Справа № 2- 469/2010 р.

                                                                         РІШЕННЯ

                                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        22 лютого 2010 року Жовтневий районний суд міста Харкова у складі:

        головуючого судді - Гаврилюк С.М.,

        при секретарі – Любій С.М.,

         розглянувши у відкритому судовому засіданні   цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ,

                                                                 встановив:

        Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_3  і просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 11908 гривень 01 коп., моральну шкоду в сумі 15 000 грн. та судові витрати , а саме витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи та  судовий збір. В обґрунтування висунутих вимог позивач посилається на те, що 13.05.2008 року його жінка ОСОБА_3, яка залучена до участі у справі у якості третьої особи,  на підставі права керування згідно свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу керувала автомобілем Тойота РАФ 4, реєстраційний № НОМЕР_1, який належить позивачеві на праві власності, по вул. Новгородській в напрямку пр. Леніна,    де відбулась дорожньо-транспортна пригода з вини відповідача, який порушив  вимоги п.п.14.2  Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою судді Дзержинского районного суду м. Харкова від  22 травня 2008 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП.

          В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача зазнав технічних ушкоджень, які унеможливили його подальше використання без здійснення ремонтних робіт. За допомогою експертної установи була визначена сума матеріальних збитків, що виникли в результаті пошкодження автомобілю в розмірі 11516 грн. 85 коп. Крім того позивач зазначає, що йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в неможливості користуватись власним автомобілем протягом тривалого часу, через що його сім’я була вимушена витрачати гроші на послуги таксі, а також у   відмові від поїздки  на відпочинок  до моря під час відпустки , втраті можливості повноцінно  оздоровити хвору дитину, необхідності позичати гроші під проценти для здійснення ремонту автомобіля   через відмову відповідача надати кошти в добровільному порядку. У зв’язку з викладеними обставинами позивач зазначає, що він відчував незручність у стосунках з родиною, оскільки вимушений був  позбавляти родину  необхідних благ з метою вирішення питань щодо ремонту автомобіля, витрачати власний час для звернення за юридичною допомогою.   Вказані моральні страждання  позивач оцінює в  15000 гривень. Крім того позивач зазначає, що ним були понесені   витрати на проведення дослідження спеціаліста авто товарознавця ТБ «Радар» в сумі 380 грн., витрати на  відправку телеграми на адресу відповідача у сумі 11 грн. 16 коп., а також витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи та  судовий збір, які  ОСОБА_1 також просить стягнути з відповідача на підставі ст. 88 ЦПК України.

            В судовому засіданні  представник позивача ОСОБА_3, яка залучена до участі у справі у якості третьої особи,    повністю підтримала зазначений позов, надала пояснення  відповідно до вище викладеного.

          Представник відповідача   в судовому засіданні  проти задоволення позову заперечував , посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість дослідження спеціаліста авто товарознавця ТБ «Радар».

          Заслухавши пояснення  представника позивача  , представника відповідача, спеціаліста авто товарознавця ТБ «Радар»,  перевіривши матеріали справи, суд  приходить до висновку про необхідність задоволення позову  частково з наступних підстав.

  Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Зокрема, згідно з ч.1, 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а також обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, відповідно до постанови судді Дзержинського  районного суду м. Харкова від 22.05.2008 року  ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП  і підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу.  Постановою апеляційного суду Харківської області  від 18.08.2009 року вказана  постанова судді Дзержинського  районного суду м. Харкова від 22.05.2008 року  залишена без змін.

         Як зазначено в постанові, 13.05.2008 року в 13-00 годин  ОСОБА_2, керуючи по вул.  Новгородській в м. Харкові автомобілем ВАЗ-211120, державний № НОМЕР_2  не переконався в безпечності маневру, здійснив обгін автомобілю НОМЕР_3, який здійснював поворот ліворуч, в результаті чого відбулася ДТП. Таким чином,  суд прийшов до висновку, що  у порушенні вимог п.14.2  Правил дорожнього руху України винен позивач ОСОБА_2

          В результаті  даної  ДТП транспортний засіб позивача  зазнав технічних ушкоджень.

          Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу   власником автомобіля Тойота РАФ 4, реєстраційний № НОМЕР_1    є  ОСОБА_1 -позивач у справі .

Відповідно до висновків звіту № 224/2008 дослідження спеціаліста-автотоварознавця товарної біржі «Радар», складеного 10 червня 2008 року, матеріальний збиток, завданий   в результаті  пошкодження транспортного засобу Тойота РАФ 4, реєстраційний № НОМЕР_1  при ДТП складає 11516 грн. 85 коп.  (а.с.7-25). Вказане дослідження проведено кваліфікованим спеціалістом за наявності необхідного сертифікату . За експертну оцінку  позивачем  сплачено  380 грн.

                Згідно з положеннями ст. 1187 ч.2 ЦК України  шкода, завдана  джерелом  підвищеної  небезпеки, відшкодовується  особою, яка на відповідній правовій  підставі  (право власності, інше речове право, договір  підряду, оренди  тощо)   володіє  транспортним засобом.

 Відповідно до положень ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями  чи бездіяльністю  особистим  немайновим  правам  фізичної або юридичної  особи, а також шкода, завдана майну  фізичної  або юридичної особи, відшкодовується  в повному  обсязі особою, яка її завдала.  

В судовому засіданні встановлено і визнано сторонами, що через неправомірні дії   відповідача   сталася ДТП, в якій зазнав технічних ушкоджень автомобіль позивача.  

              Враховуючи наведене і з урахуванням зазначених вимог закону, суд приходить до висновку про те, що відповідач   повинен відшкодувати  позивачеві  завдану матеріальну шкоду в  сумі  11516   гривень 85 коп.

              Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 ст. 1167 ЦК України.

           Позивачем та його представником  у судовому засіданні не було надано доказів, які б достовірно підтверджували вимоги позивача щодо заподіяння йому діями відповідача моральної шкоди, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне відмовити позивачеві у задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

            Відповідно до частин 4,5 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства,                      що регулюють провадження у справі до судового розгляду», яка має рекомендаційний характер,  висновок експертизи може бути доказом у справі  лише  в  тому разі,  коли  експертиза  була  проведена  на  підставі ухвали суду відповідними  судово-експертними  установами.  Як   експерт   може залучатися  особа,  яка  відповідає вимогам,  установленим Законом України  "Про  судову  експертизу"  (  4038-12  ),  і  внесена  до Державного реєстру атестованих судових експертів.

           У разі коли висновок експертизи наданий стороною  як  додаток до позовної заяви,  тобто  проведений  відповідною  експертною установою за її клопотанням чи  клопотанням  її  представника,  то такий  висновок  може розцінюватися лише як письмовий доказ,  який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній  оцінці.

            Якщо   стосовно  цього  письмового  доказу  в  судовому  засіданні виникнуть сумніви,  то, виходячи з характеру матеріально-правового спору  та  залежно  від того,  яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.

             Особам, які брали участь у справі, у судовому засіданні було роз’яснено їх право  заявити клопотання про  призначення відповідної експертизи, враховуючи, що з’ясування обставин, які мають значення для вирішення даної справи потребує спеціальних технічних знань ,що підтверджується журналом судового засідання, але вони відмовилися скористатися вказаним правом.

                Згідно зі  ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне  стягнути    з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1   судовий збір  у розмірі   115   гривень 16 копійок,   витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі  23   гривні 46 копійок та   380   гривень за проведення дослідження спеціаліста-автотоварознавця.

                        На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 209, 212 – 215 ЦПК    

         України, ст. ст.. 1187, 1188, 1192 ЦК України , суд

                                                            В И Р І Ш И В:

         Позовну заяву  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

          Стягнути  з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11516 /одинадцять тисяч п’ятсот шістнадцять/ гривень 85 коп.

          Стягнути  з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1   судовий збір  у розмірі   115 /сто п’ятнадцять/ гривень 16 копійок.

           Стягнути  з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1      витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі  23 /двадцять три/ гривні 46 копійок

           Стягнути з   ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1    380 /триста вісімдесят/ гривень за проведення дослідження спеціаліста-автотоварознавця.

        У задоволенні  в  іншій частині  позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.  

        Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області  через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання  рішення у повному обсязі   заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.    

         Рішення у повному обсязі  викладено 26.02.2010 року.

                    Суддя                                                                                                 Гаврилюк С.М.