копія                Справа № 2-174/09 р.                                                                                                                                                  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

 2 грудня 2009 року  ОСОБА_1 районний суд  Сумської області  

в складі:

      головуючого                        Семенової О.С.,

      за участю секретаря                 Пасюга Н.М.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. В.Писарівка справу за цивільним позовом  ОСОБА_2 лікарні державної ветеринарної медицини  до  ОСОБА_3 про стягнення незаконно виплачених грошових коштів, -

  встановив  :

     Позивач ОСОБА_2 лікарня державної ветеринарної медицини 27.08.2009 року звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що в Ямненській дільничній ветеринарній лікарні з 19 червня 2006 року по 17 травня 2008 року  працював на посаді водія ОСОБА_3, якому до заробітної плати нараховувалася надбавка за класність як водію першого класу в період 2006 – 2007 років у розмірі  424, 20 грн. - у 2006 році та 962, 15 грн. – у 2007 році. При перевірці в листопаді 2008 року контрольно – ревізійним відділом у Великописарівському районі установи встановлено, що нарахування та виплата надбавки за класність відповідачу проводилася незаконно.  Відповідачу було направлено листа про добровільне відшкодування установі зайво виплачених коштів при виконанні ним трудових обов’язків, від чого той відмовився. Прохає стягнути ці кошти у судовому порядку.

      У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримав  позовні вимоги у повному обсязі.

      Відповідач по справі ОСОБА_3  у судовому засіданні позовні вимоги  не визнав повністю.

      Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги  не підлягають  задоволенню з наступних підстав.

      Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

      Судом встановлено, що відповідно до наказу № 27 від 19.06.06 року ОСОБА_3 прийнятий на роботу на посаду водія до Ямненської дільничної ветеринарної лікарні з 19.06.06. р. з окладом згідно штатного розпису / а.с.4/, наказом № 12 від 17.05.08 року його звільнено за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України / а.с.5/. Актом ревізії фінансово-господарської діяльності ОСОБА_2 лікарні державної ветеринарної медицини за період 01.01.2006 р. по 30.09.2008 р. від 21.11.2008 року встановлено, що надбавки за класність водіям були передбачені штатними розписами на 2006-2007 р. у розмірі 25% від посадового окладу як водіям 1 класу, наказами керівників в 2006-2007 роках водіям кваліфікації не були присвоєні, що є недотриманням пункту 4 розділу 2 Наказу Мінтрансзв’язку України від 14.02.2006 р. № 136 «Про затвердження Випуску № 69» Автомобільний транспорт» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників», що для присвоєння 1 класу повинен бути дозвіл на керування транспортними засобами категорій «В», «С», «Д», «Е», а також безперервний стаж роботи водієм 2 класу на даному підприємстві – не менше двох років / а.с.6-12/. Згідно довідок бухгалтерії у 2006 році ОСОБА_3 було нараховано надбавку за класність в сумі 424, 20 грн., з них до видачі 266, 07 грн. / а.с.38/, у 2007 році – 962, 15 грн., з них до видачі 608, 73 грн. / а.с.39/.13.02.2009 року відповідачу направлено листа з пропозицією добровільно повернути лікарні зайво нараховані та виплачені кошти у розмірі 1 386, 35 грн. / а.с.3/.

      Наказом № 9 від 07.02.2002 року встановлені до штатного розпису надбавки за класність водіям 1 класу – 25%, 2 класу – 10% / а.с.57/.  

      З досліджених у судовому засіданні штатних розписів по ОСОБА_2 лікарні державної ветеринарної медицини за період з 01.01.2006 року по 01.10.2007 року  вбачається, що по Ямненській дільничній лікарні ветеринарної медицини є одна посада водія 1 класу, за якою передбачена виплата надбавки за класність / а. с. 62- 73/. Відповідно до посвідчення водія ОСОБА_3, виданого 23.04.1998 р., він має відкриті категорії «В» і «С» / а.с.80/.

      Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показала, що з 01.01.2006 р. по31.12.2007 року працювала головним бухгалтером в ОСОБА_2 лікарні держветмедицини, нараховувала  відповідачу надбавку за класність як водію 1 класу на підставі наказу начальника та штатних розписів. Відповідач надав до бухгалтерії посвідчення водія з відкритими категоріями, вважає, що діяла у межах своєї компетенції.

      Свідок ОСОБА_6 допитана у судовому засіданні показала, що на даний час працює головним бухгалтером ОСОБА_2 лікарні держветмедицини, розрахунок зайво виплачених відповідачу коштів склала на підставі його особового рахунку та відомостей. Крім того, пояснила, що на даний час для встановлення водію класу збирається відповідна комісія, яка перевіряє його документи та підстави для присвоєння відповідного класу, після рішення якої наказом керівника ветлікарні водію присвоюється відповідний клас та нараховується надбавка за нього. Вважає, що відповідачу надбавка за класність нараховувалася за штатним розписом, в якому передбачена посада водія 1 класу, автоматично, хоча, якщо прийнятий на роботу водій не мав 1 класу, повинні були внесені зміни до штатного розпису під нього. ОСОБА_3 мав відкриті категорії «В» і «С», копія  посвідчення водія знаходиться в його особовій справі. У 2008 році змінився головний бухгалтер в установі, який встановив, що надбавка за класність водіям виплачувалася невірно, тому її виплата була припинена з січня 2008 року.  

      Відповідно до частини 1, 2 статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями / бездіяльністю/ працівника.

      Згідно ч. 3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної шкоди.

      Позивач в підтвердження своїх вимог посилається на ст. 127 КЗпП України, що відрахування із заробітної плати  працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі, організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом / розпорядженням/ власника або уповноваженого ним органу для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахувань.

      Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці ” № 13 від 24.12.99 р. у п.24 – до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той же період тощо. Не можуть вважатися ними не пов’язані з обчисленнями в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.

      В судовому засіданні встановлено, що надбавка за 1 клас водію ОСОБА_3 нараховувалася з недотриманням вимог Наказу Мінтрансзв’язку України  від 14.02.2006 року № 136 « Про затвердження Випуску № 69 «Автомобільний транспорт» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників»/ із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства Транспорту та зв’язку від 04.09.2008 р./, пункт 4 розділу 2  якого передбачає, що у процесі роботи на підприємстві водію може бути присвоєно кваліфікацію 1 чи 2 класу, для присвоєння 1 класу повинен бути дозвіл на керування транспортними засобами категорій «В», «С», «Д» та «Е», а також безперервний стаж роботи водієм 2 класу на даному підприємстві – не менше двох років,  тобто це не може бути лічильною помилкою.

      Крім того, відповідач пояснив, що при прийнятті його на роботу водієм він здав до бухгалтерії трудову книжку та посвідчення водія, його не повідомляли про присвоєння йому кваліфікації та виплату надбавки за 1 клас, заробітну плату він отримував з кредитної картки, розшифровки заробітної плати не отримував. Представник відповідача погодився, що вини працівника в тому, що йому нараховувалася надбавка за класність, не має, проте вона виплачувалася незаконно і він повинен ці кошти повернути установі.

      Як зазначив Пленум Верховного суду України в Постанові № 14 від 29.12.92 р. «Про судову практику в справах про відшкодування  шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» / із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.03.97 р., № 12 від 03.12.07 р./ в пункті 3, що суд у кожному випадку зобов’язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об’єктивного з’ясування обставин, від яких залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з’ясувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов’язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди, в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду, чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

      Судом встановлено, що дійсно відповідачеві безпідставно нараховувала та виплачувалася надбавка, проте суд не вбачає в його діях  винності та протиправності, оскільки від надав керівництву установи дійсні документи, ніяких підроблень та виправлень до них не вносив. Встановлення класів та нарахування заробітної плати з надбавками до його обов’язків та компетенції не входило.

      Дані правовідносини, крім трудового законодавства, регулюються і цивільним законодавством щодо відшкодування шкоди, а саме статтею 1215 ЦК України, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тому суд прийшов до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову .           

Керуючись    ст. ст. 10, 60,  212, 213, 215 ЦПК, ст. 1215 ЦК, ст.ст. 127, 130, 233 КЗпП  України, суд

  В и р і ш и в   :  

 У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 лікарні державної ветеринарної медицини до ОСОБА_3 про стягнення незаконно виплачених грошових коштів – відмовити за безпідставністю.

      Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10- ти днів з дня проголошення рішення.  

 Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20–ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

 Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного  

 суду Сумської області через  В-Писарівський районний суд, або у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України .

      Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.12.2009 року.

                        Суддя           підпис             ОСОБА_7.  

                       Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи.

                     Рішення вступило в законну силу          .

  Суддя                     О.С.Семенова

                .