Справа №22-ц-346/ 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції – Оснач С.В.
Категорія - 45 Суддя–доповідач – Попруга С.В.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
23 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Попруги С.В.
суддів - Криворотенка В.І., Хвостика С.Г.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Свеської селищної ради Ямпільського району Сумської області
на рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 17 грудня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Свеської селищної ради Ямпільського району Сумської області про відновлення права постійного користування земельною ділянкою, скасування рішення селищної ради,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 17 грудня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено – визнано незаконним і скасовано рішення двадцять сьомої сесії п’ятого скликання Свеської селищної ради від 27 квітня 2009 року «Про внесення змін та доповнень до рішення двадцять третьої сесії Свеської селищної ради від 12 вересня 2008 року «Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_2», стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 40 грн. 40 коп. судових витрат.
В апеляційній скарзі Свеська селищна рада, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_2
Відповідач доводить, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що у ОСОБА_2 виникло право постійного користування спірною земельною ділянкою, оскільки останній не отримав відповідного державного акта згідно з чинним ЗК України. Крім того, вказує, що рішення від 27 квітня 2009 року прийнято в межах повноважень селищної ради.
У судовому засіданні ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав рішення суду законним і обгрунтованим.
Судом першої інстанції фактично встановлено, що рішенням сесії Свеської селищної ради від 12 грудня 2000 року ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки.
Після складання згаданого проекту рішенням сесії Свеської селищної ради від 20 лютого 2001 року №8/9 «Про розгляд проекту відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2.» припинено право постійного користування земельною ділянкою Свеського підприємства комунального господарства загальною площею 0,09 га, в тому числі під забудовою 0,09 га по вул.Новій в смт.Свеса і надано зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 для індивідуального житлового будівництва загальною площею 0,09 га, в тому числі під забудовою 0,09 га, у постійне користування із земель Свеського підприємства комунального господарства.
Земельний податок ОСОБА_2 з того часу сплачував своєчасно і заборгованості не має.
Рішеннями Свеської селищної ради від 10 липня 2008 року та від 12 вересня 2008 року ОСОБА_2 відмовлено в передачі безкоштовно зазначеної земельної ділянки у власність.
Рішенням Свеської селищної ради від 27 квітня 2009 року рішення сесії Свеської селищної ради від 20 лютого 2002 року №8/9 «Про розгляд проекту відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2.» визнано таким, що втратило чинність.
Останнє рішення відповідача не ґрунтується на законі, порушує права позивача, які підлягають судовому захисту.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду – залишити без зміни з таких підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції врахував усі факти, що входять до предмету доказування.
Фактичні обставини, яким мотивовано рішення, підтверджуються належними і допустимими доказами, доведені позивачем. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, суд дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, на які послався в рішенні.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути підставою для перегляду рішення суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи оскаржуване рішення, сільська рада послалась на п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування», п.12 розділу Х Перехідних положень ЗК України, ст.19 Закону України «Про землеустрій», проте, жодна з цих норм не наділяє її правом визнавати таким, що втратило чинність, а фактично - скасовувати своє попереднє рішення за вищезгаданих обставин.
Відповідно до мотивувальної частини рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Свеської селищної ради від 20 лютого 2002 року було реалізовано, і позивач заперечував проти його скасування. Дія згаданого рішення вичерпана.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги, що згідно зі ст.22 ЗК України, чинного до 01 січня 2002 року, право користування земельною ділянкою виникає після одержання документа, що посвідчує це право, у зв’язку з чим дійшов невірного висновку, що у позивача виникло право постійного користування спірною земельною ділянкою, є безпідставними.
Ні законодавством, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, ні чинним земельним законодавством позивач не обмежений у часі при оформленні права користування чи права власності на земельну ділянку, отже з підстав неотримання документа, що посвідчує таке право, селищна рада не мала права скасувати рішення про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки у постійне користування.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки не містять посилань на такі порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які могли б стати підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Свеської селищної ради Ямпільського району Сумської області відхилити.
Рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 17 грудня 2009 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення до Верховного Суду України.
Головуючий : Попруга С.В.
Судді : Криворотенко В.І., Хвостик С.Г.
З оригіналом згідно: суддя С.В. Попруга