ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року лютого 11 дня. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого Пархоменко О.М.
суддів Матуса В.В., Крамаренка В.І.
з участю прокурора Лавруся В.О.
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією прокурора Мовчан К.В., який брав участь при розгляді справи у суді першої інстанції на вирок Великописарівського районного суду від 30 листопада 2009 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець смт. В.Писарівка Сумської області, в силу ст. 89 КК України не судимий.
засуджений за ч. 3 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до обмеження волі строком на один рік і шість місяців без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк»в особі Сумської філії матеріальні збитки у розмірі 11 710 грн.
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1, працюючи спеціалістом по роздрібному обслуговуванню фізичних осіб - економістом В-Писарівського відділення Сумської філії Приват Банку, отримав у серпні 2005 року підзвіт для подальшої видачі клієнтам дві кредитні картки - № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2, № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3 з кредитним лімітом 8100 грн. кожної, які надійшли до банку в авторизованому вигляді під депозитні вклади клієнтів. Не видавши кредитні картки клієнтам, ОСОБА_1 зареєстрував їх 26 серпня 2006 року, активізував з метою привласнення грошових коштів, відкрив пакети з персональними ідентифікаційними номерами, які додаються до кредитних карток, та періодично з 11 липня по 3 серпня 2007 року знімав грошові кошти з кредитної картки на ім'я ОСОБА_2, використовуючи на власні потреби У вересні 2007 року ОСОБА_1, діючи повторно, активізував з метою привласнення грошових коштів кредитну картку на ім'я ОСОБА_3 та у період з 7 по 14 вересня 2007 року періодично знімав грошові кошти, використовуючи їх на власні потреби, Всього ОСОБА_1 привласнив майно КБ «ПриватБанк» на суму 11710 грн.
В поданій апеляції та змінах до неї, прокурор Мовчан К.В., який брав участь при розгляді справи у суді першої інстанції, не оспорюючи правильність кваліфікації дій засудженого та доведеність його вини у вчиненні інкримінованого злочину, вказує на те, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ст. 191 ч. 3 КК України покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади пов’язані з розпорядженням грошовими і матеріальними цінностями строком на 3 роки
Вислухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав подану апеляцію, пояснення засудженого ОСОБА_1, який просив вирок суду залишити без зміни, а апеляцію прокурора без задоволення, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляції, колегія судді вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, відповідають матеріалам кримінальної справи й підтверджені дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку і яким судом дана належна оцінка, в апеляції прокурором не оспорюються і під сумнів не ставляться.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_1 за ст. 191 ч. 3 КК України кваліфіковані вірно.
Що стосується призначеного засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі без додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, то таке покарання, на думку колегії суддів, не в повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Суд першої інстанції не навів у вироку обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину і впливають на пом’якшення покарання, що є порушенням вимог ст. 69 КК України.
Відповідно до вимог ст. 69 КК України та п. 8 роз’яснень Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за такий злочин, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному випадку застосування ст. 69 КК України суд у мотивувальній частині вироку зобов’язаний зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом’якшення покарання.
В той же час, колегія суддів враховує те, що ОСОБА_1 вину визнав повністю, у скоєному щиро кається, своїми показаннями активно сприяв розкриттю злочину, має на утриманні неповнолітню дитину, батьків похилого віку, яким потрібен догляд та лікування, часткове відшкодування шкоди.
Враховуючи особу ОСОБА_1, який в силу ст. 89 КК України не судимий, з моменту вчинення злочину протиправних дій не вчиняв, а також зазначені обставини, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, колегія суддів вважає за можливе призначити ОСОБА_1 основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, застосувавши ст. 69 КК України.
А тому не підлягає задоволенню апеляція прокурора в частині того, що призначене судом основне покарання засудженому не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 не встановлено.
Оскільки вчинений ОСОБА_1 злочин за своїм характером був безпосередньо пов'язаний з посадою, яку він обіймав, колегія суддів дійшла до висновку про неможливість збереження за ним права обіймати такі посади і вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов’язані з розпорядженням грошовими коштами або матеріальними цінностями, задовольнивши апеляцію прокурора в цій частині.
Крім того, невірними є посилання в описовій та мотивувальній частинах вироку суду першої інстанції на те, що ОСОБА_1 є особою, раніше судимою за ч. 1 ст. 191 КК України до обмеження волі на строк 1 рік, оскільки ОСОБА_1 постановою Великописарівського районного суду від 16 липня 2009 року був звільнений від відбування призначеного за вироком Великописарівського районного суду від 26 червня 2008 року покарання у зв’язку із закінченням іспитового строку, а тому згідно положень ст. 89 КК України, він вважається таким, що не має судимості.
Виходячи з викладеного, підлягають виключенню з описової та мотивувальної частин вироку посилання на судимість ОСОБА_1 за вироком Великописарівського районного суду від 26 червня 2008 року, а апеляція прокурора в цій частині задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366, 367, 372, 378, 379 КПК України, колегія суддів, -
ЗАСУДИЛА:
Апеляцію прокурора Мовчан К.В., який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Великописарівського районного суду Сумської області від 30 листопада 2009 року відносно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання - скасувати.
Призначити ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді обмеження волі на строк один рік шість місяців з позбавленням права обіймати посади пов’язані з розпорядженням грошовими і матеріальними цінностями на строк 3 роки.
Виключити з описової та мотивувальної частин вироку посилання на судимість ОСОБА_1 за вироком Великописарівського районного суду від 26 червня 2008 року.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити підписку про невиїзд.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений на протязі одного місяця з дня його проголошення до Верховного Суду України через Апеляційний суд Сумської області, а засудженим ОСОБА_1 – в той же строк з моменту вручення копії вироку.
СУДДІ:
Пархоменко О.М. Матус В.В. Крамаренко В.І.