АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2009 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого : Міхасішина І.В.

Суддів: Щолокової О.В., Якути О.І.

При секретарі: Яблонській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом та договору дарування недійсним, -

встановила:

В квітні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 жовтня 1993 року позивачці та її чоловікові ОСОБА_3 в рівних частках належала однокімнатна квартира АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. 18.02.2005 року ОСОБА_2, будучи єдиною спадкоємицею після смерті чоловіка, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. З грудня 2003 року ОСОБА_2 проживала в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4, якому вирішила передати у власність належну їй квартиру АДРЕСА_1 за умови, що він буде утримувати та доглядати позивачку до смерті. Згідно договору дарування від 11.05.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Федотовою Т.С., зареєстрованого в реєстрі за № 752, вказана квартира перейшла у власність ОСОБА_4 Позивачка ж вважала, що насправді укладено договір довічного утримання. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4

Справа № 22-287/2009

Головуючий в першій інстанції Капацин Л.В.

Категорія 37

Доповідач Міхасішин І.В.

ОСОБА_4, спірну квартиру успадкувала його донька ОСОБА_1 Зважаючи на те, що ОСОБА_2 в силу похилого віку та стану здоров'я потребує постійного стороннього догляду, а ОСОБА_1 відмовляється надавати позивачці таку допомогу, остання просила про задоволення позову.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24 листопад 2008 року позов задоволено.

Визнано недійсними договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений 11.05.2005 року приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Федотовою Т.С., зареєстрований в реєстрі за № 752 - з моменту його вчинення, та свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 22.01.2008 року державним нотаріусом Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори Вінницької області Мороз О.А., зареєстроване в реєстрі за № 180.

В апеляційній скарзі відповідач порушує питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову в її задоволенні з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про право власності на житло № 1189 від 26 жовтня 1993 року подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках належала однокімнатна квартира АДРЕСА_1 (а. с. 7).

Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 успадкувала 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 18.02.2005 року № 1-190 (а. с. 8).

З грудня 2003 року ОСОБА_2 перебувала в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4, 1943 року народження, якому вирішила передати у власність належну їй квартиру за умови, що він буде утримувати та доглядати позивачку до смерті.

За змістом договору довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужував) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно ( ст. 744 ЦК України).

Отже, ОСОБА_2 мала намір укласти з ОСОБА_4 договір довічного утримання (догляду).

Однак 11.05.2005 року було укладено договір дарування № 752, посвідчений приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Федотовою Т.С., згідно якого ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_4 належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 9).

Укладаючи договір дарування, позивачка помилково вважала, що передає у власність ОСОБА_4 квартиру взамін на її довічне утримання та догляд.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду (а. с. 12).

Згідно довідки поліклінічного відділення Могилів-Подільської ЦРЛ № 37 від 17.09.2008 року ОСОБА_2 в період з 08.05.2005 року по 17.05.2005 року перебувала на стаціонарному лікування вдома в зв'язку з погіршенням стану її здоров'я (а. с. 72).

Судом першої інстанції встановлено, що в даному конкретному випадку позивачка ОСОБА_2 мала намір укласти договір довічного утримання, проте, в силу свого похилого віку та стану здоров'я помилково уклала договір дарування.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 11.05.2005 року № 752, посвідченого приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Федотовою Т.С.

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 10).

22 січня 2008 року дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом № 180, посвідчене державним нотаріусом Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори Вінницької області Мороз О.А. (а. с. 24). Спадкове майно, на яке видано дане

свідоцтво, складається з квартири АДРЕСА_1.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Вимога про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину є похідною від вимоги про визнання договору дарування недійсним, а тому виходячи з наведеного теж підлягає задоволенню.

Таким чином, місцевий суд підставно визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на підставі договору дарування спірної квартири.

Висновки суду є правильними, відповідають матеріалам та обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24 листопад 2008 року залишити без змін.

Ухвала набуває чинності з моменту її проголошення та з цього часу може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.