Справа №22-ц-310/ 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції – Костенко В.Г.
Категорія - 24 Суддя–доповідач – Попруга С.В.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
04 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Попруги С.В.
суддів - Хвостика С.Г., Криворотенка В.І.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Зарічного районного суду м.Сум від 02 грудня 2009 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомсервіс» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Зарічного районного суду м.Сум від 02 грудня 2009 року позов ТОВ «Техкомсервіс» задоволено – стягнуто на його користь у солідарному порядку: з ОСОБА_2, ОСОБА_3 - 678 грн. 20 коп. заборгованості по оплаті за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкової території; з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - 410 грн. 15 коп. заборгованості по оплаті за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкової території. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у позові ТОВ «Техкомсервіс».
ОСОБА_2 доводить, що позивач до 01 січня 2006 року не вжив заходів для приведення договору №165 від 11 вересня 2003 року у відповідність з вимогами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у зв’язку з чим зазначений договір втратив чинність. Сума боргу 132 грн. 33 коп. утворилась за обслуговування електроплит з 01 лютого 2004 року, тобто строк позовної давності минув. Крім того, вказує, що судом залишено поза увагою, що позивачем не надаються комунальні послуги в належному обсязі та належної якості, не перевірено, на підставі яких тарифів проведено перерахування, не дано належної оцінки актам про невиконання окремих робіт позивачем.
Також зазначає, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 не були повідомлені про час і місце розгляду справи, та що у зв’язку з неявкою відповідачів суд мав ухвалити заочне рішення.
У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, а представник позивача ОСОБА_5 заперечувала проти них, вважала рішення суду законним і обґрунтованим.
Судом першої інстанції фактично встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є власниками квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_4 27 листопада 2007 року досягла повноліття, і з цього часу повинна брати участь в утриманні квартири.
Зазначений будинок перебуває на обслуговуванні ТОВ «Техкомсервіс», яке в установленому порядку, згідно з затвердженими тарифами надає послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, в тому числі і відповідачам, які в період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року не в повному обсязі проводили оплату за надані послуги, у зв’язку з чим утворилась заборгованість в сумі 1088 грн. 35 коп.
Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення по суті позовних вимог, суд першої інстанції врахував усі факти, що входять до предмету доказування. Фактичні обставини, яким мотивовано рішення, підтверджуються належними і допустимими доказами, доведені позивачем. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, суд дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути підставою для перегляду рішення суду в цій частині, виходячи з наступного.
Висновок суду про стягнення заборгованості по оплаті комунальних послуг є законним і обґрунтованим у зв’язку з тим, що такі послуги відповідачу надавались, тому відповідно до ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» мають бути оплачені ним.
Факт надання комунальних послуг та проведення перерахунку по ненаданих послугах підтверджується наявними у справі доказами (а.с.106, 139-140) і доводи ОСОБА_2 про протилежне є непереконливими.
Позивач обслуговує та проводить ремонт житлового фонду та прибудинкової території, надає житлово-комунальні послуги та проводить розрахунки з квартиронаймачами і власниками житлових приміщень вищезгаданого будинку.
Тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по м.Суми встановлено рішеннями Виконавчого комітету Сумської міської ради (а.с.62-65, 80).
Рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради про затвердження тарифів не переглядалось, на час розгляду спору є діючим, тому доводи апеляційної скарги в цій частині також є необґрунтованими.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів боргу по оплаті за надані послуги та вірно визначив його суму.
Що стосується позовної давності, то відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Такої заяви відповідачами зроблено не було.
Крім того, під час провадження у справі в суді апеляційної інстанції позивач подав заяву про відмову від позову в частині вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги в сумі 92 грн. 23 коп.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 04 березня 2010 року зазначену заяву задоволено. Прийнято відмову ТОВ «Техкомсервіс» від позову в даній справі в частині вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги в сумі 92 грн. 23 коп., скасовано рішення Зарічного районного суду м.Сум від 02 грудня 2009 року в цій частині, провадження в справі в цій частині вимог закрито.
Таким чином, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає стягненню солідарно 678,20 грн. – 92,23 грн. = 585, 97 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги, що позивач до 01 січня 2006 року не вжив заходів для приведення договору №165 від 11 вересня 2003 року у відповідність з вимогами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у зв’язку з чим зазначений договір втратив чинність, за встановлених обставин, на висновки суду не впливають. У судовому засіданні встановлено факт споживання відповідачем послуг, що відповідно до ст.ст.11, 509 ЦК України свідчить про виникнення між сторонами певних прав та обов’язків, у тому числі і обов’язку споживачів своєчасно оплачувати спожиті послуги.
Крім того, на думку колегії суддів, незазначення у договорі розміру щомісячної плати за надані послуги на момент його укладення, як передбачено п.4 Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №560, не є підставою стверджувати, що договірні відносини, що існують між сторонами, суперечать вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Посилання ОСОБА_2 на те, що суд розглянув справу у відсутність ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які не були повідомлені про час і місце судового засідання, не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки самі вони апеляційну скаргу не подавали.
Крім того, у матеріалах справи наявні заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зі змісту яких вбачається, що вони просили суд першої інстанції допустити до участі в справі ОСОБА_2 в якості їх представника (а.с.120, 121).
Доводи ОСОБА_2 про те, що у випадку неявки відповідачів суд мав ухвалити заочне рішення, також є безпідставними, оскільки відповідно до ст.224 ЦПК України ухвалити заочне рішення в такому випадку – це право, а не обов’язок суду.
Рішення суду відповідає вимогам ст.ст.66, 67, 68 ЖК України, ст.ст.11, 509, 526, 543 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки не містять посилань на такі порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які могли б стати підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Зарічного районного суду м.Сум від 02 грудня 2009 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий : Попруга С.В.
Судді : Хвостик С.Г., Криворотенко В.І.
З оригіналом згідно: суддя С.В. Попруга