копія        

                                              Справа №2-73/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 січня 2010 року        Тростянецький районний суд Сумської області

в складі: головуючої судді - Литовченко Н.О.

при секретарі - Підопригорі В.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тростянець цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Тростянецька районна державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на  частину жилого будинку з надвірними будовами,

В С Т А Н О В И В  :    

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа Тростянецька районна державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на частину жилого будинку з надвірними будовами посилаючись на те, що в АДРЕСА_1 розташований жилий будинок з надвірними будовами, який належав 3\4 частини – ОСОБА_4, та 1\4 частина – ОСОБА_5.

За життя ОСОБА_4 склала заповіт на своє майно на користь онуки – відповідачки за цим позовом, та в 1996 році померла. На момент її смерті єдиною спадкоємицею за законом була її донька ОСОБА_5, яка звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття обов’язкової частки у спадщині.

ОСОБА_5 померла в 2003 році, та спадщину після її смерті прийняли чоловік – ОСОБА_1 та діти – ОСОБА_2, ОСОБА_3

03.03.2009 року державним нотаріусом відповідачці було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на 3\4 частини жилого будинку з надвірними будівлями, без урахування заяви ОСОБА_5 про прийняття нею обов’язкової частки у спадковому майні.

16.04.2009 року позивачі також отримали свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на 1\3 частину належного їй майна кожен, та на цей час їм належить по 1\12 частині жилого будинку з надвірними будівлями.

Вони звернулися до Тростянецької держнотконтори з заявою про видачу їм свідоцтва про право на спадщину і на обов’язкову долю, на яку мала право померла ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4, проте їм було відмовлено, оскільки свідоцтво про право на спадщину вже видано відповідачці.

Позивачі вважають, що померла ОСОБА_5 мала право на 3\8 частини спадкового майна, отже їхні частки повинні становити по 1\8 частці кожному, а тому вони звернулися до суду та просили визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 03.03.2008 року на ім’я ОСОБА_3 та визнати за ними за кожним право власності на 1\8 частину жилого будинку з надвірними будовами в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5  

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, оскільки вважає, що він та син не повинні бути позбавлений права на спадщину після смерті дружини ОСОБА_5

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що після смерті ОСОБА_4 3\4 спірного будинку успадкувала його сестра по матері – відповідачка. Їхня мати ОСОБА_5 також подала заяву про прийняття обов’язкової частки у спадщині, але коли вже після смерті матері він за дорученням відповідачки отримував у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за заповітом, з’ясувалося, що документально не підтверджується факт родинних відносин між матір’ю та бабусею, а тому за домовленістю з сестрою 3\4 частини будинку оформили на відповідачку, так як вона проживає в м.Суми та будинком не користується. На даний час між ними виник конфлікт з приводу користування спадковим майном, а тому він вимушений був звернутися до суду з позовом про визнання за ним частки у спадщині після смерті матері.  

Представник відповідачки заявлений позов не визнав та пояснив, що отримуючи свідоцтво про право на спадщину за заповітом для ОСОБА_3, позивач достовірно знав про право його матері на обов’язкову частку у спадковому майні та свідомо знехтував можливістю отримати спадщину після смерті матері, а тому на даний час відсутні будь-які правові підстави для визнання даного свідоцтва частково недійсним та визнання за позивачами права власності на спадкове майно. Позивачі користуються зазначеним домоволодінням в повному обсязі, та його довірителька їх в цьому не обмежує.

Представник третьої особи Тростянецької держнотконтори вимоги позивачів не визнав та пояснив, що при оформленні права власності на спадкове майно він роз’яснював позивачам, що для отримання ними права на спадщину на обов’язкову частку, на яку мала право ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4, необхідно було встановити факт родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, оскільки їхні особисті документи мали розбіжності, але цього позивачами зроблено не було, та за дорученням ОСОБА_3 позивач ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім’я сестри на 3\4 домоволодіння.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини:  

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4, яка  померла ІНФОРМАЦІЯ_1, 02.06.1992 року склала заповіт, за яким все належне їй на день смерті майно заповіла ОСОБА_3.(а.с.11,51).

Згідно копії свідоцтва про право власності та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.01.2008 року, будинок в АДРЕСА_1 належав 1\4 частини - ОСОБА_6, та 3\4 частини – ОСОБА_7 (а.с.а.с.53,54).

11.09.1996 року ОСОБА_5 подала до держнотконтори заяву про прийняття спадщини за законом, але за життя належні документи не подавала та свідоцтво про право на спадщину не отримувала (а.с.49).

03.03.2008 року ОСОБА_2 за дорученням та від імені ОСОБА_3 звернувся до Тростянецької держноконтори з заявою по видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.48).

Згідно копії Свідоцтва про право на спадщину заповітом від 03.03.2008 року, ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 успадкувала 3\4 частини жилого будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться на приватизованій земельній ділянці, державний акт на як не отримано, за адресою АДРЕСА_1(а.с.55).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 28.03.2003 року звернулися до Тростянецької держнотконтори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5, 16.04.2009 року з такою ж заявою звернувся до держнотконтори і ОСОБА_1.(а.с.56,57).

16.04.2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, а саме на 1\3 частину спадкового майна кожен, яке складається з 1\4 частини будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться на приватизованій земельній ділянці, державний акт на як не отримано, за адресою АДРЕСА_1(а.с.58,59).  

Як вбачається з копії свідоцтва про народження ОСОБА_5, її матір’ю зазначена ОСОБА_4 (а.с.8). При укладенні шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_5(а.с.9).

Спадщина після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_5 відкрилася та була прийнята до набрання чинності Цивільним кодексом України 2004 року, а тому до зазначених правовідносин відповідно до ч.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України суд застосовує норми ЦК УРСР.

Відповідно до ч.2 ст.524 ЦК УРСР спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ст.535 ЦК УРСР неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця … успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов’язкова частка).

Відповідно до ч.1 ст.561 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як вбачається з пояснень позивачів, в судовому порядку факт родинних відносин між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не встановлювався, та інших документів, які б підтверджували родинні стосунки, вони на час оформлення спадщини відповідачкою не мали, у зв’язку з чим і не претендували на спадкування обов’язкової частки ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_7

Як пояснили позивачі та представник відповідачки, між позивачами та відповідачкою була усна домовленість з приводу користування та розпорядження даним домоволодінням, та ОСОБА_2 свідомо оформив право власності на відповідачку, завідомо знаючи про право померлої матері на обов’язкову частку у спадщині після смерті бабусі, та позивачі свідомо не заявили про своє право на спадкування цієї частки.

Таким чином, суд вважає, що відсутні будь-які правові підстави для часткового скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання за позивачами права власності на частку домоволодіння, а тому в задоволенні позову слід відмовити.    

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,209,212,214,215 ЦПК України, ст.ст.524,535,561 ЦК УРСР, суд,

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на  частину жилого будинку з надвірними будовами за безпідставністю.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після нього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

       Суддя                                            підпис

   ВІРНО: суддя

   Тростянецького райсуду                               Н.О.Литовченко