постановою №5 виконавчого комітету Харківської обласної ради від 11 січня 1985 р., тобто 5.5 кв.м. на кожного члена сім’ї, а у випадку штучного погіршення житлових умов громадяни не приймаються на облік потребуючих в поліпшенні житлових умов протягом 5 років з дня погіршення житлових умов, не перевірена потрібність ОСОБА_2 у поліпшенні житлових умов, не витребувані документи про наявність приватизованого житла у нього. ОСОБА_2 був залишений на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов і відповідно не знятий з квартирного обліку. У листопаді 2005 р. незважаючи на той факт, що ОСОБА_2 було штучно погіршено житлові умови і він відповідно не мав права знаходитись на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, членами житлової комісії Об’єднаного науково-дослідного інституту Збройних Сил в порушення вищезазначених вимог житлового законодавства прийнятого рішення про виділення ОСОБА_2 на членів його сім’ї трьох чоловік квартири №101 по вул.. П. Свинаренко, б. 20 у м. Харкові. Посадовими особами РЖК Київського району м. Харкова, прийнято рішення щодо видачі ордеру № 2375/2006 р. від 23 лютого 2006 р. на зазначене житло по вул.. Петра Свинаренко, б. 20, кв. 101 у м. Харкові на підставі неправомірних дії посадових осіб при вирішенні питання про надання ордеру, а також надання громадянами відомостей не відповідаючи дійсності щодо потреби у поліпшенні житлових умов. Незаконно отримавши квартиру №101 по вул.. Петра Свинаренко, б. 20 у м. Харкові, загальною площею 53.9 кв. м., на членів сім’ї з трьох осіб 14 липня 2006 р. ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право власності на зазначене житло, виданого Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова Міністерства оборони України за реєстраційним номером 6-06-108. У зв’язку з наведеним прокурор зобов’язаний звернутися з позовом до суду для захисту державних інтересів.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, надав пояснення відповідно до наведеного вище.
Представники відповідачів ОСОБА_1 районної ради м. Харкова та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова в судове засіданні не з’явилися, надали суду клопотання, с проханням розглянути справу без їх участі, рішення винести на розсуд суду.
Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував, та просив суд ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позову як безпідставного.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, пояснення відповідача, дослідивши письмові докази та матеріали цивільної справи, приходить до висновку про безпідставність вимог позивача.
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. 179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
Так в судовому засіданні були встановлені наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
На підставі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою.
Відповідно до ст. 13, 55 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», що затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 року N 47013 на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Потребуючими поліпшення житлових умов, в розуміння зазначеної норми права, визнаються громадяни, які проживають у гуртожитках. Жиле приміщення надається громадянинові на всіх членів сім’ї, які перебувають разом з ним на квартирному обліку, а також на дітей, що народилися після взяття його на облік, і на дружину (чоловіка), яка пізніше вселилася на жилу площу, зайняту подружжям, що перебуває на обліку.
Отже, судом встановлено, що 10 лютого 1994 року ОСОБА_2 був написаний рапорт стосовно взяття його на квартирний облік, оскільки він був прописаний та проживав у гуртожитку ВІРТА за адресою: м. Харків, пл.. Руднєва.
Як було встановлено в ході судового засідання. для зарахування на квартирний облік ОСОБА_2 були надані документи, передбачені п.12 Положення «Про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України», з атвердженого наказом Міністра оборони України від 03.02.95 № 20. Крім того, житловою комісією були перевірені житлові умови ОСОБА_2 та направлено клопотання про зарахуванні на квартирний облік. Таким чином, виходячи з викладених обставин у суду не виникає сумнівів в правомірності зарахування ОСОБА_2 та членів його родини на квартирний облік.
На засіданні житлової комісії військової частини, яке відбулося 03 березня 1994 р. розглядався рапорт про зарахування ОСОБА_2 на квартирний облік та прийнято рішення, яким останнього зараховано на квартирний облік, що відображено у протоколі №4 засідання комісії від 03 березня 1994 р.
Відповідно до ст. 46 Житлового Кодексу Української РСР, 22 листопада 2005 р., протокол №13, на засіданні житлової комісії було прийнято рішення про занесення підполковника ОСОБА_2 до списку осіб, яки користуються правом на позачергове одержання житла. ОСОБА_7 розподілу житлової площі по Об’єднаному науково-дослідному інституту Збройних Сил вбачається, що підполковнику ОСОБА_2 надається кв. №101, б. №20 по вул.. П. Свинаренко в м. Харкові. Адреса старого місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 23, кв. 9, місце прописки: м. Харків, вул.. Ахсарова, б. 17, кв. 268.
Судом встановлено, що 24 січня 2005 р. ОСОБА_2 звернувся до начальника НДВ-331 з рапортом про його перевід з черги на отримання житла ХВУ до черги на отримання житла у ОНДІ ЗС оскільки він проходить службу у ОНДІ ЗС.
Засіданням житлової комісії ОНДІ ЗС від 10 вересня 2004 р. порушено клопотання про постановку майора ОСОБА_2 з сім’єю у складі: дружина ОСОБА_3, син ОСОБА_4, син ОСОБА_5 на квартирний облік у виконкомі Ради народних депутатів – протокол засідання житлової комісії ОНДІ ЗС від 10 вересня 2004 р. №4.
07 грудня 2005 р. ОСОБА_2 було отримано довідку КП «Харківського міського бюро технічної інвентаризації» №2353311 про відсутність реєстрації за ним та членами його сім’ї (ОСОБА_5О, ОСОБА_4О.) права власності на нерухоме майно.
З ОСОБА_5 протоколу №9 засідання житлової комісії Об’єднаного науково-дослідного інституту Збройних Сил від 20 липня 2005 р. вбачається, що розглядаючи інформацію, щодо розподілу 3-х кімнатної квартири за адресою Московський проспект 296 б, загальною площею 69.37 кв.м., яка по загальній черзі повинна була запропонована майору ОСОБА_2, склад сім’ї 4 чоловіка, але дружина – ОСОБА_3, приймає участь в приватизації квартири батьків за адресою: м. Харків, вул.. Ахсарова, б. 17, кв. 268 та має право на сумісну власність 1/3 частини зазначеної площі житлова комісія постановила залишити майора ОСОБА_2 в загальній черзі Об’єднаного науково-дослідного інституту Збройних Сил за №12 на 2-х кімнатну квартиру зі складом сім’ї три чоловіки (він та його сини).
В судовому засіданні встановлено та не заперечувалося сторонами по справі, що 10 листопада 2005 р. на засіданні житлової комісії Харківського гарнізону розглядався протест заступника військового прокурора Харківського гарнізону про скасування п. 1 протоколу №11 від 16 серпня 2005 р. щодо перерозподілу квартири АДРЕСА_1 для ОНДІ. Протоколом №15 засіданні житлової комісії розподілена вищевказана квартира за ХУПС для полковника ОСОБА_8, кв. №101, б. №20 по вул.. П. Свинаренко в м. Харкові розподілена для ОНДІ. ОНДІ повернуто акт прийому квартири АДРЕСА_1.
Із витягу з Протоколу №13 від 22 листопада 2005 р. засідання житлової комісії Об’єднаного науково-дослідницького інституту Збройних Сил вбачається, що засіданням комісії постановлено розподілити 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 53.9 кв.м., житловою площею 31.60 кв.м. із загальної черги Об’єднаного науково-дослідного інституту Збройних Сил підполковнику ОСОБА_2 з сім’єю з 3 осіб.
Вищевикладені обставини, що були встановлені в ході судового розгляду, у суду сумнівів не викликають та дають повне право вважати, що порушення у порядку і умовах надання кв. №101, б. №20 по вул.. П. Свинаренко в м. Харкові відсутні, оскільки з моменту зарахування ОСОБА_2 з сім‘єю на квартирний облік до розподілу їм квартири минуло більш десяти років. Протягом цього часу його облікова квартирна справа знаходилася у житлової комісії Харківського військового університету, а потім у житлової комісії Об‘єднаного науково-дослідного інституту Збройних Сил, неодноразово перевірялися житлові умови сім’ї ОСОБА_2, однак ніяких недоліків виявлено не було. Про такі факти свідчить в тому числі і відповідь начальника Об‘єднаного науково-дослідного інституту Збройних Сил від 10 листопада 2005 р. на Подання Військового прокурору Харківського гарнізону щодо усунення порушень житлового законодавства України, причин і умов, що їм сприяють, згідно якої порушень вимог чинного на той час житлового законодавства України в діях житлової комісії Об‘єднаного науково-дослідного інституту Збройних Сил при оформленні облікової справи і документів для оформлення ордеру ОСОБА_2 не вбачається.
Суд також звертає увагу на той факт, що на протязі зазначеного часу законодавство України в частині повноважень органів прокуратури щодо захисту інтересів держави при виявленні істотних правопорушень, які завдають шкоди інтересам держави, по суті не змінювались. Разом з тим, досить тривалий час, а саме близько 10 років, жодного порушення, які в даній цивільній справі є підставами для звернення до суду, органами прокуратури встановлено не було, заходи прокурорського реагування не вживалися.
Відповідно до ст.59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень Аналізуючи доводи представника позивача стосовно того, що ордер на зазначене житло було видано на підставі неправомірних дій посадових осіб при вирішенні питання про надання ордеру, а також надання громадянами відомостей, що не відповідають дійсності щодо потреби у поліпшенні житлових умов сім*ї відповідача.
Згідно відповіді КП «ХМБТІ» №6028/3, станом на 05 грудня 2008 р. за ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 14.07.2006 р. МОУ Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова. 1/3 частина АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 17 березня 1998 р. ХМЦПДЖФ. Реєстраційний № 4-98-111463-ХІ; договору про уточнення ідеальних часток, посвідченого 25 березня 2003 р. приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9, від ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину перейшло до ОСОБА_10 на підставі договору дарування, посвідченого 13 жовтня 2003 р. приватним нотаріусом ОСОБА_9 Квартира АДРЕСА_4 на підставі договору дарування, посвідченого 06 жовтня 1999 р. від ОСОБА_2 право власності перейшло до ОСОБА_10
Відповідно до п.42 «Правових позицій, висловлених судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України в зв’язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах у 1996 році» при вирішенні позовів про визнання недійсним ордера і інших спорів, пов’язаних із поліпшенням житлових умов, слід мати на увазі, що відповідно до ст. 48 ЖК розмір жилої площі, що надається, визначається в межах встановлених норм без врахування жилої площі, належної на праві власності особам, житлові умови яких поліпшуються, якщо ними використані житлові чеки або жиле приміщення, що перебувало у їх приватній власності, передано у власність органу, який здійснює поліпшення житлових умов, а не будь-кому іншому. Тільки за цих умов жиле приміщення, що надається, не може бути менше розміру, що визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією профспілок України.
Разом з тим, суд зазначає, що представником позивача не було надано будь-яких переконливих та безспірних доказів, що б підтверджували, що ордер на спірне жиле приміщення було видано на підставі неправомірних дії посадових осіб при вирішенні питання про надання ордеру, або надання відповідачами відомостей, що не відповідають дійсності щодо потреби у поліпшенні житлових умов.
Крім того, згідно з ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» науковим працівникам, які мають науковий ступінь кандидата або доктора наук, для забезпечення умов для наукової діяльності надається в установленому законодавством порядку додаткова жила площа у вигляді кімнати (кабінету) або в розмірі до 20 кв. метрів. Оскільки ОСОБА_2М.є кандидатом наук, він має право на додаткову площу.
З огляду на викладені обставини та оцінюючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, ОСОБА_1 районної ради м. Харкова, ОСОБА_2 про визнання ордеру та свідоцтва про право власності на житло недійсним задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 61, 84, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст.33, 34, 49, 59 ЖК України, Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Правовими позиціями, висловленними судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України в зв’язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах у 1996 році», «Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, надання їм жилих приміщень», що затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 року N 47013, «Положенням про порядок забезпечення житловою площею в Збройних Силах України», затвердженим наказом Міністра оборони України від 03.02.1995 року № 20, суд
ВИРІШИВ:
В задоволені позову Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, ОСОБА_1 районної ради м. Харкова, ОСОБА_2 про визнання ордеру та свідоцтва про право власності на житло недійсним – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження й поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Д.В. Чижиченко