Справа № 2-1610/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

25 лютого 2010 року Жовтневий  районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді  Чижиченко Д.В.

при секретарі  Бухтіяровой  О.М.

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Льодинка ЛТД», третя особа Харківська міська рада, в якості третьої особи, про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

    Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить визнати за ним право власності на новостворене нерухоме майно.

   Позов обґрунтований тим, що 01 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір про дольову участь, яким було зобов'язано відповідача по закінченню будівельних робіт передати у власність позивачу частку новоствореного нерухомого майна (далі - майно). Позивач вважає, що відповідачем було порушено умови Договору про дольову участь, а саме: відповідач не виконав свої зобов'язання в цілому. Умовами Договору про дольову участь, в випадку порушення відповідачем своїх зобов'язань, позивач набуває право власності на частку в нерухомому майні, яка належить відповідачу. На думку позивача, у зв'язку з порушенням умов Договору про дольову участь (далі — Договір) відповідачем, він має всі підстави для визнання права власності на все новостворене майно в цілому.

     В судовому засіданні представник позивача, який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності, підтримав позов повністю і просив позовні вимоги задовольнити.

   Представник Харківської міської ради у судове засідання не з’явився, подав до суду відзив на позовну заяву та просив розглядати справу за його відсутності. Це клопотання не суперечить чинному законодавству, правам і охоронюваним законом інтересам, приймається судом та підлягає задоволенню.

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст. 11 ЦПК України,  суд розглядає  цивільні справи не інакше як за зверненням  фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 179 ЦПК України, предметом доказування під час  судового розгляду є факти, які обґрунтовують  заявлені вимоги чи заперечення  або мають  інше значення для вирішення  справи і підлягають  встановленню при ухваленні судового рішення.                                                                                                                                                          

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61  ЦПК України.

Так в судовому засіданні були встановлені наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

01.09.2008 вересня між позивачем та відповідачем було укладено Договір. Відповідно до умов цього Договору, позивач виступив як Інвестор 2, а відповідач виступив як Інвестор 1.  

В п.1.1. сторони визначили предмет Договору, “з  метою здійснення реконструкції, Інвестор 1 надав Інвестору 2 нежитлові приміщення для проведення будівельних робіт, а Інвестор 2 за свій рахунок та власними силами зобов'язується здійснити організацію проведення будівельних робіт, спрямованих на реконструкцію цих нежитлових приміщень, в результаті чого створюються нові нежитлові приміщення (далі — Об'єкт будівництва) та ввести Об'єкт будівництва в експлуатацію” .

В п.1.2. сторони домовились про обсяг та проведення будівельних робіт з реконструкції та майна, які він повинен мати по закінченню реконструкції, а саме: майно повинно мати 2 поверхи, загальна площа майна повинна становити не менш 244,00 м2.

    В п.3.1. Договору сторони погодили ціну послуг позивача за організацію проведення будівельних робіт- “ціна послуг Інвестора 2 за організацію проведення будівельних робіт становить 141 000,00 гривень. В пункті 2.1.3 сторони погодили порядок та строки оплати послуг позивача - “Інвестор 1 зобов’язаний: сплатити Інвестору 2 за послуги з організації проведення будівельних робіт нежитлових приміщень в день укладення сторонами Акту наданих послуг”. Як випливає з матеріалів справи, 07.08.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено такий акт наданих послуг. В судовому засіданні представник відповідача не заперечував, що строк для оплати послуг позивача наступив 07.08.2009 року та той факт, що на момент розгляду справи відповідачем не було оплачено послуги позивача.

        В п.3.4. Договору сторони визначили порядок та розмір розподілення площ в майні - “п ісля введення Об'єкту будівництва, 2/3 частки Об’єкта будівництва повинні бути переданими Інвестору 2 за Актом приймання – передачі, інша частка залишається Інвестору 1.”

Відповідно до ст. 331 ЦК України, позивач здобуває право власності на новостворене майно з моменту завершення будівництва (реконструкції). Згідно з ч.1 ст.332 ЦКУ - переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. Cудом встановлено, що позивачем за власний рахунок, було проведено реконструкцію нежитлових приміщень, що знаходяться по вул. Полтавський шлях, буд.3 м. Харків. Вказане підтверджується матеріалами справи, а саме актом наданих послуг від 07.08.2009 року, вимогою позивача від 25.12.2009 року та відповіддю відповідача від 28.12.2009 року.

Відповідно до ст. 392 ЦК України   “власник   майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою”.   Способи захисту цивільних прав та інтересів осіб встановлені в ст.16 Цивільного кодексу України. Частиною 2 вказаної статті суд може захистити цивільне право або інтерес, способом що встановлений договором або законом. Сторони використали таке право та домовились в п.4.3. Договору про таке: «у випадку ухиляння Інвестором 1 від сплати послуг Інвестора 2, Інвестор 2 набуває права власності на 1/3 частки Об'єкта будівництва Інвестора 1» . Беручи до уваги те, що відповідач ухиляється від сплати наданих послуг, позивач має всі підстави для визнання права власності на все майно в цілому, а саме на нежитлові приміщення, загальною площею 244,8 м2 які знаходяться по вул. Полтавський шлях, буд.3, літ.«В-2», м. Харків, що складаються з нежитлових приміщень 1 поверху загальною площею 90,2 м2 літ. «В-2» та нежитлових приміщень 2 поверху загальною площею 154,6 м2 літ. «В-2».     Також, відповідно до ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України “житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.” До позовної заяви позивачем було додано примірник Договору № 853 на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 23.12.1996 року, відповідно до якого відповідачу надано право користуватися земельною ділянкою за адресою: вул. Полтавський, 3 м. Харків. Отже позивач проводив будівництво без отримання затвердженого проекту та дозволу.

Крім того до позовної заяви позивач долучив висновок Товариства з обмеженою відповідальністю "НТК ЕНЕРГО-ТАЙМ", яке має ліцензію (№ 458970 серія АВ) на надання висновків щодо стану будівельних конструкцій та можливостей експлуатації самовільних будівель було виготовлено Технічний висновок про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації з приєднанням додаткової площі нежитлових приміщень №№I, 1-14 в будівлі літ. “В-2” по вул. Полтавський шлях, буд.3 в м. Харкові. Згідно із зазначеним Технічним висновком ТОВ "НТК ЕНЕРГО-ТАЙМ" реконструйовані нежили приміщення готові до експлуатації, відповідають нормативним вимогам, технічний стан будівельних конструкцій забезпечує несучу здатність, достатню для експлуатації обстежених приміщень. Реконструкція не суперечить будівельно-технічним, санітарним і протипожежним нормам, дозволяє постачання ресурсів води, газу, тепла та електроенергії, відтак права та законні інтереси інших осіб проведеною реконструкцією не порушено. Будівельна готовність  реконструйованих приміщень складає сто відсотків.

Враховуючи те, що позивачем самовільно, без розробки та погодження проекту, отримання дозволу на виконання будівельних робіт було проведено реконструкцію нежитлових приміщень, що знаходяться по вул. Полтавський шлях, буд.3 м. Харків, за таких обставин, суд вважає що об'єкт нерухомості є самочинним будівництвом.

        Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України “право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом”. Враховуючи, що закон не містить жодної норми, яка б прямо встановлювала неправомірність набуття права власності на самостійно реконструйовані нежитлові приміщення, питання щодо законності набуття права власності на об'єкт нерухомості належить до компетенції суду. Відповідно до ч.1 ст.41 Конституції України та ч.1 ст.321 ЦК України “право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні”. Відповідно до п.10 Переліку право встановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна (додаток № 1) Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року № 7/5, до таких документів відносяться рішення судів   про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна.

        Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212 - 215 ЦПК України та  ст.ст. 317, 319, 331 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Льодинка ЛТД» та Харківської міської ради, в якості третьої особи, про визнання права власності — задовольнити.

    Визнати право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 244,8 м2 які знаходяться по вул. Полтавський шлях, буд.3, «В-2», м. Харків, а саме: на нежитлові  приміщення 1 поверху загальною площею 90,2 м2 літ. «В-2» та нежитлові приміщення 2 поверху загальною площею 154,6 м2 літ. «В-2», за ОСОБА_1 (місце проживання:   ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження через Жовтневий районний суд м. Харкова з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги або шляхом подачі апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана — після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги — після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                                              Д.В. Чижиченко