УХВАЛА

ІМЕН ЕМ УКРАЇНИ

2010 року лютого 11 дня. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого – Пархоменко О.М.

суддів - Матуса В.В., Крамаренка В.І.

з участю прокурора – Кононенко К.М.

захисника – ОСОБА_1

засудженого – ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 на вирок Путивльського районного суду Сумської області від 25 грудня 2009 року,

яким                                                   ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин Російської Федерації, мешканець м. Москва, Російської Федерації, раніше не судимий, -

засуджений за ст. ст. 15 ч. 3, 201 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 17 000 гривень з конфіскацією предметів контрабанди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь Сумського відділення ХНДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса 643 грн. 44 коп. у відшкодування витрат на проведення судової товарознавчої експертизи.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.

4 жовтня 2009 року близько 18 години ОСОБА_2, на ринку „ Барабашово” в м. Харків, придбав у невстановлених слідством осіб партію одягу на загальну суму 320541 гривень, з метою переміщення до Російської Федерації через митний кордон України поза митним контролем.

ОСОБА_2, знаючи що поблизу с. Бунякине Путивльського району Сумської області між Україною та Російською Федерацією проходить митний кордон, вирішив доставити вказаний товар в с. Бунякине Путивльського району, найнявши для цього вантажний автомобіль „Газель”, та вигрузити товар в одному з нежилих господарств на околиці села, після чого самостійно перевезти його на автомобілі марки „Пежо Партнер”, реєстраційний номер НОМЕР_1, в Російську Федерацію поза митним контролем. Але ОСОБА_2 свій злочинний умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки близько 00 годин 30 хвилин 5 жовтня 2009 року вказані транспортні засоби з вантажем товарів були затримані прикордонним нарядом на околиці с. Бунякине Путивльського району на дорозі, що веде з цього села в бік митного кордону України в напрямку с. Ходейково  Глушковського району Курської області Російської Федерації.

 В поданій апеляції захисник ОСОБА_1, не оспорюючи правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_2, вказує, що суд помилково конфіскував автомобіль „Пежо Партнер”, реєстраційний номер НОМЕР_1, який ОСОБА_2 не належить,  а останній керує ним за довіреністю. Крім того, по справі заставодавцем є дружина засудженого ОСОБА_4, якій відповідно до ст. 154-1 КПК України сума застави повинна бути повернута. Просить вирок суду змінити, виключивши із вироку вказівку про конфіскацію автомобіля «Пежо-Партнер», та уточнити в частині повернення застави.  

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_5 і засудженого ОСОБА_2 на підтримку поданої апеляції, думку прокурора про зміну вироку і виключення з конфіскації автомобіля «Пежо-Партнер», перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

 Висновок про винність ОСОБА_2  у вчиненні злочину, передбаченого ст. ст. 15 ч. 3, 201 ч. 1 КК України за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам і ґрунтується на розглянутих у судовому засіданні доказах, які зібрані у передбаченому законом порядку і належним чином оцінені судом.

Отже, вірно встановивши обставини справи, місцевий суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ст. ст. 15 ч. 3, 201 ч. 1 КК України, які у апеляції під сумнів не ставляться.

Покарання засудженому ОСОБА_2  призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного. З урахуванням пом’якшуючих відповідальність обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд призначив покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, яке відповідає вимогам закону, тобто є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2, та попередження вчинення ним нових злочинів, тому воно є обґрунтованим і справедливим.

 Разом з тим, приймаючи рішення щодо речових доказів, суд не в повній мірі врахував вимоги ст. 81 КПК України.

 Як видно з матеріалів справи, визнаний речовим доказом автомобіль «Пежо Партнер», реєстраційний номер НОМЕР_1, належний ОСОБА_6, не є предметом контрабанди.

Оскільки зазначений речовий доказ не належить засудженому ОСОБА_2, згідно ст. 81 КПК України підлягає поверненню законному володільцю.

Не заслуговують на увагу доводи апеляції захисника щодо повернення суми застави в розмірі 25000 грн. заставодавцю – дружині засудженого ОСОБА_4

Застава була внесена дружиною засудженого, з якою останній перебуває в шлюбі. Рішення суду про звернення суми застави в розмірі 17000 грн., на виконання вироку в частині стягнення суми штрафу відповідає вимогам ст. 154-1КПК України

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Путивльського районного суду Сумської області від 25 грудня 2009 року відносно ОСОБА_2 в частині вирішення питання про речовий доказ – автомобіль „Пежо Партнер” змінити.

Речовий доказ - автомобіль „Пежо Партнер”, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузову) НОМЕР_2,  належний ОСОБА_6, якій знаходиться на відповідальному зберіганні в ТОВ «Хіммакс», повернути ОСОБА_6  

В інший частині вирок суду залишити без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_1- без задоволення.

СУДДІ:

Пархоменко О.М.                                           Матус В.В.                                   Крамаренко В.І.