КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-949/09/1070

16 грудня 2009 року м. Київ

Київський окружний адміністративний суд в особі судді Волкова А.С., при секретарі судового засідання Кравчук Т.О., за участю:

позивача: -   ОСОБА_1,

представника відповідача: -   Шпиленко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області,

Управління праці та соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області

про визнання неправомірною бездіяльності, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги до 5-го травня та щомісячного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій з урахуванням індексу інфляції та 3 процентів річних, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2008 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, Київського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про визнання неправомірною бездіяльності, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги до 5-го травня і щомісячного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій з урахуванням індексу інфляції та 3 процентів річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є ветераном війни – учасником бойових дій. Відповідно до Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон від 22.10.1993 № 3551-XII) до 5 травня йому має виплачуватися щорічна разова грошова допомога в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, а пенсія має виплачуватись із підвищенням в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Позивач стверджує, що у 2004 - 2008 роках вказані виплати або не виплачувались відповідачами, або виплачувалась у розмірах менших, ніж це передбачено законом, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідачів.

У подальшому, позивач уточнив позовні вимоги в частині визначення кола відповідачів та визначення вимог щодо кожного з відповідачів, а саме:

за вимогами з приводу зобов’язання здійснити перерахунок і виплату щорічної допомоги до 5-го травня як учаснику бойових дій просив залучити до участі у справі і вважати відповідачем Управління праці та соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області;

за вимогами з приводу зобов’язання здійснити перерахунок і виплату підвищення до пенсії як учаснику бойових дій просив вважати відповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області;

Крім того, позивач уточнив період, за яких він просить суд зобов’язати відповідачів здійснити перерахунок і виплату заборгованості за вказаними соціальними виплатами, а саме: з 2004 по 2008 рік.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач – Управління праці та соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області, проти позову заперечував, заперечення надав суду у письмовій формі, просив суд розглянути справу за відсутності його представника. Щодо правових позицій, цей відповідач послався на постанову Вищого адміністративного суду від 21.07.2009, а також наполягав на застосуванні статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України та відмові позивачу у задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду, передбаченого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, позову не визнав. У судовому засіданні його представник зазначив, що виплата підвищення до пенсії позивачу здійснювалась ним у розмірах, визначених законом. На підтвердження своїх тверджень надав копії розпоряджень про призначення пенсії, що місять відомості про здійснення передбачених законодавством соціальних доплат до пенсії. Крім того, цей відповідач також наполягав на відмові в адміністративному позові у зв’язку з пропуском позивачем строку для звернення до адміністративного суду, передбаченого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши позивача, представника Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, дослідивши інші матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з таких підстав.

ОСОБА_1 є ветераном війни - учасником бойових дій, на нього поширюються пільги і гарантії, передбачені Законом України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Статус позивача як ветерана війни – учасника бойових дій підтверджується посвідченням установленого зразку (посвідчення серії НОМЕР_1) та не оспорюється відповідачами.

З приводу отримання пенсії позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області, а з приводу отримання інших соціальних виплат, у тому числі й щорічної грошової допомоги до 5-го травня, - в Управління праці та соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області.

У період з 2004 по 2008 рік на користь позивача здійснювались виплати щорічної грошової допомоги до 5-го травня та щомісячного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій.

Так, щорічна грошова допомога до 5-го травня у цей період виплачувалась Управління праці та соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області у таких розмірах і у такі терміни: у 2004 році – 120,00 грн. (дата виплати – 21.04.2004); у 2005 році – 250,00 грн. (дата виплати – 25.04.2005); у 2006 році – 250,00 грн. (дата виплати – 13.04.2006); у 2007 році – 250 грн. (дата виплати – 12.04.2007); у 2008 році – 310 грн. (дата виплати – 29.04.2008).

Щодо виплати позивачу щомісячного підвищення (доплати) до пенсії Головне управлінням Пенсійного фонду України в Київській області суду надано інформацію про виплати починаючи з 01.07.2006. Так, згідно з протоколами про призначення (перерахунок) пенсії за пенсійною справою позивача підвищення або надбавка до пенсії йому нараховувалась і виплачувалась в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що був встановлений у відповідний період.

На думку позивача, вказані соціальні виплати виплачувались на його користь неправильно, тому він звертався до органів праці та соціального захисту населення та органів Пенсійного фонду України із заявами про проведення перерахунку належних до виплати сум, але у здійсненні перерахунку йому було відмовлено.

Спірні правовідносини охоплюють період з 2004 по 2008 рік.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. При цьому, в силу статті 58 Конституції України законодавчі акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Тобто, законодавчі акти застосовуються до відносин, які виникли з дня набрання ними чинності.

1. Відносно позовних вимог про зобов’язання здійснити перерахунок і виплату заборгованості з підвищення або надбавки до пенсії як учаснику бойових дій суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України від 05.10.2005 № 2939-IV) учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність..

Вказана норма вступила в дію з 1 липня 2006 року та є чинною до цього часу, обмеження щодо її застосування іншими законодавчими актами не встановлювались, оцінка щодо її конституційності Конституційним Судом України не надавалася.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначається кожного року законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Таким чином, у період з 01.04.2007 по 30.09.2007 розмір мінімальної пенсії за віком був встановлений Законом України від 15.03.2007 N 749-V «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і становив: з 01.01.2007 по 31.03.2007 - 380,00 грн.; з 01.04.2007 по 30.09.2007 - 410,06 грн.; з 01.10.2007 – по 31.12.2007 - 415,11 грн. У 2008 році цей розмір був визначений Законом України від 28.12.2007 №107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» і становив: з 01.01.2008 по 31.03.208 - 470,00 грн.; з 01.04.2008 по 30.06.2008 - 481,00 грн.; з 01.07.2008 по 30.09.2008 - 482,00 грн.; з 01.10.2008 – по 31.12.2008 - 498,00 грн.

З протоколів про призначення (перерахунок) пенсії за пенсійною справою позивача вбачається, що підвищення або надбавка до пенсії йому нараховувалась і виплачувалась в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що був встановлений у відповідний період. Таким чином, розмір підвищення до пенсії, що виплачувалось позивачу, відповідав розміру, передбаченому Законом
від 22.10.1993 №3551-XII. Тобто, факт порушення прав відповідача відсутній.

Відносини з приводу виплати позивачу підвищення до пенсії за період з 01.01.2004 по 01.07.2006 судом не досліджувались, оскільки, підвищення до пенсії, виплата, якого передбачена частиною четвертою статті 12 Закону від 22.10.1993 №3551-XII, є різновидом державної соціальної допомоги. Вимоги позивача, що випливають з права на отримання такої допомоги, мають захищатися судом з урахуванням правил, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України щодо строків звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права.

Кодексом адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідач наполягає на застосуванні частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позовна заява була подана позивачем до суду 18.11.2008. Таким чином, відносно виплат, що здійснювались до 18.11.2007, строк на звернення до суду за захистом порушеного права позивачем пропущений. Відомостей, які б надавали суду підстави вважати поважними причини пропуску строку або відраховувати цей строк від іншого моменту позивачем не надано і не доведено належними доказами.

За таких обставин, адміністративний в частині зобов’язання здійснити перерахунок і виплату підвищення або надбавки до пенсії як учаснику бойових дій задоволенню не підлягає.

2. Відносно позовних вимог про зобов’язання здійснити перерахунок і виплату заборгованості за щорічною разовою грошовою допомогою до 5-го травня суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п’ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону від 25.12.1998 №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Упродовж 2004 – 2008 років розмір щорічної разової допомоги, що підлягала виплаті учасникам бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», обмежувався на підставі законів України про державний бюджет на 2004, 2005, 2006, 2007 та 2008 роки.

Так, у період з 01.01.2004 по 01.12.2004 року розмір щорічної допомоги до 5-го травня визначався також положеннями статті 44 Закону України від 27.11.2003 №1344-IV «Про Державний бюджет України на 2004 рік» у таких розмірах, зокрема, учасникам бойових дій – 120 гривень.

Згідно з рішенням Конституційного Суду від 01.12.2004 №20-рп/2004 положення статті 44 Закону України від 27.11.2003 №1344-IV були визнані неконституційними.

З 01.01.2005 по 31.12.2005 статтею 34 Закону України від 23.11.2004 №2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік» було встановлено, що виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється у таких розмірах, зокрема, учасникам бойових дій – 250 гривень.

У період з 01.01.2006 по 31.12.2006 статтею 30 Закону України
від 20.12.2005 №3235-IV «Про державний бюджет на 2006 рік» було встановлено, що виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій  здійснюється у розмірі 250 гривень.

У період з 01.01.2007 по 09.07.2007 статтею 29 Закону України від 19.12.2006 №489-V «Про державний бюджет на 2007 рік» було встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій здійснюється у розмірі – 280 гривень.

Однак, у подальшому ці положення Закону про державний бюджет визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007.

У 2008 році підпунктом "б" підпункту 4 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину п'яту статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було змінено і викладено в іншій редакції, а саме: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюється у таких розмірах, зокрема, учасникам бойових дій - 310 гривень.

Однак, у подальшому зазначені положення Закону про державний бюджет на 2008 рік також було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008.

Однак, у подальшому ці положення Закону про державний бюджет також було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008.

Верховна Рада України, відповідно до статті 75 Конституції України, є єдиним органом законодавчої влади в Україні, до повноважень якої належить прийняття законів.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Однак, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативним актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено цим самим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спору у цих відносинах суд має застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що до спірних відносин у період, коли існувала колізія між двома законодавчими актами, в 2004 році має застосовуватися Закон України «Про Державний бюджет за 2004 рік», у 2005 році - Закон України «Про Державний бюджет за 2005 рік», у 2006 році - Закон України «Про Державний бюджет за 2006 рік», у 2007 році - Закон України «Про Державний бюджет за 2007 рік», а у 2008 році - Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», норми яких мають пріоритет над нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вирішуючи питання про застосування закону з урахуванням рішень Конституційного Суду України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Це означає, що такі законодавчі акти не підлягають застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 №15-рп/2000).

Рішення Конституційного Суду України, згідно зі статтею 69 Закону «Про Конституційний Суд України», є обов'язковим до виконання на території України. Ухвалюючи рішення про неконституційність законодавчого акта, Конституційний суд здійснює негативну (скасувальну) правотворчість - позбавляє неконституційні норми юридичної сили і здатності до застосування, усуваючи їх із чинного законодавства.

Частиною п’ятою статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що виплата щорічної разової грошової допомоги здійснюється до 5 травня. З огляду на це, право особи на отримання допомоги та її розмір мають визначатися нормами того закону, який регулював виплату допомоги в період від початку року до 5 травня року, в якому здійснювалася виплата.

Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007 та від 22.05.2008 №10-рп/2008 були ухвалені судом після 5 травня відповідного року, тому не вплинули на законодавче регулювання, згідно з яким визначався розмір допомоги, адже рішення суду не має зворотної дії у часі.

Частиною четвертою статті 171 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Тобто, вказана норма закону встановлює лише строк, упродовж якого особа може пред’явити право вимоги до органу. Якщо особа, яка не отримала разову грошову допомогу до 5 травня, після настання цього терміну (але до 30 вересня) звернеться до органу праці та соціального захисту населення про виплату заборгованості, виплата допомоги має здійснюватися у розмірі, що визначався згідно з законом, норми якого діяли до 5 травня відповідного року.

Закон України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19).

Виконання органом праці та соціального захисту населення вимог законів про державний бюджет при здійсненні соціальних виплат виключає ознаки протиправності в діях цього суб’єкта владних повноважень.

Оскільки у період з 2004 по 2008 року орган праці та соціального захисту населення виплатив позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня сумах, що відповідають розмірам допомоги, визначеним законами України про державний бюджет на відповідний рік (за 2004 рік – 120 грн., за 2005 рік – 250,00 грн., за 2006 рік – 250,00 грн., за 2007 рік – 280,00 грн., за 2008 рік – 310,00 грн.), права позивача не є порушеними. За таких обставин, позовні вимоги є безпідставними, а позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Зважаючи на викладене, судом не встановлено порушень закону в діях відповідачів з приводу здійснення на користь позивача виплати щорічної грошової допомоги до 5-го травня та щомісячної доплати до пенсії як учаснику бойових дій, таким чином, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідачі не надали суду доказів понесення ними витрат, пов’язаних з розглядом справи, тому судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 99, 100, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя         Волков А.С.  

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови – 21 грудня 2009 року.