КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а-737/10/1070
20 січня 2010 року м. Київ
Київський окружний адміністративний суд в особі судді Волкова А.С., при секретарі судового засідання Гончаровій А.О., за участю:
прокурора: - Матвійця В.В.,
представника позивача - Петрика Ю.М.,
представник відповідача: - не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі
Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «УБА-Котеджбуд»
про звернення стягнення на активи в рахунок погашення податкового боргу, -
в с т а н о в и в:
У квітні 2009 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «УБА-Котеджбуд» про звернення стягнення на активи в рахунок погашення податкового боргу в сумі 92326,81грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток підприємств та земельним податком.
Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами. Право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави законом надано також прокурору. Підставою для представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Виявивши порушення інтересів держави, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості на користь держави.
Ухвалою від 28.04.2009 Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд справи призначено на 20.08.2009, однак, судове засідання відкладено на 20.01.2010 у зв’язку з неявкою до суду представника відповідача.
Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином. У призначений день і час до суду з’явились прокурор та представник податкового органу. Представник відповідача до суду не з’явився, про причини неприбуття суд не повідомив.
Неприбуття в судове засідання представників сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України). За таких обставин суд вирішив розглядати справу за відсутності представника відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду надіслав. Таким чином, справа розгадалась судом за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні прокурор та представник податкового органу позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.
Заслухавши пояснення прокурора, представника податкового органу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «УБА-Котеджбуд» є юридичною особою, що зареєстрована 17.07.2006 Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців – 1 354 102 0000 001104), як платник податків перебуває на обліку в Бориспільській об’єднаній державній податковій інспекції Київської області з 17.07.2006 за №3524-04.
У відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток підприємств та земельним податком.
Податкова заборгованість з податку на прибуток виникла з таких підстав.
У грудні 2007 року Бориспільською ОДПІ проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.07.2006 по 30.09.2009 (акт перевірки від 19.12.2007 №669/23-1/34464974). Перевіркою встановлено факт порушення відповідачем вимог підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 та підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 28.12.1997 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що виявилось у заниженні податку на прибуток на загальну суму 35942,00 грн.
За результатами перевірки (з урахуванням адміністративного оскарження) податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.02.2008 №0000012310/1, згідно з яким податковий орган визначив відповідачу податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 40441,20 грн., з яких: 35942,00 грн. за основним платежем; 4499,20 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.
Крім того, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.04.2008 №35462320/0, згідно з яким на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1. статті 17 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3594,20 грн.
Загальна сума заборгованості позивача за податком на прибуток та штрафними (фінансовими) санкціями становила 44035,40 грн., проте, частину заборгованості в сумі 20.00 грн. було погашено за рахунок переплати. Таким чином, заборгованість відповідача за цим платежем становить 44015,40 грн.
Податкова заборгованість за земельним податком виникла у відповідача з таких підстав.
У травні 2008 року відповідачем подано до Бориспільської ОДПІ податковий розрахунок земельного податку на 2008 рік (від 30.05.2008 р.), в якому він самостійно визначив податкові зобов’язання за цим платежем, а саме: 79605,08 грн. за рік із щомісячною сплатою 6636,62 грн.
Земельний податок за вересень 2008 року відповідач сплатив частково в сумі 5099,24 грн., а за жовтень – грудень 2008 року, – не сплачував суми земельного податку взагалі.
У зв’язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов’язань податковим органом нараховано пеню в сумі 16,42 коп.
Таким чином, заборгованість відповідача за земельним податком 2008 рік становить 21463,67 грн.
У січні 2009 року відповідачем подано до Бориспільської ОДПІ податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік (від 30.01.2009 р.), в якому він самостійно визначив податкові зобов’язання за цим платежем, а саме: 161086,42 грн. за рік із щомісячною сплатою 13423,87 грн.
Податкові зобов’язання за січень і лютий 2009 року відповідач не сплатив. Тобто, заборгованість за 2009 рік, виходячи з меж позовних вимог, становить 26847,74 грн.
Загальна сума заборгованості відповідача за земельним податком за 2008 та 2009 рік становить 48311,41 грн.
Оскільки заборгованість добровільно відповідачем сплачена не була, податковим органом надіслано на адресу відповідача першу і другу податкові вимоги (від 22.01.2008 №1/39 та від 07.05.2008 №2/213), однак відповідач податкову заборгованість не погасив.
На день судового розгляду загальна сума податкової заборгованості відповідача за податком на прибуток та земельним податком становить 92326,81 грн., що також підтвердили прокурор і представник податкового органу в судовому засіданні.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно із статтею 2 Закону України від 28.12.1997 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку на прибуток є, зокрема, суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
Об’єктом оподаткування, в силу статті 3 Закону України від 28.12.1997 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
При цьому, валовим доходом вважається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (стаття 4 Закону України від 28.12.1997 № 334/94-ВР) .
Валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (стаття 5 Закону України від 28.12.1997 № 334/94-ВР) .
Ставка податку визначена статтею 10 Закону України від 28.12.1997 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» і становить 25 відсотків до об’єкта оподаткування.
Відповідно до статті 2 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-XII «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Статтею 14 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-XII «Про плату за землю» передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.
Згідно зі статтею 17 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-XII «Про плату за землю» податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон України від 21.12.2000 № 2181-III) податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Статтею 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. При цьому, відповідно до підпункту 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).
Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ передбачено, контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (якщо здійснюється оскарження визначеного податкового зобов’язання).
У разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ).
В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III, є виключно податкові органи.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону №2181-ІІІ, є виключно податкові органи.
Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідно до статті 361 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді, тобто, вчиняє від імені держави процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів держави. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, у яких обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).
Позивачем надано суду докази наявності у відповідача податкової заборгованості, наявності у позивача компетенції відносно стягнення з відповідача податкового боргу, а також правильності нарахування передбачених законом штрафних санкцій. Відповідач жодних заперечень проти позову суду не надав.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги прокурора та податкового органу правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони — суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УБА-Котеджбуд» до державного бюджету податкову заборгованість в сумі 92326 (дев’яносто дві тисячі триста двадцять шість) гривень 81 коп., з яких: 48311 (сорок вісім тисяч триста одинадцять) гривень 41 коп. – заборгованість з податку на прибуток підприємств; 44015 (сорок чотири тисячі п’ятнадцять) гривень 40 коп. – за земельним податком.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовленні і підписання повного тексту постанови – 25 січня 2010 року