Справа №2-450/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2009 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді Малютіної Н.М.,

при секретарі Маловічко О.Г.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Орендного підприємства «Шахта ім. А.Ф. Засядько» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я, мотивуючи свої вимоги наступним.

1.   18.11.2007     р. в 4 зміну він на посаді гірничого майстра керував роботами з відкатки вантажів на Допоміжному уклоні №5 пласту К8 ОП «Шахта ім. А.Ф. Засядько». Приблизно о 3-00 год. в цей день відбувся вибух газоповітряної суміші. В цей час він знаходився на прийомній площадці Допоміжному уклоні №5 пласту К8, після чого вийшли на свіжу струю горизонту 1078 м та дісталися до ствола ВПС №1 для виїзду на поверхню.

1.   31.01.2007     р. був складений акт №110 за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві та акт №110 за формою Н-5 спеціального розслідування нещасного випадку, відповідно яких причиною аварії є вибух метаноповітряної суміші. Внаслідок зазначеного нещасного випадку він знаходився на тривалому лікуванні. Йому спричинена матеріальна та моральна шкода, однак на даний час він отримує тільки компенсацію матеріальної шкоди.

06.03.2008 р. висновком МСЕК йому було встановлено 55% втрати професійної працездатності, рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування та протипоказана праця в підземних умовах, тяжкий фізичний труд, контакт з токсичними речовинами, праця з рухомими механізмами.

Внаслідок нещасного випадку на виробництві він знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. На даний час він отримує компенсацію матеріальної шкоди.

Внаслідок нещасного випадку на виробництві він став інвалідом, через що відчуває фізичний біль, моральні страждання та хвилювання. Відчуває життєві труднощі, а саме: обмеження руху, почав задихатися під час руху, позбавлений можливості нормально вести свій побут, став нервовим, постійно змушений приймати лікарські засоби тощо. Після нещасного випадку він був звільнений з підприємства. Діями керівництва ОП «Шахта ім. А.Ф. Засядько» йому спричинена моральна шкода в сумі 100000, 00 грн., яку просив стягнути з відповідача на його користь.

В судовому засіданні представник позивача при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди вважає за необхідне застосовувати позиції Конституційного Суду України, що відображено у його Рішенні від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008, а також положення Постанов Пленуму Верховного Суду України стосовно розгляду справ про відшкодування моральної шкоди. Просив стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 100000, 00 грн..

Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав того, що відшкодування шкоди працівнику, спричиненої ушкодженням здоров'я, здійснюється відділенням ФСС НВВПЗ відповідно Закону України «Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 14.10.1992 р. №2694-ХП та надав пояснення аналогічні викладеним у відгуку на позовну заяву (а.с.37-38).

Суд, заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 18.11.2007 року в результаті вибуху метаноповітряної суміші за участю вугільного пилу у виробітках горизонту 1078 м уклонного поля пласту Л1 під час безпосередньо виконання позивачем, який працював на посаді гірничого майстра керував роботами з відкатки вантажів на Допоміжному уклоні №5 пласту К8 в шахті, трудових обов'язків на Орендному підприємстві «Шахта ім. О.Ф. Засядько» з ним трапився нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. Зазначене не оспорюється особами, які беруть участь у справі.

Причиною даного випадку, що встановлено Урядовою комісією зі спеціального розслідування нещасного випадку та відображено в Акті № 110 форми Н-1 від 31.01.2008 року, є вибуху метаноповітряної суміші за участю вугільного пилу у виробітках горизонту 1078 м уклонного поля пласту Л1 (п. 7 Акту форми Н-1) (а.с.3-5).

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду Укрїани № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» «Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності».

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 8.10.2008 року № 20-рп/2008 вважає, що право громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-ХІУ за рахунок Фонду, не порушено, оскільки ст. 1167 ЦК України та ст. 237' КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Отже, оскільки судом встановлено порушення прав позивача у сфері трудових відносин, які на час заподіяння шкоди склалися між ним та відповідачем з приводу виконання ним робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, - відповідальним по відшкодуванню моральної шкоди є відповідач.

В судовому засіданні встановлено, що 06.03.2008 року та 06.03.2009 р. довідкою міжрайонної МСЕК позивачу, починаючи з 28.02.2008 року, встановлено 50% втрати професійної працездатності, 3 група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з нещасним випадком на виробництві (а.с.8, 9).

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду Укрїани № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» «Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків».

Наведені позивачем докази свідчать про те, що внаслідок трудового каліцтва він відчуває фізичні та душевні страждання, які виникають у зв'язку з характером хвороби. Доводи представника відповідача про відсутність доказів, які підтверджують факт заподіяння моральної шкоди, а також обґрунтування її розміру, спростовуються матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач після нещасного випадку знаходився на стаціонарному лікуванні, після чого його стан здоров'я не відновився, він потребує подальшого лікування в зв'язку з отриманим захворюванням (а.с. 10, 11, 12, 13).

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд, згідно зі ст. 23 ЦК України, враховує глибину та тривалість страждань позивача, наявність змушених змін у житті, погіршення здібностей потерпілого, порушення загальновизнаних життєвих зв'язків, необоротність викликаних хворобою наслідків, а саме: він став інвалідом, через що відчуває фізичний біль, моральні страждання та хвилювання, обмеження руху, став нервовим, позбавлений можливості нормально вести свій побут через втрату професійної працездатності, а також виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що розмір моральної шкоди повинен бути 15000, 00 грн.

Стосовно посилань представника відповідача на порушення позивачем процесуального строку для звернення з позовом до суду, суд вважає їх необгрунтованими і до уваги не приймає, оскільки, відповідно п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до ч.3 ст. 10, чч. 1, 2 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлений цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, під час розгляду справи було роз'яснено права та обов'язки, в тому числі положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, сторонам було надано всі можливості для заявления необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується протоколом судового засідання.

Також на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 8, 50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 1, 50 грн.

На підставі вищенаведеного, ст. ст. 3, 8 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 1167, 1168 України, ст. ст. 4, 6, 7, 13 Закону України «Про охорону праці» від 21.11.2002 року, ст. ст. 233, 234, 237-1 КЗпП України, п.п. 3, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Рішення Конституційного Суду України від 8.10.2008 року № 20-рп/2008, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 57-60, 209, 213, 214, 218, 223 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Орендного підприємства «Шахта ім. А.Ф. Засядько» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я - задовольнити частково.

Стягнути з Орендного підприємства «Шахта ім. А.Ф. Засядько» на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Орендного підприємства «Шахта ім. А.Ф. Засядько» на користь держави судовий збір в сумі 8 (вісім) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 1 (одна) грн. 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили, якщо після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження (десяти днів з дня проголошення рішення) заяву про апеляційне оскарження не буде подано або якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений ст. 294 ЦПК України (протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження).

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Київський районний суд м. Донецька шляхом подання заяви про оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.