КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-5564/09/1070

18 грудня 2009 року м. Київ

Київський окружний адміністративний суд в особі судді Волкова А.С., при секретарі судового засідання Кравчук Т.О., за участю представників:

позивача -   Кошинській Д.С.,

відповідача: -   не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

до ОСОБА_2

про стягнення податкової заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2009 року до Київського окружного адміністративного суду звернулась Тетіївська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області з позовом до ОСОБА_2 (фізична особа – підприємець) про стягнення до державного бюджету податкової заборгованості за єдиним податком за 2008 рік в сумі 739,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом за єдиним податком. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами. Виявивши наявність у відповідача податкової заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення цієї заборгованості до державного бюджету.

Ухвалою від 19.02.2009 Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд справи призначено на 02.06.2009, відкладено на 08.09.2009, 18.12.2009.

У призначений день і час до суду з’явився представник податкового органу.

Відповідач до суду не з’явився, про причини неприбуття суд не повідомив. Повідомлення відповідача здійснювалось за адресою його місця проживання, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (АДРЕСА_1), однак, судові повідомленні повернулися до суду з позначкою про відсутність адресата за адресою відправлення.

Відповідно до статті 16 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема, про місце проживання фізичної особи. При цьому, під місцем проживання фізичної особи розуміється житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв’язок з фізичною особою — підприємцем. Згідно із статтею 18 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

За таких обставин суд вважає відповідача повідомленим належним чином, у зв’язку з чим ухвалив про розгляд справи за відсутності відповідача.

У судовому засіданні представник податкового органу позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_2 має статус фізичної особи – підприємця, зареєстрований 16.02.2007 Ставищенською районною державною адміністрацією Київської області (номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців – НОМЕР_1), як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ставищенському відділенні тетіївської міжрайонної держаної податкової інспекції Київської області з 16.02.2007 за НОМЕР_2

14.12.2007 року відповідач подав до податкового органу заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Згідно із заявою визначено вид підприємницької діяльності відповідача – малярні роботи, інші роботи з завершення будівництва. Відповідачу 24.12.2007 було видано свідоцтво платника єдиного податку серії Д №430169.

За даними податкового органу відповідач має податкову заборгованість за єдиним податком за період з серпня 2008 року по грудень 2008 року в сумі 739,02 грн.

Податковим органом було надіслано на адресу відповідача першу і другу податкові вимоги (від 03.09.2008 №1/155 та від 02.12.2008 №2/256), однак до дня судового розгляду податкову заборгованість відповідачем не сплачено.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

Указом Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі – Указ від 03.07.1998 № 727/98) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Згідно з пунктом 2 Указу від 03.07.1998 № 727/98 суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Згідно з рішенням Ставищенської районної ради від 12.12.2007
№ 110 «Про встановлення ставок єдиного податку для суб’єктів малого підприємства» ставки єдиного податку встановлені в залежності від виду підприємницької діяльності, зокрема, за видом діяльності, обраним відповідачем, - за ставкою 150,00 грн. на місяць.

Пунктом 2 Указу від 03.07.1998 № 727/98 встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відповідач мав сплачувати суми єдиного податку до 20 числа кожного місяця, наступного за звітним, та надавати докази сплати податку до податкового органу разом з податковою звітністю.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 5 Закону України 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ) податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Частиною першою підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ передбачено, що у разі, коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму податкового зобов’язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності – протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Статтею 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ також передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, якщо платник податків не здійснив адміністративного оскарження визначеної суми податкового зобов'язання. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, є виключно податкові органи.

Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню: відповідач є суб’єктом оподаткування єдиним податком, ставка податку, податкова база, а також сума податкового зобов’язання, що належить до сплати податковим органом визначені правомірно і правильно.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони — суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 до державного бюджету податкову заборгованість за єдиним податком за 2008 рік у сумі 739 (сімдесят тридцять дев’ять) гривень 02 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя         Волков А.С.  

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі – 25 грудня 2009 року.