Категорія 6.6.4
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2010 року Справа № 2а-1642/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Островської О.П.,
при секретарі – Кір’ян О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 4701,66 грн. шляхом звернення стягнення на активи,
В С Т А Н О В И В:
03 березня 2010 року ДПІ в Лутугинському районі Луганської області звернулася до суду з позовом до СПД ОСОБА_1, в обґрунтування позову зазначивши наступне. Відповідач ОСОБА_1 зареєстрована в якості суб’єкта підприємницької діяльності Лутугинською районною державною адміністрацією 07.06.2006 за номером НОМЕР_2, знаходиться на податковому обліку у позивача з 08.06.2006. Фахівцями позивача була проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.07.2009, за результатами якої було складено акт від 01.10.2009 № 199/1701/НОМЕР_1. На підставі акту перевірки податковим повідомленням-рішенням від 05.10.2009 № 0004351701/0 відповідачеві визначені податкові зобов’язання з податку з доходів найманих працівників на суму 4950 грн., з яких основне зобов’язання – 1650 грн., штрафна санкція – 3300 грн. Податкове повідомлення-рішення отримане відповідачем 05.10.2009. Сума боргу була частково сплачена відповідачем у сумі 250 грн. Станом на 01.03.2010 відповідач має податковий борг з податку з доходів найманих працівників у розмірі 4701,66 грн., який складається з: 4700 грн. – визначено податковим повідомленням-рішенням від 05.10.2009 № 0004351701/0; 1,66 грн. – пеня, нарахована на поточну заборгованість відповідно до п.п. 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 ЗУ № 2181. Відповідно до вимог пп. 6.2.1 та пп. 6.2.4 ст. 6 ЗУ № 2181 відповідачеві були вручені перша та друга податкові вимоги від 11.11.2009 № 1/100 та від 04.02.2010 № 2/22 відповідно. Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, активи відповідача передані в податкову заставу. Позивач просить стягнути з відповідача податковий борг, який виник з податку з доходів найманих працівників, загальною сумою 4701,66 грн., звернувши стягнення на його активи.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позові, та просив стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 4701,66 грн., звернувши стягнення на його активи.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні визнала позовні вимоги в повному обсязі.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України «Про систему оподаткування» визначено, що під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Платниками податків і зборів (обов’язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі). Платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані у числі іншого, сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу України» контроль за справлянням податків покладено на органи державної податкової служби.
Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетом та державними цільовими фондами» визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
У відповідності до п. 1.2 ст. 1 зазначеного Закону податкове зобов’язання – це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування» передбачені обов’язки платників податків і зборів (обов’язкових платежів), а саме: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Пунктом 2.3.1. ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.
Судом установлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця Лутугинською районною державною адміністрацією Луганської області 07.06.2006 за № НОМЕР_2 та взята на податковий облік у ДПІ в Лутугинському районі Луганської області з 08.06.2006.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід – сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Відповідно до п. 1.15 ст. 1, п.п. 8.1 ст. 8, п.п. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент – це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: до 31.12.2006 року – 13%, з 01.01.2007 року – 15%.
Порядок нарахування та сплати штрафних санкцій визначено статтею 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон № 2181).
Відповідно до п.п. 17.1.2. ст. 17 Закону № 2181, у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “а” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов’язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п’ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов’язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
П.п. 17.1.3. ст. 17 Закону № 2181 визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Судом установлено, що на підставі Закону України «Про державну податкову службу в Україні» фахівцями ДПІ в Лутугинському районі Луганської області було проведено виїзна планова перевірка з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.07.2009, за результатами якої було складено акт від 01.10.2009 № 199/1701/НОМЕР_1.
На підставі акту перевірки позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2009 № 0004351701/0, яким відповідачеві визначені податкові зобов’язання з податку з доходів найманих працівників на суму 4950 грн., з яких основне зобов’язання – 1650 грн., штрафна санкція – 3300 грн. Податкове повідомлення-рішення отримане відповідачем 05.10.2009.
Станом на 01.03.2010 відповідач має податковий борг з податку з доходів найманих працівників у розмірі 4701,66 грн., який складається з: 4700 грн. – визначено податковим повідомленням-рішенням від 05.10.2009 № 0004351701/0; 1,66 грн. – пеня, нарахована на поточну заборгованість відповідно до п.п. 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 Закону України № 2181.
Відповідно до вимог пп. 6.2.1 та пп. 6.2.4 ст. 6 Закону України № 2181 відповідачеві були вручені перша та друга податкові вимоги від 11.11.2009 № 1/100 та від 04.02.2010 № 2/22 відповідно. Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, активи відповідача передані в податкову заставу з 01.02.2010.
У добровільному порядку відповідач не сплатив суму заборгованості.
Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про держану реєстрацію (а.с. 4), довідкою про взяття на податковий облік (а.с. 5), актом перевірки від 01.10.2009 № 199/1701/НОМЕР_1 (а.с. 6-10), корінцем податкового повідомлення-рішення (а.с. 5а), корінцями першої та другої податкових вимог (а.с. 11), витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с. 12), визнаються відповідачем.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податку – це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкових зобов’язань виключно за рішенням суду.
Таким чином, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст. ст. 112, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Д ержавної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, індекс АДРЕСА_1) в дохід Державного бюджету України (р/р 33218800700177 в банку ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, одержувач УДК в Лутугинському районі, код 23487074) борг з податку з доходів найманих працівників у сумі 4701 грн. 66 коп. (чотири тисячі сімсот одна грн. 66 коп.), звернувши стягнення на активи боржника.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено 25 березня 2010 року.
Головуючий: суддя О.П.Островська