Справа №2-1025\2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

02 лютого 2010 р. суд Жовтневого району м. Харкова у складі:

головуючого судді Чижиченко Д.В.

при секретарі Бухті ярової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства  «Харківський  приладобудівний завод ім.. ОСОБА_2» про стягнення заборгованості із заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2009 р. до суду Жовтневого району м. Харкова із позовом звернулася ОСОБА_1 та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача Державного підприємства  «Харківський приладобудівний завод імені ОСОБА_2» на її користь заборгованість  із заробітної плати  у сумі 3013 грв. 00 коп.

Позов обґрунтований тим, що позивач ОСОБА_1 працює на Державному підприємстві  «Харківський приладобудівний завод імені ОСОБА_2» з 07 квітня 1976 р. відповідно до наказу по підприємству від 02 квітня 1976 р. №373 к. В порушення вимог ст.. 11 КЗпП України відповідач по справі не виплачував  ОСОБА_1 заробітну плату своєчасно та в повному обсязі. Відповідно до довідці  відповідача від 03 серпня 2009 р., №014 – 3873 сума заборгованості складає 3013.00 грв. 00 коп., а саме за березень 2009 р. – 676 грв. 00 коп., квітень 2009 р. – 681 грв. 00 коп.,  травень 2009 р. 671 грв. 00 коп., червень 2009 р. – 958 грв. 00 коп. Таким чином  відповідач  повинен виплатити позивачу 3013 грв. 00 коп.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свій позов підтримала в повному обсязі та  надала пояснення відповідно до наведеного вище, додавши, що існуюча заборгованість, яка відображена в довідці Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод імені ОСОБА_2» від 03 серпня 2009 р.  у розмірі 3013 грв. 00 коп. на час розгляду справи не погашена. Підприємство не виконує своїх обов’язків щодо виплати заробітної плати за виконану працю мотивуючи це тим, що Господарським  судом Харківської області  порушено провадження  у справі про банкрутство ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка.

Представник відповідача ДП «Харківський  приладобудівний завод  ім.. ОСОБА_2» ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що на теперішній час  існує заборгованість  підприємства перед позивачем  за березень, травень, червень 2009 р.  в розмірі 3013 грв. 00 коп. 05 серпня 2009 р. ухвалою Господарського  суду Харківської області по справі №Б-50/120-09 порушено провадження про банкрутство відповідача.  20 жовтня 2009 р. відбулось попереднє судове засідання по справі про банкрутство, в ході  якого затверджено реєстр вимог кредиторів. В реєстрі  вимог кредиторів затверджено вимоги по заробітній платі працівників в загальній сумі  12 956 789 грв. 34 коп., що відповідає загальній сумі  заборгованості по заробітній платі перед всіма працівниками заводу станом на день порушення провадження  у справі про банкрутство ДП  ХПЗ ім.. ОСОБА_2, що підтверджується довідкою №014-283 від 22 січня 2010 р.  таким чином, в реєстрі  вимог кредиторів включено заборгованість по заробітній платі  позивача за березень, квітень, травень, червень 2009 р. в розмірі 3013 грв. 00 коп.  Оскільки  ці вимоги вже розглянуто Господарським судом та задоволені, вони вдруге  стягненню не підлягають.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази та матеріали цивільної справи, приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог позивача виходячи з  наступного.

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст. 11 ЦПК України,  суд розглядає  цивільні справи не інакше як за зверненням  фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 179 ЦПК України, предметом доказування під час  судового розгляду є факти, які обґрунтовують  заявлені вимоги чи заперечення  або мають  інше значення для вирішення  справи і підлягають  встановленню при ухваленні судового рішення.                                                                                                                                                          

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61  ЦПК України.

Так в судовому засіданні були встановлені наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює на Державному підприємстві  «Харківський  приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» з 07 квітня 1976 р.  оператором, прийнята згідно наказу №373-к від 02 квітня  1976 р. та працює на підприємстві по теперішній час.

 Законом України «Про оплату праці» від 01 травня 1995 р., встановлюється структура заробітної плати. Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило,  у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган  виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від  складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарській діяльності підприємства. Відповідно до ст. 2 цього Закону,  основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

В судовому засіданні встановлено та визнається представником відповідача, що заборгованість Державного підприємства  «Харківський  приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» по заробітній платі станом на 29.07.2009 р. перед позивачем ОСОБА_1 становить 3013 грв. 00 коп., а саме за березень 2009 р. – 676 грв. 00 коп., за квітень 2009 р. – 681 грв. 00 коп., травень  2009 р.  671 грв. 00 коп.,  червень 2009 р. – 958 грв. 00 коп.

Суд визнає обставину наявності заборгованості Державного підприємства  «Харківський  приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» по заробітній платі  перед позивачем ОСОБА_1 станом на 29.07.2009 р. у  сумі  3013 грв. 00 коп. таку, що не потребує доказуванню, оскільки обставини, визнані сторонами  та іншими особами, які беруть участь у справ, не підлягають  доказуванню, що передбачено ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується  працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені  колективним договором, але не рідше  двох разів на місяць через проміжок  часу,  що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

З копії ухвали Господарського суду Харківської області від 05 серпня 2009 р., справа №Б-50\120-09  вбачається, що судом порушено провадження  у справі по заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «САНЛАЙТ Україна С.Р.Л.» про визнання банкрутом  Державне підприємство «Харківський приладобудівний завод ім.. ОСОБА_2». З моменту прийняття ухвали про порушення провадження у справі  про банкрутство введено мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо стягнення  на підставі виконавчих  документів та інших документів, за якими здійснюється  стягнення  відповідно до законодавства, заборонено нарахування  неустойки (штраф, пені) інших фінансових  (економічних) санкцій за невиконання  чи неналежне  виконання  грошових зобов’язань і зобов’язань  щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).  

Суд звертає увагу, що в ухвалі суду не зазначається, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів  поширюється на виплату заробітної плати, зміст поняття якої визначений у ст. 1 Закону України «Про оплату праці» та ст. 94 Кодексу Законів про працю України.

Ухвалою того ж суду від 20 жовтня 2009 р., в попередньому судовому засіданні  визнані грошові вимоги та вимоги щодо зобов’язань по сплаті податків та зборів (обов’язкових платежів) 34 –х конкурсних кредиторів, в тому числі ініціюючого  кредитора  та затверджено  реєстр  вимог кредиторів на загальну суму  25303120.03 грв.,  в тому числі  2802389.63 грв. неустойки, а також  затверджені  вимоги  по заробітній платі  працівників підприємства  в сумі  12956789.34 грв.

Згідно  ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня  1995 р. №108/95 – ВР  оплата праці  працівників підприємства здійснюється  в першочерговому  порядку. Всі інші платежі  здійснюються підприємством  після виконання зобов’язань щодо  оплати праці.

Відповідно до  ст. 28 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня  1995 р. №108/95 – ВР   у разі банкрутства  підприємства  чи ліквідації  його у судовому порядку  зобов’язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати,  яку вони повинні  одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству  чи ліквідації підприємства, виконуються  відповідно до Закону  України «Про банкрутство».

На підставі  ч. 6 ст. 12 Закону України «Про банкрутство» дія мораторію на задоволення  вимог кредиторів  не поширюється  на виплату  заробітної плати, аліментів, відшкодування  шкоди, заподіяної  здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди.

Приймаючи до уваги наведене вище,  аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача та  стягнення з відповідача Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод імені ОСОБА_2» на її користь заборгованість  із заробітної плати  у сумі 3013 грв. 00 коп.

Частиною 3 ст. 88 ЦПК України передбачено, що якщо позивача  на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно д ст. ст. 81, 88 ЦПК України з відповідача Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод імені ОСОБА_2»  підлягають стягненню  на користь  держави судові витрати.

Як вбачається із змісту п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання  рішення  по виплаті заробітної плати, але не більш ніж за один місяць.

Керуючись ст. ст. 5, 6, 10, 11, 57, 60, 61, 81, 88, 208, 209, 212-215, ЦПК України,  ч. 3 ст. 15, ст.. 28 Закону України «Про оплату праці», ч. 6 т. 12 Закону України «Про банкрутство», п. 2, ч. 1, ст. 367 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський  приладобудівний завод ім.. ОСОБА_2» про стягнення заборгованості із заробітної плати – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства  «Харківський приладобудівний завод імені ОСОБА_2» на  користь  ОСОБА_1 заборгованість  із заробітної плати  у сумі 3013 грв. 00 коп. (три тисячі тринадцять гривен нуль копійок).

Стягнути з Державного підприємства  «Харківський приладобудівний завод імені ОСОБА_2»(рр. 31412537700008, код 24134113, МФО 851011, ВДК Жовтневого району м. Харкова)  на  користь держави судовий збір у сумі 51 грв. 00 коп. (п’ятдесят одна).

 Стягнути з Державного підприємства  «Харківський приладобудівний завод імені ОСОБА_2»(рр. 31412537700008, код 24134113, МФО 851011, ВДК Жовтневого району м. Харкова)  на  користь держави витрати  на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи  у сумі  120 грв. 00 коп. (сто двадцять).

Рішення суду в межах заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене  до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення  заяви  про апеляційне оскарження і поданням  після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 УК України.

Суддя                                                                                                                       Д.В. Чижиченко