Справа № 2-333/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

04 березня 2010 р. суд Жовтневого району м. Харкова у складі:

головуючого судді Чижиченко Д.В.

при секретарі Бухтияровой О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, ОСОБА_1 районної ради м. Харкова, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання ордеру недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

 10 листопада 2008 р. до суду Жовтневого району м. Харкова із позовом звернувся Військовий прокурор Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про визнання ордеру недійсним та просить суд ухвалити рішення, яким  визнати ордер №2329\06 р. від 23.02.2006 р. виданий ОСОБА_2 з складом родини з трьох осіб на квартиру АДРЕСА_1 недійсним.

Позов обґрунтований тим, що Міністерство оборони України, згідно ст. 10 Закону України «Про оборону України»  є Центральним органом виконавчої влади і військового  управління в системі  Збройних Сил України. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління,  об’єднань, з’єднань, військових частин, установ та організацій. Міністерство  оборони України  є центральним органом виконавчої влади, а органами на місцях  є підпорядковані  Міністру оборони України командири зазначених військових формувань. Міністерство оборони Украйни, згідно рішення Конституційного Суду України №3-РП/99 р. є уповноваженим державою органом здійснювати  відповідні функції у спірних правовідносинах.  Забезпечення  військовослужбовців житлом  є державною метою в області  здійснення соціальної політики,  що гарантовано законодавством, а саме ст. 88  Закону України «Про державний бюджет на 2006 р.» передбачалось для забезпечення житлом військовослужбовців, у тому числі звільнених у процесі скорочення та реформування Збройних Сил України виділення грошових  коштів у розмірі  649.300 тис. грв., з метою будівництва та подальшого розподілу житла.  Фінансування житла для військовослужбовців здійснюється з фондів Міністерства оборони України згідно захищених статей видатків загального фонду Державного бюджету України на 2006 р. за економічною скрутою видатків. ОСОБА_4 ст. 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист  військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці забезпечуються житловим приміщенням за рахунок державного бюджету, тому забезпечення  військовослужбовців житлом є державною метою в області здійснення соціальної політики, що гарантовано законодавством. Безпідставне отримання житла з фондів  Міністерства оборони України спричиняє шкоду економічним інтересам держави.  Відповідно до п. 1 рішення Конституційного суду України від 08 квітня 1999 р.  прокурор самостійно  визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та в чому існує загроза інтересам держави.  Ця заява прокурора є підставою  для порушення справи  у суді, у ній  прокурор вказує орган,  уповноважений державою здійснювати відповідні  функції  у спірних відносинах.

Житловою  комісією Харківського військового університету  було  прийнято рішення щодо зарахування на квартирний облік осіб, які потребують  поліпшення житлових умов ОСОБА_2 разом з дружиною ОСОБА_3.  З 10 січня 1999 р.  за ОСОБА_2 на праві власності була зареєстрована Ѕ  частина  квартири №115 по пр. 50 річчя  ВЛКСМ, б. 72 в м. Харкові.  З метою приховати  факт забезпечення житлом, ОСОБА_2  10 грудня  2003 р., на підставі договору дарування. Передав Ѕ  частини  квартири № 115 по пр. 50 річчя ВЛКСМ, б. 72 в м. Харкові іншому власнику.  У 2002 р.  житловою комісією Харківського університету  Повітряних Сил  внесені зміни в квартирну справу  ОСОБА_2 щодо зарахування  на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, його сина – ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1. Незважаючи на те,  що ОСОБА_2 існувала в приватній власності житло у м. Харкові членами житлової комісії Харківського  університету Повітряних Сил за весь термін перебування зазначеної особи  на квартирному обліку в порушення  вимог ст. ст. 34, 35 Житлового кодексу України та прийнятого в їх розвиток п. 9, 13 «Положення про порядок забезпечення  жилою площею у Збройних Силах України», введеного в дію наказом  Міністра оборони України №20 від 03 лютого 2005 р., згідно яких громадяни  приймаються на облік потребуючих  поліпшення  житлових умов  у випадку  забезпечення  житловою площею  нижче за рівень, передбачений  Постановою №5 виконавчого комітету  Харківської обласної ради від 11 січня 1985 р.,  тобто  5.5 кв.м. на кожного члена сім’ї,  а випадку штучного погіршення житлових умов  громадяни  не приймаються на облік  потребуючих в поліпшенні  житлових умов протягом 5 років з дня погіршення житлових умов,   не перевірена  потрібність ОСОБА_2 у поліпшенні житлових умов, не витребувані  документи про наявність  приватизованого житла у нього. ОСОБА_2  був залишений на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов і відповідно не знятий з квартирного обліку.  У липні 2005 р. незважаючи на той факт, що  громадянином ОСОБА_2  було штучно погіршено житлові умови  і він відповідно не мав  знаходитись на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення  житлових умов, членами житлової комісії Харківського університету  Повітряних Сил в порушення  вищезазначених вимог житлового законодавства  прийнято рішення  про виділення ОСОБА_2  на членів  сім’ї 3 чоловік  квартири 95 по вул.. Петра Свинаренка, б. 18 у м. Харкові.  Посадовими особами РЖК Київського району м. Харкова,  прийнято рішення щодо видачі ордеру  №2329/2006 р. від 23 лютого 2006 р.  на зазначене житло на підставі неправомірних дії  посадових осіб при  вирішенні питання про надання  ордеру,  а також надання громадянами відомостей не відповідаючих дійсності  щодо потреби у поліпшенні житлових умов.  ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно вимог ст.. ст.. 30, 32  ЦК України та ст.. 32 ЖК України не мають повної дієздатності, не досягли  віку, з якого громадяни самостійно здійснюють право на отримання житлового  приміщення і тому не можуть виступати відповідачами чи третіми особами по  даному житловому спору. У зв’язку з наведеним прокурор зобов’язаний звернутися з позовом до суду  для захисту державних інтересів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, надав пояснення відповідно до наведеного вище.

Представники відповідачів ОСОБА_1 районної ради м. Харкова та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова в судове засіданні не з’явилися, надали суду клопотання, с проханням розглянути справу без їх участі, рішення винести на розсуд суду.

Представник відповідачів   – ОСОБА_7, яка діяла на підставі довіреністі від 19 січня 2009 р. проти позову заперечувала та просила суд відмовити в його задовленні  як безпідставного.

Третя особа ОСОБА_8 в судове засідання не з»явилася, про день та час розгляду справи був повідомлений в передбаченому законом порядку, про що свідчить повідомлення про вручення судових повісток, які знаходяться в матеріалах справи.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, пояснення представника відповідачів ОСОБА_7, дослідивши письмові докази та матеріали цивільної справи, приходить до висновку про безпідставність вимог позивача.

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст. 11 ЦПК України,  суд розглядає  цивільні справи не інакше як за зверненням  фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 179 ЦПК України, предметом доказування під час  судового розгляду є факти, які обґрунтовують  заявлені вимоги чи заперечення  або мають  інше значення для вирішення  справи і підлягають  встановленню при ухваленні судового рішення.                                                                                                                                                          

ОСОБА_4 ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61  ЦПК України.

Так в судовому засіданні були встановлені наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

         На підставі ст.  41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці  забезпечуються  жилими   приміщеннями державою.

 Відповідно до ст. 13, 55 «Правил обліку громадян,  які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», що затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 року N 47013 на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Потребуючими поліпшення житлових умов, в розуміння зазначеної норми права,  визнаються громадяни, які проживають у гуртожитках. Жиле приміщення надається громадянинові на всіх членів сім’ї, які перебувають разом з ним на квартирному обліку, а також на дітей, що народилися після взяття його на облік, і на дружину (чоловіка), яка пізніше вселилася на жилу площу, зайняту подружжям, що перебуває на обліку.

Судом встановлено, що 10 листопада 1992 року ОСОБА_2 був написаний рапорт стосовно взяття його на квартирний облік, оскільки він був прописаний та  проживав у гуртожитку  ВІРТА за адресою: м. Харків, пл. Руднєва.

31 березня 2003 року  ОСОБА_9 був написаний рапорт на ім’я Начальника факультету №3 Харківського інституту ВПС стосовно взяття її на квартирний облік, оскільки вона була прописана та  проживала  за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 76, кв. 1.

Як було встановлено в ході судового засідання для зарахування на квартирний облік  ОСОБА_10  були надані документи, передбачені п.12 Положення «Про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України», з атвердженого наказом Міністра оборони України від 03.02.95 № 20. Крім того, житловою комісією  були перевірені житлові умови останнього та направлено клопотання про зарахуванні на квартирний облік.  Таким чином, виходячи з викладених обставин  у суду не виникає  сумнівів в правомірності зарахування  ОСОБА_3 та членів його родини на квартирний облік.

На засіданні  житлової комісії   ХВВАУРЕ, яке відбулося  10 листопада 1992 р. розглядався рапорт про зарахування ОСОБА_2 на квартирний облік та прийнято рішення, яким останнього зараховано на квартирний облік, що відображено у протоколі №11 засідання комісії від 10 листопада 1992 р.

Відповідно до ст. 46 Житлового Кодексу Української РСР, 24 листопада 2005 р., протокол № 17, на засіданні житлової комісії було прийнято рішення про занесення майора ОСОБА_2 до списку осіб, яки користуються правом на позачергове одержання житла. ОСОБА_11 розподілу житлової площі по  ХУПС вбачається, що  майору ОСОБА_2 надається  кв. №95, б. №18 по вул.. П. Свинаренко в м. Харкові.  

 ОСОБА_4 з протоколу №15 засідання житлової комісії ХУПС від 07 червня 2005 р.  внесено зміну в квартирну справу ОСОБА_2  його дружину ОСОБА_10

Засіданням житлової комісії ХУПС  від 05 квітня 2005 р.  (ОСОБА_4 з протоколу №12) ОСОБА_10 знята з квартирного обліку, у зв’язку з тим, що вона повинна перебувати на квартирному обліку разом із своїм чоловіком  майором ОСОБА_2.

21 липня 2005 р.  ОСОБА_2 було отримано довідку  КП «Харківського  міського бюро технічної інвентаризації» №23-30818 про  відсутність реєстрації за ним та членами його сім’ї   права власності на нерухоме майно.

 Вищевикладені  обставини, що були встановлені в ході судового розгляду, у суду сумнівів не викликають та дають повне право вважати, що порушення у порядку і умовах надання кв. № 95, б. № 18 по вул.. П. Свинаренко в м. Харкові відсутні, оскільки з моменту зарахування  ОСОБА_2 з сім‘єю на квартирний облік до розподілу їм квартири минуло більш десяти років. Протягом цього часу його облікова квартирна справа   знаходилася у житлової комісії Харківського військового університету, а потім у житлової комісії  ХУПС, неодноразово перевірялися житлові умови сім’ї  ОСОБА_2, однак ніяких недоліків виявлено не було.  

Суд також звертає увагу на той факт, що на протязі зазначеного часу законодавство України в частині повноважень органів прокуратури щодо захисту інтересів держави при виявленні істотних правопорушень, які завдають шкоди інтересам держави, по суті не змінювались. Разом з тим, досить тривалий час, а саме близько 10 років, жодного порушення, які в даній цивільній справі є підставами для звернення до суду, органами прокуратури встановлено не було, заходи прокурорського реагування  не вживалися.

Відповідно до ст.59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень Аналізуючи доводи представника позивача стосовно того, що ордер на зазначене житло було видано на підставі неправомірних дій посадових осіб при вирішенні питання про надання ордеру, а також надання громадянами відомостей, що не відповідають дійсності щодо потреби у поліпшенні житлових умов сім*ї відповідача.

  ОСОБА_4 відповіді КП «ХМБТІ» № 2015/3,  станом  на за ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_5 нерухомого майна не зареєстровано.  За ОСОБА_2  була зареєстрована  Ѕ частина  квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності  на житло: виданого 10 січня 1999 р. ХМЦПДЖФ, реєстраційний номер 5-99-162320. Право власності відчужено згідно договору дарування, посвідченого 10 грудня 2003 р.  приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_12, реєстраційний номер 5447.

Відповідно до  п.42 «Правових позицій, висловлених судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України в зв’язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах у 1996 році» при вирішенні позовів про визнання недійсним ордера і інших спорів, пов’язаних із поліпшенням житлових умов, слід мати на увазі, що відповідно до ст. 48 ЖК розмір жилої площі, що надається, визначається в межах встановлених норм без врахування жилої площі, належної на праві власності особам, житлові умови яких поліпшуються, якщо ними використані житлові чеки або жиле приміщення, що перебувало у їх приватній власності, передано у власність органу, який здійснює поліпшення житлових умов, а не будь-кому іншому. Тільки за цих умов жиле приміщення, що надається, не може бути менше розміру, що визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією профспілок України.

Разом з тим, суд зазначає, що представником позивача не було надано будь-яких переконливих та безспірних доказів, що б підтверджували, що ордер на спірне жиле приміщення було видано на підставі неправомірних дії посадових осіб при вирішенні питання про надання ордеру, або надання відповідачами відомостей, що не відповідають дійсності щодо потреби у поліпшенні житлових умов.

Крім того, згідно з ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» науковим працівникам, які мають науковий ступінь кандидата або доктора наук, для забезпечення умов для наукової діяльності надається в установленому законодавством порядку додаткова жила площа у вигляді кімнати (кабінету) або в розмірі до 20 кв. метрів. Оскільки ОСОБА_13М.є кандидатом наук, він має право на додаткову площу.

З огляду на викладені обставини та оцінюючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Військового прокурора Харківського гарнізону, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, ОСОБА_1 районної ради м. Харкова, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання ордеру недійсним  задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 61, 84, 208, 209, 212, 213,  214,  215 ЦПК України,  ст. ст. 33, 34, 49, 59 ЖК України,  Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей,  Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист»,   «Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, надання їм жилих приміщень», що затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 року N 47013,  «Положенням про порядок забезпечення житловою площею в Збройних Силах України», затвердженим наказом Міністра оборони України від 03.02.1995 року № 20, суд, -

ВИРІШИВ:

     В задоволенні позову Військового прокурора Харківського гарнізону, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 районної ради м. Харкова, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання ордеру недійсним – відмовити.

     Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження й поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                                     Д.В. Чижиченко