КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а-934/10/1070
26 січня 2010 року м. Київ
Київський окружний адміністративний суд в особі судді Волкова А.С., при секретарі судового засідання Гончаровій А.О., за участю:
позивача: - ОСОБА_1,
представника відповідача: - Гордієнко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Національного центру управління та випробувань космічних заходів
про зобов’язання здійснити перерахунок грошового забезпечення, -
в с т а н о в и в:
У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного центру управління та випробувань космічних заходів про зобов’язання здійснити перерахунок розміру грошового забезпечення з урахуванням премії в розмірі 33,3 % від грошового забезпечення та надбавки за безперервну службу в розмірі 90 % грошового забезпечення, врахування суми надбавки при визначенні нових умов оплати, а також стягнення недоплачених сум.
Під час судового розгляду позивач змінив позовні вимоги, просив суд зобов’язати відповідача здійснити перерахунок розміру грошового забезпечення лише з урахуванням надбавки за безперервну службу в розмірі 90% від грошового забезпечення за грудень 2007 року (без премії), та виплачувати в подальшому грошове забезпечення з урахуванням суми надбавки згідно з новими умовами оплати з 01.01.2008.
Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що грошове забезпечення в грудні 2007 року йому було виплачено неповністю, а саме: надбавку за безперервну військову службу виплачено в розмірі 1% від грошового забезпечення, а повинно було виплачено 90 % від грошового забезпечення, як це передбачено законодавством.
Відповідач позову не визнав. Його представник у судовому засіданні пояснив, що грошове забезпечення на користь позивача було виплачено в повному обсязі згідно з вимогами чинного законодавства в межах бюджетних асигнувань. Представник відповідача зазначив, зокрема, що надбавка за безперервну військову службу включається до складу додаткового грошового забезпечення, виплата надбавки є правом, а не обов’язком керівника установи, яке він може реалізовувати лише в межах бюджетних асигнувань на утримання установи. У зв’язку з цим у задоволенні позову просив відмовити.
Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який відряджений для з Міністерства оборони України до Головного центру спеціального контролю (філія Національного центру управління та випробувань космічних засобів) для проходження військової служби.
На підставі наказу начальника Головного центру спеціального контролю від 06.10.2003 № 45-ОС ОСОБА_1 оголошено стаж безперервної військової служби для виплати надбавки за безперервну військову службу – 25 років.
У грудні 2007 року згідно з наказом начальника Головного центру спеціального контролю від 11.12.2007 № 72-ОС відповідачу виплачено надбавку за безперервну військову службу в розмірі 1 % грошового забезпечення (за рахунок фонду економії) у зв’язку з обмеженим фінансуванням в сумі 46,81 грн.
Порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців визначаються на підставі положень таких законодавчих актів: Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; Указу Президента України від 05.05.2003 № 389/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність згідно з Указом Президента України від 18.12.2007 № 1234/2007); Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій»; Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 № 75 (було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, втратило чинність згідно з наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 259).
Згідно із статтею 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною четвертою статті 9 вказаного Закону передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» впорядковане грошове і матеріальне забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій.
Згідно з пунктом 1 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил. При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в органах та установах, до яких вони відряджені, окладів за військовими званнями та інших видів грошового забезпечення у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.
Президент України, в силу пункту 17 статті 106 Конституції України, є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України. Указом Президента України від 05.05.2003 № 389/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність згідно з Указом Президента України від 18.12.2007 № 1234/2007) Міністрові оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10; понад 10 років – до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 відсотків.
Вказаним Указом Президента України передбачено, що порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України, Міністром внутрішніх справ України, Головою Державної прикордонної служби України та Начальником Управління державної охорони України.
Згідно з підпунктом 1.1. Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 № 75 (було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, втратило чинність згідно з наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 259), грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби. Воно складається з окладів грошового утримання та додаткових видів грошового забезпечення.
До окладів грошового утримання належать оклади за військовим званням та посадові оклади.
Додаткові види грошового забезпечення включають підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, одноразові й щомісячні винагороди, морське грошове забезпечення, матеріальні та грошові допомоги і премію.
Тобто, надбавка є видом додаткового грошового забезпечення, що разом із окладом грошового утримання та іншими видами додаткового грошового забезпечення складають грошове забезпечення військовослужбовця.
Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 104 керівникам державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені категорії осіб, надано право виплачувати додаткові види грошового забезпечення, встановлені законодавством, в межах асигнувань на утримання цих органів і установ.
Згідно із статтею 69 Закону України від 19.12.2006 № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу (далі - працівників) та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах або планах використання бюджетних коштів.
Частиною п’ятою статті 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Із системного аналізу положень статті 51 Бюджетного кодексу України, статті 69 Закону України від 19.12.2006 № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 104 та пункту 1.1 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 № 75 вбачається, що надбавки до окладів грошового утримання, у тому числі й за вислугу років, є видами додаткового грошового забезпечення, виплата яких відбувається не в обов’язковому порядку, а залежить від меж асигнувань на утримання органу чи установи, а також реалізації керівником державного органу, установи чи організації наданих йому дискреційних повноважень.
Як встановлено судом, згідно з наказом начальника Головного центру спеціального контролю від 11.12.2007 № 72-ОС відповідачу та всім іншим військовослужбовцям, які проходять військову службу в Головному центрі спеціального контролю, виплачено надбавку за безперервну військову службу за листопад 2007 року в розмірі 1 % грошового забезпечення (за рахунок фонду економії) у зв’язку з обмеженим фінансуванням. Відповідач повністю фінансується з Державного бюджету України, асигнування з Державного бюджету по КПК 6381050 «Управління та випробування космічних засобів» за КЕКВ 1112 «Грошове утримання військовослужбовців» за 2007 рік використані у повному обсязі, повернення коштів до державного бюджету не було, кредиторська заборгованість відсутня, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.
Оскільки, виплата надбавки до окладів грошового утримання це не обов’язок, а право керівника установи, яке він здійснює в межах бюджетних асигнувань, враховуючи те, що жодних порушень вимог законодавства при виплаті відповідачем на користь позивача надбавки за безперервну військову службу судом не встановлено, суд дійшов висновку про те, що підстави для визнання дій відповідача протиправними відсутні.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, та вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови – 28 січня 2010 року.