ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 березня 2010 року о 15 год., 44 хв. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.
секретар судового засідання Черній Ю.Л.
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 2а-1083/10/1370
за позовом Закритого акціонерного товариства «Галичина», представник – Кінаш Т.П. (довіреність № 22/02-07 від 22.02.2010 року)
до Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області, представник – Полійчук С.Г. (довіреність № 1 від 20.01.2010 року)
про визнання протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.2009 року №000074301
Позивач – Закрите акціонерне товариство «Галичина» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000742301 від 19.11.2009 року.
Позивач, свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем 12.11.2009 року на підставі повідомлення Львівської обласної дирекції АППБ «Аваль» від 05.12.2007 року проведена позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання термінів розрахунків в іноземній валюті позивача з фірмою «INDEX-6» LTD (Болгарія) по виконанню контракту № 367-01-07 від 01.08.2007 року, за результатами якої складено Акт від 12.11.2009 року № 772/23-0/25553579.
Відповідачем прийнято рішення № 0000742301 від 19.11.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а саме - пені у розмірі 123479,04 грн. відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, передбачених ст.ст. 1, 2 цього ж Закону, а саме 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції. Пеня нарахована з 09.11.2007 року по 23.12.2007 року. Згідно вказаного Акту перевірки позивач перерахував нерезиденту з валютного рахунка 127935,00 євро. Станом на 05.11.2007 року (після спливу 90 календарних днів) товар не надійшов.
23.12.2007 року обладнання взято під митний контроль згідно інвойсу № 0000000485 від 21.12.2007 року, ВМД від 23.12.2007 року № 2921. Про факт припинення Господарським судом Львівської області, ухвалою від 17.01.2007 року провадження у справі за позовом ЗАТ «Галичина» до Болгарської фірми «INDEX-6» LTD, ДПІ у Радехівському районі Львівської області стало відомо 30.01.2008 року. Порушення встановлених згаданим Законом правил здійснення господарської діяльності (строку розрахунків в іноземній валюті), відбулося 05.11.2007 року.
За нормами ст.ст. 238, 239 Господарського кодексу України, ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» застосована в оскарженому рішенні пеня є адміністративно-господарською санкцією. Відповідно до імперативних норм ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не передбачено винятків щодо спірних правовідносин. Чинним законодавством не встановлений інший, більш як один рік, строк застосування адміністративно-господарських санкцій. Таким чином, встановлений ст. 250 ГК України строк є присікальним. ДПІ у Радехівському районі Львівської області безпідставно і суттєво пропущений строк застосування пені, а саме більше, як 1 рік і 9 місяців з дня виявлення порушення і більше як 2 роки з дня скоєння порушення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, додатково пояснила, що по суті встановленого відповідачем порушення не заперечує, просила суд з врахуванням змісту ст. 250 ГК України позов задоволити повністю.
Позиція відповідача викладена у поясненні по справі, у якому відповідач просить суд в задоволені позовних вимог відмовити повністю з підстав, що на підставі повідомлення Львівської обласної дирекції АППБ «Аваль» від 05.12.2007 року проведена позапланова невиїзна перевірка у частині дотримання термінів розрахунків у сфері ЗЕД ЗАТ «Галичина» з фірмою «INDEX-6» LTD по виконанню контракту № 367-01-07 від 01 серпня 2007 року.
Перевіркою встановлено, що за контрактом від 01.08.2007 року №367-01-07 з фірмою «INDEX-6» LTD, ЗАТ «Галичина» 07.08.2007 року перераховано нерезиденту з валютного рахунка 127935,00 євро. Станом на 05.11.2007 року товар не надійшов, чим порушено вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». ЗАТ «Галичина» звернулося з позовною заявою до Господарського суду Львівської області з позовом до фірми «INDEX-6» LTD про спонукання до вчинення певних дій, передбачених вказаним контрактом. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.11.2007 року порушено провадження у справі. Обладнання від фірми «INDEX-6» LTD надійшло 23.12.2007 року на суму 426450,00 євро. ДПІ у Радехівському районі позивачу нараховано пеню за період з 05.11.2007 року по 08.11.2007 року (по день винесення Ухвали про порушення провадження у справі) у сумі 11225,37 грн., яка сплачена позивачем.
31.07.2009 року відповідачем отримано відповідь від Господарського суду Львівської області про те, що 17.01.2008 року Господарським судом Львівської області винесено Ухвалу про припинення провадження за позовною ЗАТ «Галичина» у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки фірма «INDEX-6» LTD, свої зобов'язання по контракту від 01.08.2007 року №367-01-07 виконала.
На думку представника відповідача, позивачу правомірно нарахована пеня за період з дня винесення Ухвали Господарського суду Львівської області до дня отримання товару по імпорту, за 44 дня, відповідно, яка становить - 123479,04 грн. (127935,00 х 7,311895 х 0,3% х 44).
Оскільки нарахування пені за порушення порядку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не тягне за собою припинення правопорушення чи ліквідації його наслідків, то такий спеціальний вид пені за ознаками не підпадає під визначення адміністративно-господарської санкції.
Стаття 250 Господарського кодексу України, регламентує строки застосування адміністративно-господарських санкцій, на нарахування пені за порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері ЗЕД не поширюється.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечення на позовні вимоги підтримала, просила суд в позовних вимогах відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд -
ВСТАНОВИВ:
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994 року із змінами і доповненнями, ГК України, КАС України.
12.11.2009 року відповідачем складено акт № 772/23-0/25553579 про результати позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання термінів розрахунків в іноземній валюті позивачем з фірмою «INDEX-6» LTD по виконанню контракту від 01.08.2007 року №367-01-07.
Перевіркою встановлено, що позивачем за контрактом від 01.08.2007 року №367-01-07 з фірмою «INDEX-6» LTD 07.08.2007 року перераховано нерезиденту з валютного рахунка 127935,00 євро. Станом на 05.11.2007 року товар не надійшов, чим порушено вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». ЗАТ «Галичина» звернулося з позовною заявою до Господарського суду Львівської області з позовом до фірми «INDEX-6» LTD про спонукання до вчинення певних дій, передбачених вказаним контрактом. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.11.2007 року порушено провадження у справі. Обладнання від фірми «INDEX-6» LTD надійшло 23.12.2007 року на суму 426450,00 євро.
Позивачу нараховано пеню за 44 дні прострочення з 09.11.2007 року по 23.12.2007 року у розмірі 123479,04 грн.
19.11.2009 року відповідачем прийнято рішення за № 0000742301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у розмірі 123479,04 грн.
Згідно ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Згідно ст. 2 цього ж Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву термін, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.
Згідно ст. 4 Закону України, порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього ж Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього ж Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.
Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.
Згідно ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим же Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Пеня – як вид відповідальності за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», не передбачена ст. 239 ГК України.
Згідно ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є спеціальною нормою щодо розрахунків в іноземній валюті. Порушення вказаного Закону резидентами, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення, як обов’язкова відповідальність на підставі Закону. Згідно вказаних норм Господарського кодексу України, до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно - господарські санкції. Відтак різною є природа виникнення та підстави застосування зазначених видів відповідальності.
На думку суду, неправильною є позиція позивача у справі, щодо застосування до спірних правовідносин ст. 250 ГК України, як загальної норми, оскільки вказані відносини повинні регулюватись Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», як спеціальною нормою.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Позивач по суті справи не заперечує про порушення ним вимог закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Позиція позивача полягає в тому, що на його думку відповідач неправомірно застосував до нього адміністративно-господарські санкції, оскільки згідно ст. 250 ГК України терміни застосування вказаних санкцій є присікальними і відновленню не підлягають. Суд не погоджується із вказаною позицією позивача, оскільки, на думку суду, позивач помилково застосовує до спірних правовідносин норми Господарського кодексу України. Згідно правил застосування норм права, позивачем перевагу надано положенням Господарського кодексу України, який щодо спірних правовідносин є загальними, у той час як перевагу має спеціальний Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Вказаний закон не містить термінів його застосування, а передбачає нарахування пені за кожний день порушення. Загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань неврегульованих спеціальною нормою права.
Вказана позиція суду, що застосування спеціальних та загальних норм права, узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 08.09.2009 року, від 29.09.2009 року N 09/152, також із позицією Вищого адміністративного суду України викладеною у постанові 19.05.2009 року N К-10319/07.
Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов’язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач підтвердив правомірність свого рішення.
Таким чином, з врахуванням ст. 162 КАС України, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Радехівському районі Львівської області за № 0000742301 від 19.11.2009 року у розмірі 123479,04 грн. не є протиправним і не підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Правила ст. 94 КАС України про розподіл судових витрат не застосовується.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -
П Р И Й Н Я В:
1. В задоволення адміністративного позову відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
3. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України:
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 05.03.2010 року.
Суддя Гавдик З.В.