Справа 2-а- 5608 /2009р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 грудня 2009 року м. Ромни
Суддя Роменського міськрайонного суду Сумської області Міленко М.П.., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Роменському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,-
встановив:
25.11. 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Роменському районі з 1 січня 2009 року нарахувати і сплатити йому соціальну допомогу до пенсії згідно ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до 30 % мінімальної пенсії за віком, враховуючи нарахування компенсації втрати частини доходів та надалі нараховувати і сплачувати, при нарахуванні пенсії, соціальну допомогу до пенсії згідно ст. 6 вказаного Закону в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Свої вимоги мотивував тим, що він відповідно до ст. 1 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги (доплати до пенсії). Протягом 2006-2007 років щомісячна державна соціальна допомога (доплата до пенсії) йому не виплачувалася, а протягом 2008-2009 р. виплачувалася не в повному обсязі. Тому просив нарахувати і сплатити з 1 січня 2009 року на його користь щомісячну державну соціальну допомогу до 30 % мінімальної пенсії за віком та надалі нараховувати і сплачувати вказану допомогу, при нарахуванні пенсії.
В судове засідання позивач не з’явився, але надав суду заяву в якій просив справу розглянути в його відсутності, позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в Роменському районі в судове засідання не з’явився, але надав суду письмові заперечення, в якому позов не визнав, пояснивши, що не визначено процедуру цих виплат і відсутні кошти на ці виплати в Державному бюджеті та просив розглядати справу без участі їх представника.
Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів, тобто провести письмове провадження.
Дослідивши письмові заперечення і докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що відповідно до посвідчення № 821179 (а.с.7 ) ОСОБА_1 є пенсіонером, дитиною війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни».
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 01 січня 2009 року і по день прийняття постанови суду, відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 01 січня 2009 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Підстав для задоволення вимог позивача нараховувати та виплачувати вказану доплату до пенсії в подальшому в суду немає.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.
Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” покладено на УПФУ в Роменському районі , за місцем проживання позивача.
Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:
- щодо призначення пенсії;
- підготовки документів для її виплати;
- забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.
Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
З довідки УПФУ в Роменському районі вбачається, що ОСОБА_1 у 2009 році надбавка до пенсії виплачувалась на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» у розмірі 10 % прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Розмір виплаченої позивачу надбавки у 2009 році за період з січня по грудень 2009 року склав 49 грн. 80 коп. за кожен місяць.
Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Роменському районі, по не виконанню з 01.01.2009 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 7, 11, 71, 86, 122 ч. 3, 159, 163, 186 КАС України, ст. 8, ч.3 ст. 22, ст. 64 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 р. від 22.05.2008 року про визнання неконституційними окремих положень ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік, ст.. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»,- суд
постановив :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Роменському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Роменському районі щодо не нарахування та невиплати доплати до пенсії ОСОБА_1.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Роменському районі здійснити нарахування щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1, встановленої ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 1 січня 2009 року по день розгляду справи судом - 31 грудня 2009 року включно з врахуванням виплат, проведених у 2009 році.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження.
СУДДЯ: підпис...
КОПІЯ ВІРНА:
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_2
Постанова суду станом на ___________ 2009р. не вступила в законну силу
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_2