Справа № 2 - 138/10

РIШЕННЯ

IМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2010 року                                     м. Лебедин                                                      

Лебединський районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Бакланова Р.В., при секретарі – Кальченко О.В., за участю представника позивачки – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на садибу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на садибу, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачка подарувала їй садибу, що знаходиться у с. Малий Вистороп Лебединського району Сумської області по вул. Рибалко, 82, за те, що вона здійснювала догляд за її батьком, ОСОБА_4, який помер 15 грудня 2007 року. Зазначений факт підтверджується заявою складеною 20 червня 2009 року за участі свідків та голови Маловисторопської сільської ради.

ОСОБА_3 запевняла позивачку, що у строк до 1 вересня 2009 року вона укладе договір дарування зазначеної садиби, але не виконала своєї обіцянки.

Тому ОСОБА_2 просить суд визнати за нею право власності на садибу.

У судовому засіданні представник позивачки ствердила позовні вимоги повністю.

Відповідачка, ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилася, хоча і була своєчасно та належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, але надіслала до суду заяву в якій просить суд справу розглянути без її участі, позовні вимоги визнає повністю.  

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов обґрунтований, позовні вимоги витікають iз цивільних правовідносин i на пiдставi ст. ст. 316, 317, 325, 328, 330, 334, 381, 392, 626, 635, 638 - 640, 717 – 720, 722  ЦК України підлягають задоволенню.

У судовому засіданні були встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Із заповіту ОСОБА_4 (а.с. 11), складеного 8 липня 2002 року та посвідченого секретарем виконавчого комітету Маловисторопської сільської ради Лебединського району Сумської області вбачається, що він усе своє майно заповів ОСОБА_3.

З витягу Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 25 лютого 2010 року (а.с. 31), вбачається, що ОСОБА_4 помер 15 грудня 2007 року.

З довідки Маловисторопської сільської ради № 464 від 28.12.2009 року (а.с. 13), вбачається, що ОСОБА_4, який помер 15 грудня 2007 року до дня смерті проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1.

З довідки Маловисторопської сільської ради № 465 від 28.12.2009 року (а.с. 12), вбачається, що земельна ділянка площею 0,15 га., яка розташована в с. Малий Вистороп Лебединського району Сумської області по вул. Рибалко, 82, у приватну власність не передавалася.

Із заяви ОСОБА_3 від 20 червня 2009 року (а.с. 14), вбачається, що вона подарувала садибу, що знаходиться у с. Малий Вистороп Лебединського району Сумської області по вул. Рибалко, 82, ОСОБА_2, за те, що вона здійснювала догляд за її батьком, ОСОБА_4.

З довідки № 61 від 04.02.2010 року, виданої КП «Бюро технічної інвентаризації виконавчого комітету Лебединської міськради» (а.с.32), вбачається, що за архівними інвентаризаційними документами КП «БТІ» житловий будинок, що знаходиться в       с. Малий Вистороп Лебединського району Сумської області по вул. Рибалко, 82, зареєстрований за ОСОБА_4. У даному господарстві наявні наступні побудови: житловий будинок дерев’яний позначений на плані присадибної земельної ділянки під літ. «А»; погріб цегляний під літ. «п/г»; сарай дерев’яний під літ. «Б»; сарай дерев’яний під літ. «В»; літня кухня дерев’яна під       літ. «Д»; веранда дощата під літ. «д»; огорожа дерево під літ. «№ 1-2».

           Визнання відповідачкою пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Суд вважає, що в судовому засіданні було встановлено те, що відповідачка є особою, яка не мала права відчужувати садибу, що знаходиться в с. Малий Вистороп Лебединського району Сумської області по вул. Рибалко, 82, оскільки відповідним чином не оформила спадкові права на дане майно. Разом з тим суд вважає позивачку добросовісним набувачем, оскільки з її боку вчинені дії щодо прийняття в дарунок садиби. Відповідачка не заявила вимогу про витребування майна.

Згідно вимог ст. 330 ЦК України - якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього.

Відповідно вимог ст. ст. 316, 317, 325, 328 ЦК України - громадяни України можуть бути суб’єктами права власності на підставах, не заборонених законом і мають право звернутися до суду з позовом про визнання права власності.

Таким чином суд вважає за необхідне вимоги ОСОБА_2 задоволити та визнати за нею право власності на садибу.

На пiдставi викладеного, керуючись ст. 10, 11, 174, 209, 212, 214, 215,              ЦПК України, ст. 316, 317, 325, 328, 330, 334, 381, 392, 626, 635, 638 - 640, 717 – 720, 722 ЦК України;

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволити повністю.

Визнати право власності на садибу, що розташована в с. Малий Вистороп Лебединського району Сумської області по вул. Рибалко, 82, та складається: із земельної ділянки площею 0,15 га., та розташованих на ній наступних побудов: житловий будинок дерев’яний позначений на плані присадибної земельної ділянки під літ. «А»; погріб цегляний під літ. «п/г»; сарай дерев’яний під літ. «Б»; сарай дерев’яний під літ. «В»; літня кухня дерев’яна під       літ. «Д»; веранда дощата під літ. «д»; огорожа дерево під літ. «№ 1-2», за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області шляхом подачі  в 10 – денний строк з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку  ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                 Р.В. Бакланов