АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-1089/2010 року Головуючий у 1-й інстанції: Кучеренко Н.В Суддя-доповідач: Пільщик Л.В .
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
При секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права користування житловим приміщенням, за участю третьої особи – Відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за участю третьої особи – Відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області, , -
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права користування житловим приміщенням .
В позовній заяві зазначав, що починаючи з 1989 року він мешкав та був зареєстрований у АДРЕСА_1 В зазначеній квартирі він проживав разом зі своєю матір’ю ОСОБА_5, яка була наймачем квартири. У подальшому в спірній квартирі стала проживати донька його померлого брата ОСОБА_3, а з 2007 року вона зареєструвалась у даній квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_1 року його мати померла. Після смерті матері відповідачка стала чинити йому перешкоди у користуванні житловим приміщенням, перестала пускати його до житла, забрала ключі від вхідної двері. Домовилася, що вона йому купить будинок в селі і 09 липня 2009 року він був знятий з реєстрації свого місця проживання в зазначеній квартирі.
Посилаючись на те, що він знявся з реєстрації місця проживання не з власної ініціативи, а під впливом та тиском відповідачки, просив суд визнати за ним право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 та вселити його в зазначену квартиру.
В листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання його таким , що втратив право користування житловим приміщеннямм.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСОБА_3 в спірній квартирі постійно не проживав. З 1997 по 2001 роки мешкав за адресою: АДРЕСА_2. До вересня 2008 року проживав в квартирі періодично. 09.07.2009 року його знято з реєстрації.
Посилаючись на те, що ОСОБА_3 більш шести місяців не проживає в квартирі , обов’язки по утриманню житлового будинку не несе, просила суд визнати його таким, що втратив право користування квартирою за ст. 71 ЖК України..
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 грудня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
Вселено ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1.
У зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та задовольнити її зустрічні позовні вимоги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3, ОСОБА_3, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Стаття 47 Конституції України та ст. 9 ЖК України передбачають, що кожен має право на житло і ніхто не може бути обмежений у праві користуванням інакше ніж з підстав і в порядку визначеним законом .
Право на повагу до житла гарантує і ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Суд , з’ясувавши обставини і мотиви зняття ОСОБА_3 .з реєстрації за адресою спірної квартири і встановивши, що воно не було пов’язане з вибуттям на інше постійне місце проживання ,спірна квартира є єдиним місцем постійного проживання , право на інше житло не має, після зняття з реєстрації за адресою спірної квартири не був зареєстрований в будь-якому іншому місці і до звернення до суду не пройшло 6 місяців , дав правильну правову оцінку зазначеним обставинам і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 і відмовив у зустрічному позові..
Фактична сторона справи встановлена з додержанням норм процесуального права, щодо встановлених обставин суд дійшов вичерпних юридичних висновків і правильно застосував норми житлового законодавства
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 втратив право користування на житлове приміщення, оскільки добровільно знявся з реєстрації не грунтуюється на вимогах закону. Реєєстрація це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.Порядок здійснення цих дій регулююється Законом «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Питання щодо набуття права користування жилим приміщенням і втрата його регулюється не Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» , а Житловим Кодексом. України. Той факт, що зняття з реєстрації ОСОБА_3 не було пов’язане з вибуттям на інше постійне місце проживання підтверджує і зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_3 про визнання його таким , що втратив право користування жилим приміщенням за ст.71 ЖК України. Проте доводи ОСОБА_3 про відсутність ОСОБА_3 у спірному жилому приміщенні понад шести місяців підряд без поважних причин не підтверджені безспірними доказами, які вона повина була надати відповідно до вимог ст.ст. 10,212 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 стосується фактичних обставин справи , в скарзі апелянт наводить свій аналіз доказів, які були предметом розгляду і оцінки суду першої інстанції . Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінує докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному , повному і об’єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказах . Суд дав оцінку доказам за правилами ст.212 ЦПК України, тому не має підстав для їх переоцінки.
Рішення суду узгоджується з положеннями ст. 47 Конституції України і ст. 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини,ст.9 ЖК України.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: