копія

                        Справа №2-75/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

12 березня 2010 року          Тростянецький районний суд Сумської області

в складі: головуючої судді - Литовченко Н.О.

при секретарі - Підопригорі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тростянець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частини домоволодіння та земельної ділянки спільною сумісною власністю колишнього подружжя,  

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання частини домоволодіння та земельної ділянки спільною сумісною власністю колишнього подружжя посилаючись на те, що з листопада 2001 року став проживати з відповідачкою однією сім’єю, а 26.02.2002 року вони уклали шлюб. 21.08.2009 року рішенням суду шлюб між ними було розірвано, але залишився спір щодо спільно нажитого майна. Так, під час шлюбу вони проживали в належній відповідачці частині жилого будинку в АДРЕСА_1, та за цей час побудували прибудову з цегли до жилого будинку вартістю 18003грн., сарай-гараж з цегли вартістю 19656грн., навіс  вартістю 316грн. та погріб з цегли вартістю 7511грн. на загальну суму 45486грн., на половину якої він має право. Він вважає, що за рахунок зазначених добудов істотно збільшилася вартість належного відповідачці майна, а тому просив суд визнати належну відповідачці частину домоволодіння та земельної ділянки їх спільною сумісною власністю.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав в повному обсязі та при цьому пояснив, що всі споруди були побудовані ним та ОСОБА_2 під час шлюбу за спільні кошти та спільною працею. В той час він працював у приватних осіб на будівництві, зароблені кошти вкладав  в придбання матеріалів, також вони займалися торгівлею як приватні підприємці, садили городи, зароблені кошти витрачали на будівництво. Більшу частину будівельних робіт він робив власноруч, вкладаючи в спільне майно свою працю.  

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що дана частина домоволодіння їй належить підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Під час шлюбу вони дійсно спільною працею побудували зазначені позивачем добудови та споруди, але всі матеріали були придбані за кошти, які надали її діти, будь-яких власних коштів в будівництво відповідач не вкладав, а тому вона просила у позові відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 26.02.2002 року, рішення про розірвання якого винесено судом 21.09.2009 року (а.с.3).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.11.1993 року, відповідачка та ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 успадкували 1\2 частину жилого будинку по АДРЕСА_1 (а.с.49).

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку, власниками земельної ділянки по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3, якій належить 3\4 частини, та ОСОБА_2, якій належить 1\4 частини земельної ділянки (а.с.65).  

Згідно Ухвали суду від 05.03.2005 року, проведено реальний поділ домоволодіння по АДРЕСА_1  між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, при цьому ОСОБА_5 виділено 1\4 частину домоволодіння, а саме приміщення 1-4 площею 15,5кв.м., сіни літ.«а» - частина приміщення 1 площею 5кв.м., 1\2 воріт №1, огорожа №3 (а.с.7).

Згідно висновку судово-технічної експертизи по цивільній справі 2-43 2005 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про реальний поділ будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою, за обраним сторонами варіантом розподілу домоволодіння вартість його 1\4 частини, яка Ухвалою суду реально виділена ОСОБА_2, становить 4550грн. (а.с.24).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, ОСОБА_5 належить 1\4 частина домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с.5).

Згідно копії технічного паспорту домоволодіння по АДРЕСА_1, 1\4 якого належить ОСОБА_2, виготовленого 04.08.2005 року, загальна вартість даного домоволодіння складає 71283грн., з них вартість житлового будинку площею 54кв.м. становить 14060грн., та вартість споруд, побудованих в 2005 році, становить: прибудова – 18003грн.; сарай-гараж – 19656грн.; навіс – 316грн., погріб – 7511грн. (а.с.33-37).

Таким чином, вартість побудованих за час шлюбу між сторонами будівель та споруд становить 45486грн., що в 10 разів перевищує вартість частки домоволодіння, належного відповідачці в порядку спадкування.  

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 пояснили, що дійсно сторони спільною працею побудували сарай-гараж, погріб, добудову до будинку, провели водогін та газове опалення. При цьому ОСОБА_6 пояснив, що позивач заробляв кошти будівництвом, з дружиною вони садили городи, займалися торгівлею. Будівельні роботи ОСОБА_1 робив сам, інколи просив  його допомогти.

ОСОБА_7 та ОСОБА_3 посвідчили, що будівництво проводилося за кошти позивачки та дорого не коштувало, оскільки використовували бувші у вжитку будівельні матеріали.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що в 2004-2005 роках сторони придбали у неї цеглу 5тис.шт. за 500грн.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що позивач в 2003-2006 роках допомагав йому перебудовувати господарство по вул.Руднєва, за що він платив йому гроші, а також взаємозаліком зробив у ОСОБА_1 в будинку опалення, водогін та проводив газ. Окрім того йому відомо, що позивач будував веранду у ОСОБА_10  

Згідно чотирьох квитанцій грошових переказів за 2002-2006 роки, відповідачка за цей час отримала від своїх дітей кошти на суму близько 500 доларів США (а.с.43-46).

Згідно копії довідки про доходи та розрахункових листів, позивач в 2003 та 2005 роках працював та отримував заробітну плату (а.с.40-42).

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України  майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.1 ст.62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.392 ЦК України в редакції 2004р. власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою.

Відповідно до ст.368 ЦК України в редакції 2004р. спільна власність двох або більше осіб без визначення частки кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено законом або договором.

     Враховуючи, що вартість належної відповідачці частини домоволодіння внаслідок спільної праці її та позивача за час їхнього шлюбу збільшилася більше як в 10 разів, а саме з 4550грн. до 50036грн., є всі підстави для визнання цього майна спільною сумісною власністю подружжя.

     За таких обставин суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині визнання домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя задовольнити.

     Разом з тим суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про визнання спільною сумісною власністю належної відповідачці частини земельної ділянки, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів збільшення її вартості внаслідок спільної праці чи грошових затрат подружжя.

     Відповідно до ст.88 ЦПК України необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача 347грн. у відшкодування понесених ним судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,81,88,209,212,214, 215,218 ЦПК України, ст.ст.60,62 СК України, ст.ст.368,392 Цивільного Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати 1\4 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 в м.Тростянеці Сумської області спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 347грн.(триста сорок сім)грн. у відшкодування судових витрат.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після нього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

             Суддя                                     підпис

Копія вірна: суддя Тростянецького районного

              суду Сумської області                      Н.О. Литовченко