Справа № 2-а-476

        2010 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       12 березня   2010 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:    

    головуючого-судді                 Плотникової Н.Б.

 розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

      ОСОБА_1        

до Управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі  Сумської області

про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2009 рік відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,-

    ВСТАНОВИВ:

    Позивачка  звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2009 рік відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в якому просить зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Охтирському районі нарахувати на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2009 рік починаючи з 1 січня 2009 р. та в подальшому на період дії Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що вона належить до соціальної категорії “Дитина війни” і відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, однак в 2009 році їй  платили не  30% від мінімального розміру пенсії за віком, а лише 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, тому вона звернулася до суду.

    Позивачка у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує повністю.

    Представник відповідача в суд не з'явився, надав заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутність, однак, надав до справи письмове заперечення у якому зазначено, що дійсно дітям війни пенсії мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідно до ст. 7 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ”, який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» такі виплати також не передбачені, та відповідно до листа Міністерства юстиції України від 31.08.2007 року питання щодо такого підвищення у зазначеному порядку не урегульоване в управлінні Пенсійного фонду немає будь-яких підстав проводити такі виплати. 28.05.2008 р. Кабінет міністрів України прийняв постанову №530 , якою було визначено розміри щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується «дітям війни» також у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

    У письмовому запереченні також зазначено, що управління Пенсійного фонду в Охтирському районі діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, та звертає увагу суду на пропущений позивачем річний строк звернення до суду з зазначеним позовом.

    Суд, проаналізував матеріали справи, дослідивши письмові докази,  дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню зі слідуючих підстав.

    Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що також підтверджується пенсійним посвідченням.    

    Законом України " Про Державний бюджет на 2009 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України " Про Державний бюджет на 2009 рік " розміри державних соціальних гарантій  на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України “Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.2009 р.  територіальні органи  Пенсійного фонду України у 2009 році повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а не відповідно до постанови КМУ за №530 від 28.05.2008 р.

    Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Згідно пунктів 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

    Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржуються бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення  до пенсії.

    Згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та, задовільняючи позов в цій частині, визнати  бездіяльність даного управління протиправною.

    Згідно статті 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» в 2009 році позивачу підлягає виплаті сума у розмірі: 498 х 30 % = 149,40 гривень  щомісячно з 01.01.2009 року по 01.11.2009 року; 573 х 30% = 171,90 гривень щомісячно з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року.

    Стосовно вимог позивача про проведення нарахування та виплату соціальної допомоги  в подальшому на період дії Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд дійшов висновку про їх безпідставність, так як ст. 104 КАС України передбачено, що право звернутися до адміністративного суду має особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Таким чином, звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв’язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним. З огляду на викладене, позовні вимоги щодо нарахування та виплати соціальної допомоги в подальшому на період дії Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є необґрунтованим і задоволенню не підлягають.

    За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається  лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно – правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

    З огляду на вищевикладене, суд вважає, що неможливо прийняти до уваги положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність  такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

    Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені  ст. 46 Конституції України та зазначено нормою Закону.

    Суд не може погодитися з доводами відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

    Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення “Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення  про призначення  та перерахунок пенсій приймаються районним  управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

    Таким чином, суд дійшов висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” покладено на Управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі Сумської області, за місцем проживання позивача.

    На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст. ст. 3,6 Закону України “Про соціальний захист  дітей війни”, Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, ст. ст. 6- 14, 71, ч.3 ст. 122, 159 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

        Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі здійснити   перерахунок пенсії ОСОБА_1  з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого  ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати  за 2009 рік з 01.01.2009 р.

    В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Сумський апеляційний суд через Охтирський міськрайонний суд.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня складення її в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду:                     ОСОБА_2

З оригіналом згідно:                     /підпис/