КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-34/10/1070

25 січня 2010 року м. Київ

Київський окружний адміністративний суд в особі судді Волкова А.С., при секретарі судового засідання Гончаровій А.О., за участю представників:

позивача -   Колодія О.М.,

відповідача: -   не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПК Промтехприлад»

про стягнення податкової заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2008 року до Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПК Промтехприлад» про стягнення податкової заборгованості в сумі 1842,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, комунального податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища, податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів.

Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості.

Ухвалою від 11.08.2009 судом відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд справи неодноразово відкладався у зв’язку з неявкою до суду відповідача. Чергове судове засідання призначено на 20.01.2009.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином. У призначений день і час до суду з’явився представник податкового органу. Представник відповідача до суду не з’явився, про причини неприбуття суд не повідомив.

Неприбуття в судове засідання представників сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України). За таких обставин суд вирішив розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду надіслав. Таким чином, справа розгадалась судом за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІПК Промтехприлад» є юридичною особою, що зареєстрована 04.08.2004 Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області (номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців – 1 334 102 0000 000056), як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області.

У відповідача утворилася заборгованість з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Податкова заборгованість з податку на прибуток виникла з таких підстав.

У травні 2008 року відповідачем було подано до ДПІ у Вишгородському районі податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І-й квартал 2008 року (від 14.05.2008), в якій позивач самостійно визначив податкове зобов’язання за цим платежем в сумі 633,00 грн. У серпні 2008 року відповідачем було подано до ДПІ у Вишгородському районі податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І-ше півріччя 2008 року (від 09.08.2008), в якій позивач самостійно визначив податкове зобов’язання за цим платежем в сумі 306,00 грн.

Відповідач вказані суми податку до бюджету в установлені строки не сплатив.

За порушення строків сплати податкових зобов’язань позивачу нараховано пеню в сумі 694,57 грн.

Загальна сума заборгованості відповідача за податком на прибуток разом із пенею становить 1633,57 грн.

Податкова заборгованість з податку на додану вартість виникла з таких підстав.

У травні 2008 ДПІ у Вишгородському районі проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати відповідачем податку на додану вартість (акт від 14.05.2008 №236/15-217/33083859). Перевіркою встановлено факт порушення відповідачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: встановлено факт прострочення сплати нарахованих згідно з декларацією з податку на додану вартість за березень 2006 року сум податку (42,00 грн.) на 699 днів.

За результатами перевірки податковим органом на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ прийнято і надіслано на адресу відповідача податкове повідомлення-рішення від 14.05.2008 № 0002631502/0, згідно з яким до відповідача застосовано штраф у розмірі п’ятдесяти відсотків непогашеної суми податкового боргу, що становить 21,00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем 02.06.2008 і не оскаржено в установленому порядку. Таким чином, сума податкового зобов’язання вважається узгодженою.

За порушення строків сплати узгодженого податкового зобов’язання позивачу нараховано пеню в сумі 187,89 грн.

Сума заборгованості відповідача за податком на додану вартість разом із пенею становить 208,89 грн.

Загальна сума заборгованості відповідача з податку на прибуток та податку на додану вартість становить 1842,46 грн.

У зв’язку з тим, що відповідач не сплатив податкові зобов’язання в установлені строки в повному обсязі, позивачем надіслано і вручено відповідачу першу і другу податкові вимоги (перша податкова вимога від 19.05.2008 №1/415; друга податкова вимога від 17.06.2008 №2/584).

На день судового розгляду загальна сума заборгованості відповідача не зменшилась і становить 1842,89 грн., що підтвердив представник позивача в судовому засіданні.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із статтею 2 Закону України від 28.12.1997 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку на прибуток є, зокрема, суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об’єктом оподаткування, в силу статті 3  Закону України від 28.12.1997 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»,  є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

При цьому, валовим доходом вважається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (стаття 4 Закону України від 28.12.1997 № 334/94-ВР) .

Валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (стаття 5 Закону України від 28.12.1997 № 334/94-ВР) .

Ставка податку визначена статтею 10 Закону України від 28.12.1997 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» і становить 25 відсотків до об’єкта оподаткування.

Відповідно до підпункту 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Об’єкти оподаткування і база оподаткування визначаються статтями статями 3, 4 цього Закону.

Згідно з підпунктом 6.1 статті 6 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР о б’єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР передбачено, що п одатковим періодом є один календарний місяць.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон України від 21.12.2000 № 2181-III) податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Статтею 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. При цьому, відповідно до підпункту 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ передбачено, контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (якщо здійснюється оскарження визначеного податкового зобов’язання).

У разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ).

В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III встановлено, що платник податків, який не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III, є виключно податкові органи.

Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем надано суду докази наявності у відповідача податкової заборгованості, наявності у позивача компетенції відносно стягнення з відповідача податкового боргу, а також правильності нарахування передбачених законом штрафних санкцій. Відповідач жодних заперечень проти позову суду не надав.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони — суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПК Промтехприлад» до державного бюджету податкову заборгованість в сумі 1842 (одна тисяча вісімсот сорок дві) гривень 46 коп., з яких: 1633 (одна тисяча шістсот тридцять три) гривень 57 коп. – заборгованість з податку на прибуток; 208 (двісті вісім) гривень 89 коп. – з податку на додану вартість.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя         Волков А.С.  

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови – 26 січні 2010 року.