КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а-329/09/1070
22 грудня 2009 року м. Київ
Київський окружний адміністративний суд в особі судді Волкова А.С., при секретарі судового засідання Кубрак В.С., за участю представників
позивача - Кучерук О.П.,
відповідача: - не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідес»
про стягнення заборгованості за внесками на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, -
в с т а н о в и в:
У жовтні 2008 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідес» про стягнення заборгованості за внесками на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 3747,57 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем самостійно визначено розмір страхових внесків, але не сплачено їх у повному обсязі у визначений законом строк. Внаслідок цього у відповідача утворилася заборгованість (недоїмка) за цими обов’язковими платежами.
Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.
Ухвалою від 31.10.2008 судом відкрито провадження в адміністративній справі, судове засідання з розгляду справи призначено на 24.12.2008, однак, судове засідання відкладалось на 09.02.2009, 28.04.2009, 29.07.2009, 23.09.2009, 22.12.2009 у зв’язку з неявкою до суду представника відповідача.
Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином. У призначений день і час до суду з’явився представник позивача. Представник відповідача до суду не з’явився, про причини неприбуття суд не повідомив. Неприбуття в судове засідання представників сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду надав. Таким чином, справа розгадалась судом за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фідес» є юридичною особою, що зареєстрована 07.11.2006 Богуславською районною державною адміністрацією Київської області, як платник внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Богуславському районі Київської області за № 101130644.
Згідно з розрахунками суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за липень, серпень 2008 року, відповідачем самостійно визначено суму страхових внесків, що підлягають сплаті, а саме: 1642,61 грн. – за липень; 2104,96 грн. – за серпень 2008 року.
Таким чином, на день судового розгляду загальна сума заборгованості відповідача перед Пенсійним фондом за страховими внесками становить 3747,57 грн.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV) платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, зокрема, роботодавці – підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.
Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 17 та частини шостої статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV страхувальники, до яких також належить і відповідач, зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Частиною шостою статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно з частиною дванадцятою статті 20 зазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до підпункту 1 пункту 8 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи (крім страхових внесків, що перераховуються особами, зазначеними в пунктах 3 і 4 статті 11 та у статті 12 цього Закону, а також страхових внесків, сплачуваних за осіб, зазначених у пунктах 8, 13, 14 статті 11 цього Закону), сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для відповідних платників збору.
Законом України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці підприємства, та здійснювати відрахування збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за фізичних осіб, які працюють на підприємстві страхувальника за трудовим договором в розмірах, установлених цим Законом (від 1 до 5 % сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб).
Відповідно до частини другої статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Абзацом восьмим пункту 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право органів Пенсійного фонду звертатись до суду з позовами про стягнення недоїмки.
Наявність у відповідача заборгованості за внесками на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування підтверджується копіями розрахунків суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, поданих відповідачем до Пенсійного фонду, витягом з картки особового рахунку страхувальника, а також розрахунками, наданими позивачем.
На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем не надано.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідес» на користь Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області заборгованість за внесками на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за липень, серпень 2008 року в сумі 3747 (три тисячі сімсот сорок сім) гривень 57 коп.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови – 28 грудня 2009 року.