Справа № 2-1055/10

Рішення

Іменем України

19 березня 2010 року                                                                 Жовтневий районний суд м.Харкова

       у складі: головуючого – судді Кириченко О.Д.

                      при секретарі – Нестеровській Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченко» про стягнення заборгованості по заробітній платі і відшкодування моральної шкоди -

встановив:

В грудні 2009 року до Жовтневого районного суду м.Харкова звернулася ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченко» (далі – ДП ХПЗ ім.Т.Г.Шевченко) про стягнення заборгованості по заробітній платі за серпень, вересень, листопад, грудень 2008 року, березень, квітень, травень, червень, вересень, і жовтень 2009 року в загальній сумі 6 332,00 грн.

В січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з доповненою позовною заявою про стягнення з відповідача на її користь 1 500,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування зазначених позовних вимог позивач послалася на те, що відповідач, з яким вона перебуває в трудових правовідносинах, не сплатив позивачці зарплату за вказані місяці, невиплатою заробітної плати впродовж вищевказаного проміжку часу їй були завдані значні моральні страждання і моральна шкода у розмірі відповідних позовних вимог.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої наведені вище позовні вимоги і їх обгрунтування та доповнила позов вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі за грудень-місяць 2009 року і січень та лютий 2010 року, у зв’язку з чим прохала стягнути з відповідача на її коисть 7 051,00 грн. в якості заборгованості по зарплаті.

Відповідач в особі свого представника за довіреністю ОСОБА_2 наведені вище позовні  в судовому засіданні визнав частково – тільки в частині стягнення боргу по запрлаті за жовтень, грудень 2009 року та січень і лютий 2010 року. В задоволенні ж решти позовних вимог про стягнення заробітної плати прохав суд відмовити, посилаючись на те, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 20 жовтня 2009 року за результатами розгляду в попередньому судовому засіданні справи за позовом декількох кредиторів до ДП «Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченка» про визнання банкрутом були затверджені вимоги по заробітній платі працівників даного підприємства за період часу до жовтня-місяця 2009 року, а тому питання щодо стягнення заборгованості по зарплаті за цей період часу вважається вже розглянутим і задоволеним. Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди не визнав повністю, посилаючись на їх необгрунтованість.

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши надані ними і долучені до справи письмові докази, приходить до висновку про обґрунтованість уточненого позову, але необхідність його часткового задоволення.

Так, як встановлено судом, ОСОБА_1 з червня 2008 року працює в ДП ХПЗ ім.Т.Г.Шевченко на різних посадах.

Починаючи з серпня-місяця 2008 року роботодавець перестав виплачувати позивачці заробітну плату, у зв`язку з чим за період часу серпня, вересня, листопада, грудня 2008 року, березня, квітня, травня, червня, жовтня, грудня 2009 року та січня і лютого 2010 року заборгував ОСОБА_1 7 051,00 грн.

Зазначені обставини були повністю визнані сторонами в судовому засіданні, а тому у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Згідно ст.115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Зважаючи ж на ту обставину, що відповідач по даній справі фактично не виплачував ОСОБА_1 заробітну плату на протязі зазначених дванадцяти місяців, що знайшло своє беззаперечне підтвердження в судовому засіданні, суд вважає вимоги позивачки щодо стягнення заборгованості по зарплатні за цей час такими, що ґрунтуються за Законі, а тому підлягаючими безумовному задоволенню.

До посилань представника відповідача в обгрунтування своїх заперечень проти наведеної вище частини позовних вимог на вищевказану ухвалу Господарського суду Харківської області суд відноситься критично, тому що ніяких доказів щодо конкретного розміру заборгованості по зарплатні перед позивачем по даній справі, а також періоду часу, за який вона утворилася, вимоги про стягнення якої були визнані зазначеним судом, відповідач в судовому засіданні не представив.

Згідно ж ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглядаючи позовні вимоги в частині відшкодування завданої позивачці порушенням її трудових прав моральної шкоди, суд вважає, що вони знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і відповідають чинному законодавству України, а тому безумовно підлягають задоволенню.

Так, судовим розглядом безперечно встановлено, що відповідач по даній справі дійсно протягом фактично року не виплачував ОСОБА_1 її заробітну плату, тобто належні їй на праві власності гроші, чим порушив не тільки трудові права позивачки, а і її права приватної власності на належні їй кошти.

В результаті цього позивачка фактично була позбавлена можливості забезпеченити собі належний рівень життя – вона не могла використати зароблені нею гроші на придбання неодбхідних медикаментів, харчів, одягу, сплачувати за проїзд до місця роботи та додому, сплачувати комунальні послуги. Відсутність грошей змусило позивачку змінити свій звичний стан життя, приймати додаткові і досить значні зусилля по організації свого життя, а тому вважає, що їй дійсно були завдані значні моральні страждання, тому що вищевказаним порушенням її особистих конституційних прав і нехтуванням її інтересів вона була поставлена в досить принизливе становище, коли були порушені її нормальні життєві зв`язки.

Згідно ж ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Разом з тим, заявлена позивачем ОСОБА_1 в своїх вимогах сума відшкодування такої шкоди, на думку суду, не відповідає ані характеру виявлених судовим розглядом правовідносин сторін, ані ступені вини відповідача по даній справі, а тому позов в цій частині вимог суд вважає необхідним задовольнити частково – на суму  825,00 грн.    

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним покласти на відповідача і судові витрати по даній справі у вигляді судового збору в сумі 78,76 грн., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи в сумі 30,00 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.   5,8,10,11,15,57-61,88,208,209,212-215,367 ЦПК України, ст.ст.8,43 Конституції України, ст.ст.1,2,4,10,13,18,21,24,94,115,221,233,237-1 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці», суд –

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченко» - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченко» на користь ОСОБА_1 7 051 (сім тисяч п’ятдесят одну) гривню 00 копійок в якості заборгованості по заробітній платі.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченко» на користь ОСОБА_1 825 (вісімсот двадцять п’ять) гривен 00 копійок в якості відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченко» на користь держави судові витрати: 78 гривен 76 копійок в якості судового збору; 30 гривен 00 копійок – в якості витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цієї справи.

Рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області шляхом подання через Жовтневий районний суд м.Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження, а також апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання вказаної заяви про його апеляційне оскарження.

Головуючий                                                                 суддя  О.Д. Кириченко