ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 лютого 2010 року о 15 год., 05 хв.   м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.  

секретар судового засідання Черній Ю.Л.  

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 2а-7987/09/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бейкер – Україна», представник – Мазур А.В. (довіреність від 02.11.2009 року)

до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області, представник – Салтиський С.О. (довіреність № 3152/8110-004 від 23.07.2009 року)  

про визнання незаконним проведення перевірки та визнання нечинним податкового повідомлення – рішення від 29.05.2008 року

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бейкер – Україна» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Яворівському районі Львівської області, в якому просить:

- Визнати незаконним проведення Державною податковою інспекцією в Яворівському районі Львівської області позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Бейкер-Україна» 31 березня 2008 року з питання правомірності заявлених пільг по податку на прибуток підприємства за 2006 рік.

- Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області № 0000271550/1 від 29 травня 2008 року.  

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 31.03.2008 року відповідачем проведено перевірку позивача про що складено акт № 33-033/314/32296618 про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питання правомірності заявлених пільг на прибуток підприємства за 2006 рік. На підставі згаданого акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000271550/1 від 29.05.2008 року.

Позивач вважає, що відповідачем при проведенні вказаної перевірки порушено вимоги ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Вказаною нормою передбачено вичерпний перелік підстав для проведення позапланових виїзних перевірок. Проте жодної з цих підстав для проведення перевірки у відповідача не було. Перевірка не здійснювалась на підставі рішення суду.

Податкове повідомлення - рішення порушує ст. 8 Закону України «Про режим іноземного інвестування». Позивач є суб'єктом технопарку спеціальної економічної зони «Яворів», зареєстрованим 19 лютого 2003 року Адміністрацією спеціальної економічної зони «Яворів» за реєстраційним № 101, в підтвердження чого видане свідоцтво про реєстрацію суб'єкта технопарку спеціальної економічної зони «Яворів».

03.02.2003 року Яворівською районною державною адміністрацією зареєстровано інвестиційний проект по переробці сільськогосподарської сировини за технологією «Вельтерверк» для виробництва вафельної продукції з тривалим терміном зберігання про що було видане свідоцтво, за реєстраційним № 101.

26.05.2003 року між TOB «Бейкер - Україна» з одного боку та Яворівською районною державною адміністрацією, Адміністрацією спеціальної економічної зони «Яворів» з другого боку укладений Договір № 101 на реалізацію інвестиційного проекту в спеціальній  (вільній)  економічній зоні «Яворів».

25.03.2005 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та до деяких інших законодавчих актів України», яким внесено зміни до Закону України «Про спеціальну економічну зону «Яворів», зокрема повністю виключена ст. 9 Закону, яка встановлювала пільговий порядок оподаткування суб'єктів СЕЗ. Також виключена ст. 2, яка закріплювала за суб'єктами СЕЗ «Яворів» право, у випадку зміни законодавства України з питань оподаткування, застосовувати до них особливості оподаткування, передбачені цим же Законом, та податкові пільги, встановлені іншими законами України на день їх реєстрації як суб'єктів СЕЗ «Яворів» на їх вимогу та протягом періоду функціонування СЕЗ «Яворів».

Діючою на сьогоднішній день ст. 13 Закону України «Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» встановлюється, що на всі об'єкти та суб'єкти економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони поширюється система державних гарантій захисту інвестицій, передбачена законодавством України про інвестиційну діяльність та іноземні інвестиції. Таким чином, на суб'єктів СЕЗ «Яворів» поширюються державні гарантії, передбачені Законами України «Про інвестиційну діяльність» та «Про режим іноземного інвестування».

Згідно статті 8 Закону України «Про режим іноземного інвестування», якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватись державні гарантії захисту іноземних інвестицій (ст.ст. 7, 9 - 12 Закону), то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора зберігається застосування цих державних гарантій.

Подавши декларацію з заявленим прибутком, що не підлягає оподаткуванню за 2006 рік, позивач заявив про застування до нього норм, що гарантують звільнення від оподаткування отриманого прибутку, а саме норм п. 7 ст. 9 Закону України «Про спеціальну економічну зону Яворів», відповідно до якого звільняються на п'ять років від оподаткування прибутку суб'єкти СЕЗ «Яворів», отриманий на території СЕЗ «Яворів» від реалізації інвестиційних проектів, затверджених Яворівською районною державною адміністрацією. Прибуток, отриманий такими платниками податків у наступні роки реалізації інвестиційних проектів, оподатковується за ставкою 50 відсотків діючої ставки оподаткування».

Позивач також подав додаткові письмові пояснення про те, що зазначена позапланова виїзна перевірка платника податків проведена незаконно. Частиною 7 ст. 11-1  Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення  суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення, просив суд позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Позиція відповідача викладена заперечені від 21.12.2009 року. Відповідач просить суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог, з підстав, що призначення позапланової перевірки в частині проведення перевірки за період 2006 року є правомірним, оскільки 09.02.2007 року позивачем подано до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток підприємства за 2006 рік, де задекларовано в рядку 10 «прибуток звільнений від оподаткування» позивачем зазначений прибуток на суму 545208 грн., як підстави застосування пільг позивачем зазначено Закону України «Про спеціальну економічну зону «Яворів».

Пільги по податку на прибуток було передбачено Законом України «Про спеціальну економічну зону «Яворів». Пунктом 23 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» ч. 2 ст. 1 та ст.ст. 2, 9 Закону України «Про спеціальну економічну зону «Яворів» визнано такими, що втратили чинність. Статті, що передбачали пільговий режим оподаткування для підприємств суб'єктів СЕЗ «Яворів», скасовані.

Оскільки дата набрання чинності Закону України Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих, актів України», що стосується оподаткування прибутку підприємств, припадає на звітний період - І квартал 2005 року, відповідно пільги

по податку на прибуток передбачені ст. 9 Закону України «Про спеціальну економічну зону «Яворів» скасовано з І кварталу 2005 року. Починаючи з І кварталу 2005 року суб'єкти СЕЗ «Яворів» повинні сплачувати податок на прибуток на загальних підставах. Податкове зобов’язання по податку на прибуток позивача за підсумками 2006 року, повинно було становити 136302 грн. (545208 х 25%).  

В письмових поясненнях від 31.12.2009 року відповідач вказав, що питання договірних відносин та правомірність використання пільг з податку на прибуток на підставі вищевказаного договору було предметом дослідження у іншій аналогічній справі, що розглядалась ВАС України.

Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків Отже, дія зазначеного закону поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками. Закон про Державний бюджет України на поточний рік передбачає розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема шляхом визначення розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобов'язань для визначеного кола суб'єктів і звільнення окремих суб'єктів господарювання від сплати певних видів податків.

Закон про Державний бюджет України встановлює зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини. Виходячи із зазначеного, цим Законом може зупинятися дія окремих положень податкових законів, вводитися та скасовуватися податкові пільги та інше.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» набрав чинності 31.03.2005 року, виключені положення ст.ст. 2, 9 Закону України «Про спеціальну економічну зону «Яворів», які стосувались особливостей оподаткування та податкових пільг для суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють таку діяльність на території спеціальної економічної зони «Яворів».

З моменту набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» позивач повинен сплачувати податок на прибуток на загальних підставах, передбачених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення на позовні вимоги підтримав, просив суд в позовних вимогах відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд -    

ВСТАНОВИВ:

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Бюджетним кодексом України № 2542-ІІІ від 21.06.2001 року, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,              № 2181 від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР із змінами і доповненнями, Законом України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про систему оподаткування» № 1251-ХІІ від 25.06.1991 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих, актів України» № 2505-VІ від 25.03.2005 року із змінами і доповненнями, Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06. 2001 року за N 253, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України

06.07.2001 року за N 567/5758, Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року за N 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за N 925/11205, КАС України.

Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Згідно ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно ст. 104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»:

1.1) платники податків - юридичні особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції;

1.2) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим же Законом або іншими законами України;

1.3) податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно ст. 5 цього ж Закону, встановлений порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу

- 5.1. Самостійне узгодження податкового зобов'язання - податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

- 5.2. Апеляційне узгодження податкового зобов'язання, - податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього ж Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно ст. 11/1 цього ж Закону, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності виявлення недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, а саме:

п. 1.3., за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт – службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.        

Згідно Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а саме:    

п. 2.6, податкове повідомлення-рішення (далі - податкове повідомлення) - це рішення керівника податкового органу (його заступника).

п. 3.1., податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ) та складає податкове повідомлення.

п. 3.2., у випадках, що зазначені в пункті 3.1 цього ж Порядку, структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ), складає податкове повідомлення за формою «Р».

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині – визнати незаконним проведення Державною податковою інспекцією в Яворівському районі Львівської області позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Бейкер-Україна» 31 березня 2008 року з питання правомірності заявлених пільг по податку на прибуток підприємства за 2006 рік, задоволенню не підлягає, оскільки акт перевірки не є формою рішення податкового органу на підставі якого відбувається узгодження сум податкових зобов'язань, а є лише службовим документом, який стверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації. Акт перевірки не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії), яке б в силу вимог закону порушувало права, свободи чи інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Вказана позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладеною в постанові від 24.11.2009 року.

Щодо позовних вимог в частині – визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області № 0000271550/1 від 29 травня 2008 року, суд зазначає:

31.03.2008 року Державною податковою інспекцією у Яворівському районі Львівської області проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з  питання правомірності заявлених пільг на прибуток підприємства за 2006 рік, про що складено відповідний акт за № 33-033/314/32296618.

У вказаному акті зазначено, що позивач 09.02.2007 року подано до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток підприємства за 2006 рік, де задекларовано в рядку 08 «об’єкти оподаткування» суму 545,2 тис.грн. У рядку 10 «прибуток звільнений від оподаткування» позивачем заявлено пільговий прибуток на суму 545.2 тис.грн. В таблиці 2 додатку К5 до декларацій з податку на прибуток підприємства за 2006 рік. Зазначена підстава для застосування пільги п. 8 ст. ст.  9, 2 Закону України «Про спеціальну економічну зону «Яворів», стаття 13 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування СЕЗ «Яворів» та ст. 8 Закону України «Про режим іноземного інвестування».

Але п. 23 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих, актів України» частину 2 статті 1 та стаття 2 і 9 Закону України «Про спеціальну економічну зону «Яворів» визнано такими, що втратили чинність, а також, згідно пункту 6 розділу ІІ (Прикінцеві положення) Закону №2505-1V, скасовано Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування у зв'язку із створенням спеціальної економічної зони «Яворів». Скасовані статті передбачали пільговий режим оподаткування для підприємств суб'єктів СЕЗ «Яворів».

Отже, починаючи з 1 кварталу 2005 року суб’єкти СЕЗ «Яворів» повинні сплачувати податок на прибуток на загальних підставах (ставка 25 відсотків від об’єкта оподаткування).

    Перевіркою встановлені порушення:

Пункту 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого до позивачу донараховано 136302 грн. податку на прибуток.

29.05.2008 року за результатами перевірки ДПІ у Яворівському районі Львівської області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000271550/1 , яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств загальну суму 209495,00 грн., в тому числі: 136302,00 грн. основного платежу та 73193,00 грн. штрафної (фінансової) санкції, застосованої згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судом не враховується, посилання позивача про протиправність оскаржуваного ним податкового повідомлення – рішення з наступних підстав:  

Згідно п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»   об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього ж Закону на:  

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього ж Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього ж Закону.  

Згідно  ч.ч. 1, 3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування; ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 4 цього ж Кодексу, нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є, зокрема, закон про Державний бюджет України.

Згідно п. 19 ч. 1 ст. 2 цього ж Кодексу, доходи бюджету – усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків.

Отже, дія зазначеного закону поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками. Закон про Державний бюджет України на поточний рік передбачає розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема шляхом визначення розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобов’язань для визначеного кола суб’єктів і звільнення окремих суб’єктів господарювання від сплати певних видів податків. Відтак, закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини. Виходячи із зазначеного, цим Законом може зупинятися дія окремих положень податкових законів, вводитися та скасовуватися податкові пільги та інше.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» (що набрав чинності 31.03.2005 року) виключені положення ст.ст. 2, 9 Закону України «Про спеціальну економічну зону «Яворів», які стосувались особливостей оподаткування та податкових пільг для суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють таку діяльність на території спеціальної економічної зони «Яворів». Відтак, з моменту набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» позивач повинен  сплачувати податок на прибуток на загальних підставах, передбачених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вказана позиція узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 04.03.2008 року.

Згідно п.п. 17.1.3., п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.  

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими  обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. На думку суду з  набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України», яким виключенні ч. 2 ст. 1, ст. ст. 2, 9 Закону України «Про спеціальну економічну зону «Яворів», позивач повинен сплачувати податок на прибуток на загальних підставах, передбачених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Подання позивачем декларації із заявленим прибутком, що не підлягає оподаткуванню за 2006 рік, на думку позивача є заявою про застування до нього норм, що гарантують звільнення від оподаткування отриманого прибутку, однак таке твердження не ґрунтується нормами законодавства в тому числі і законодавства, що діяло на час подання вказаної декларації.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують у під ставності заперечень позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов’язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, чого позивачем зроблено не було.

Таким чином позовні вимоги позивача про - визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області № 0000271550/1 від 29 травня 2008 року задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

П Р И Й Н Я В:

1.  В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.

    Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

    У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

    Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

    3. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України:

    Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

    Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

    Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Постанова складена в повному обсязі 08.02.2010 року.

Суддя                                                                                                      Гавдик З.В.