КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а-917/09/1070
7 грудня 2009 року м. Київ
Київський окружний адміністративний суд в особі судді Волкова А.С., при секретарі судового засідання Тандирі Д.В., за участю:
прокурор - не з’явився,
представника позивача - Савенко І.В.,
представника відповідача: - не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Баришівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Баришівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області
до Малого підприємства «Березань»
про стягнення податкової заборгованості, -
в с т а н о в и в:
У листопаді 2008 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся Баришівський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Баришівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області з позовом до Малого підприємства «Березань» про стягнення податкової заборгованості в сумі 5954,69 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток, за податком з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів та земельним податком. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю , правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами. Право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави законом надано також прокурору. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Виявивши порушення інтересів держави, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості на користь держави.
Ухвалою від 18.11.2009 Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд призначено на 24.03.2009, однак, відкладено на 07.07.2009, 17.11.2009, 07.12.2009 у зв’язку з неявкою до суду представника відповідача.
Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином. У призначений день і час до суду з’явився представник податкового органу. Прокурор та представник відповідача до суду не з’явились, про причини не прибуття суд не повідомили.
У судовому засіданні представник податкового органу позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Крім того, позивач заявив клопотання про зменшення позовних вимог у зв’язку з частковим погашенням податкового боргу. Просив суд стягнути заборгованість в розмірі 3922,20 грн.
Відповідач відзиву на позовну заяву, заяв чи клопотань до суду не надсилав, у зв’язку з чим розгляд справи здійснювався судом на підставі наявних в ній доказів.
Заслухавши пояснення представника податкового органу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Мале підприємство «Березань» є юридичною особою, що зареєстрована 19.04.1997 Виконавчим комітетом Березанської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку у Баришівській об’єднаній державній податковій інспекції Київської області за №15-050.
У відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток, за податком з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів та земельним податком .
Податкова заборгованість з податку на прибуток виникла з таких підстав.
У березні 2008 року Баришівською ОДПІ проведено перевірку своєчасності сплати відповідачем податкових зобов’язань (Акт від 18.03.2008 №430/1500-31448926). Перевіркою встановлено факти несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на прибуток (кількість днів затримки становить 289, 198, 107 та 61).
За результатами перевірки податковим органом на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III прийнято і надіслано на адресу відповідача податкове повідомлення-рішення від 03.04.2008 №0000291500/0, яким до відповідача застосовано штраф у розмірі двадцяти відсотків від узгодженої суми податкових зобов’язань, що становить суму – 0,40 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 03.04.2008 №0000281500/0, яким до відповідача застосовано штраф у розмірі п’ятдесяти відсотків від узгодженої суми податкових зобов’язань, що становить суму – 19,00 грн.
Вказані повідомлення-рішення відповідачем отримані і не оскаржені, таким чином, податковий борг вважається узгодженим.
Крім того, за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань за цим видом податку податковим органом нараховано пеню в сумі 39,22 грн.
Таким чином, на день судового розгляду заборгованість відповідача з податку на прибуток становить 58,62 грн.
Податкова заборгованість за податком з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів виникла з таких підстав.
Відповідачем подано до Баришівської ОДПІ розрахунки суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2005 рік: згідно з розрахунком від 16.06.2005 №9600 сума податку становить 1628,00 грн., а згідно з розрахунком від 14.02.2005 №3747 сума податку - 272,00 грн. Податкові зобов’язання, визначені відповідачем згідно з розрахунком від 14.02.2005 №3747, були ним частково погашені, внаслідок чого податкова заборгованість становить 1,84 грн.
Згідно з розрахунком суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2006 рік від 28.02.2006 №687 податкове зобов’язання відповідачем визначено в сумі 1628,00 грн., а на 2007 рік (розрахунок від 28.02.2007 №541) – в сумі 1628,00 грн.
У грудні 2007 року Баришівською ОДПІ проведено перевірку своєчасності нарахування та перерахування відповідачем податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (Акт від 19.12.2006 №958/17-24886209). Перевіркою встановлено факти несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов’язань за цим видом податку (кількість днів затримки становить 52, 92 та 146 днів). За результатами перевірки податковим органом на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III прийнято і надіслано на адресу відповідача податкове повідомлення-рішення від 19.12.2006 №0002841730/0, яким до відповідача застосовано штраф у розмірі двадцяти відсотків від узгодженої суми податкового зобов’язання, що становить суму – 13,23 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 19.12.2006 №0002831730/0, яким до відповідача застосовано штраф у розмірі п’ятдесяти відсотків від узгодженої суми податкового зобов’язання, що становить суму – 30,13 грн.
Вказані повідомлення-рішення відповідачем отримані і не оскаржені, таким чином, податковий борг вважається узгодженим.
Крім того, за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань за цим видом податку податковим органом нараховано пеню в сумі 1,07 грн.
Заборгованість за 2005 та 2006 роки була частково погашена в сумі 2105,00 грн.
Таким чином, на день судового розгляду заборгованість відповідача за податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів становить 2485,36 грн.
Податкова заборгованість за земельним податком виникла з таких підстав.
Відповідачем подано до Баришівської ОДПІ податкові розрахунки земельного податку на 2005, 2006, 2007 та 2008 року (від 03.02.2005, від 27.01.2006, від 31.01.2007, від 31.01.2008 відповідно), в яких він самостійно визначив податкові зобов’язання за земельним податком на відповідний рік, а саме: на 2005 рік – 314,52 грн.; на 2006 рік – 325,53 грн.; на 2007 рік – 314,52 грн.; на 2008 рік – 678,15 грн., що разом становить 1632,72 грн. Відповідач самостійно не сплатив суму вказаних податкових зобов’язань, таким чином, у нього утворився податковий борг за цим видом податку.
Крім того, за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань за цим податком податковим органом нараховано пеню в сумі 327,27 грн.
Заборгованість за 2005 та 2006 роки була частково погашена в сумі 581,77 грн.
Таким чином, на день судового розгляду заборгованість відповідача за земельним податком становить 1378,22 грн.
Разом за заборгованість відповідача перед бюджетом з податку на прибуток, за податком з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів та земельним податком на день судового розгляду становить 3922,20 грн., що підтвердив представник податкового органу у судовому засіданні та надав відповідні розрахунки.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 14 Закону України від 25.06.1991 № 1251-XII «Про систему оподаткування» податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також збір за забруднення навколишнього природного середовища належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно зі статтею 1 Закону України від 11.12.1991 №1963-XII «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Об’єкти оподаткування і ставки податку визначаються статтями 2, 3 цього Закону.
Частиною першою статті 5 Закону України від 11.12.1991 №1963-XII «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» передбачено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
Відповідно до статті 2 Закону України від 03.07.1992 № 2535-XII «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Статтею 14 Закону України від 03.07.1992 № 2535-XII «Про плату за землю» передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.
Згідно із статтею 17 Закону України від 03.07.1992 № 2535-XII «Про плату за землю» податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Статтею 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, якщо платник податків не здійснив адміністративного оскарження визначеної суми податкового зобов'язання. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III, є виключно податкові органи.
Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадянина або держави у суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до статті 361 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді, тобто, вчиняє від імені держави процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів держави. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Враховуючи, що предметом позову є стягнення до Державного бюджету України податкової заборгованості, позов прокурором пред’явлено в інтересах держави, в межах наданих законом повноважень.
Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивачем надано суду докази наявності у відповідача податкової заборгованості, наявності у позивача компетенції відносно стягнення з відповідача податкового боргу, а також правильності нарахування передбачених законом штрафних санкцій.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги те, що доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Малого підприємства «Березань» до державного бюджету податкову заборгованість в сумі 3922 (три тисячі дев’ятсот двадцять дві) грн. 20 коп., з яких: 58 (п’ятдесят вісім) грн. 62 коп. – заборгованість з податку на прибуток; 2485 (дві тисячі чотириста вісімдесят п’ять) грн. 36 коп. – з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 22 коп. – за земельним податком .
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови – 9 грудня 2009 року.