копія            

Справа: №1-14/2010р.

В И Р О К

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

15 лютого 2010 року   Тростянецький районний суд Сумської області складі:     головуючої - судді Литовченко Н.О.,

        при секретарі – Підопригорі В.В.,

             з участю прокурора – Ткаченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тростянець кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Червона-Слобода Недригайлівського району Сумської області, громадянина України, освіта середня, одруженого, непрацюючого, проживаючого  АДРЕСА_1, раніше не судимого

у скоєнні злочину, передбаченого ст.122 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

13 серпня 2009 року в денний час в м. Тростянець Сумської області по вул.Пам’яті Сердюк Анатолій Федорович, в присутності сторонніх осіб та маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, в ході розмови наніс удар в область голови ОСОБА_2, а коли той впав на землю, вдарив його взутою ногою по стопі лівої ноги. В результаті протиправних дій ОСОБА_1, потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді косого перелому 3-ї та 4-ї плюснових кісток лівої стопи без зміщення, що кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Допитаний в судовому засіданні в якості підсудного ОСОБА_1 вину свою в інкримінованих йому злочині визнав повністю та пояснив, що того дня брат поскаржився йому, що його ображали чоловіки, що живуть в с.Лучка. Коли вони їхали з кладовища, брат вказав на цих чоловіків, що йшли назустріч. Він вийшов порозмовляти з ними, та в ході розмови потерпілий замахнувся на нього, і він вдарив його в обличчя, той впав та напевне тоді і зламав ногу. Про свої дії він шкодує, щиро кається, частково відшкодував завдану шкоду.

Допитаний в судовому засіданні в якості потерпілого ОСОБА_2 пояснив, що того дня він дійсно бачив ОСОБА_3, коли з товаришами пив пиво біля магазину Тітова, та сказав йому, щоб він йшов від них, а коли повертався з ОСОБА_4 додому, його хтось вдарив у висок. Коли падав, побачив ОСОБА_3, який стояв біля автомобіля.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що бачив, як підсудний вдарив ОСОБА_2 кулаком, а потім ногою. Коли він підійшов і спитав, за що той його б’є, ОСОБА_3 відповів, що ОСОБА_2 образив його брата.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що того дня ОСОБА_2 дійсно висловлювався на його адресу нецензурними виразами, він поскаржився брату, і той пішов з ним розмовляти, а потім він побачив, що ОСОБА_2 впав.

Окрім того, факт вчинення злочину підтверджується також іншими доказами:

Заявою потерпілого ОСОБА_2 про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за спричинення йому тілесних ушкоджень (а.с.23);

Актом судово-медичного обстеження та висновком експерта, згідно якого у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді косого перелому 3-ї та 4-ї плюснових кісток лівої стопи без зміщення, що кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості (а.с.24,39);

Протоколом відтворення обстановки та обставин події, згідно якого ОСОБА_2 пояснив та показав, як сталася подія (а.с.32-35).

     При таких обставинах, проаналізувавши всі докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного у скоєнні інкримінованого йому злочину повністю доведена та його дії вірно кваліфіковані за ст.122 ч.1 КК України, так як своїми умисними діями він вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке що спричинило тривалий розлад здоров’я.

При визначенні виду та міри покарання підсудному суд враховує тяжкість та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу підсудного, який раніше не судимий, вину свою визнав повністю та щиро кається, характеризується позитивно, має на утриманні сина, який є інвалідом першої групи та потребує постійного стороннього догляду, частково відшкодував потерпілому завдану шкоду, а тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства з призначенням йому покарання у вигляді обмеження волі та звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Пом’якшуючими вину обставинами суд вважає визнання вини та щире каяття підсудного, часткове відшкодування шкоди потерпілому.

По справі потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в сумі 5421грн.35коп., в т.ч. матеріальної шкоди – 421грн.35коп. та моральної – 5000грн, який суд вважає за необхідне задовольнити частково, оскільки заявлений розмір моральної шкоди не обґрунтований, а тому на засадах розумності та справедливості, з врахуванням матеріального стану підсудного та сплачених ним в добровільному порядку коштів, суд вважає за необхідне  стягнути з підсудного на користь потерпілого 1500грн. моральної шкоди та 421грн.35коп. матеріальної шкоди.      

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд  –

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.122 ч.1 КК України і за цим законом призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Іспитовий строк ОСОБА_1 рахувати з часу проголошення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком чинності залишити попередній – підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_1   на користь ОСОБА_2 1921грн.(одну тисячу дев’ятсот двадцять одну)грн.35коп. завданої моральної та матеріальної шкоди.

     Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Тростянецький районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

   Суддя                                            підпис

ВІРНО: суддя

Тростянецького райсуду                              Н.О.Литовченко