У К Р А Ї Н А

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД    ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

   Справа № 22ц-1522/10                     Головуючий в 1-й інстанції – Гончаренко В.М.

                                                                                          Доповідач – Дерев’янко О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 лютого 2010 року  колегія суддів судової палати у цивільних   справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

    головуючого – Дерев’янка О.Г.,

    суддів – Черненкової Л.А., Красвітної Т.П.,

    при секретарі – Горобець К.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу   ОСОБА_1 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2009 року про забезпечення позову закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2009 року вирішено питання про забезпечення позову ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості, шляхом накладення арешту на все майно відповідача ОСОБА_1 в межах заявлених до нього вимог в розмірі 151452,66 долари США, що еквівалентно 1152766,80 грн.: нерухоме майно, що знаходиться АДРЕСА_1, інше рухоме майно за тією ж самою адресою, грошові кошти, що обліковуються на рахунках відповідача, (а.с.10)

З даною ухвалою не погодився відповідач ОСОБА_1 і подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування ухвали судді від 23 червня 2009 року та постановлення ухвали про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану ухвалу скасувати та передати питання на новий розгляд до місцевого суду, виходячи з наступного.  

Згідно ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об’єктом прав, що став предметом спору.

Крім цього, Пленум Верховного Суду України у пункті 4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,  роз’яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім наведеного, колегія суддів бере до уваги, що при  вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен також відповідно до вимог ч. 4 ст. 153 ЦПК України з метою запобігання зловживання  забезпеченням позову обговорити можливість внесення застави, достатньої для такого запобігання, чого зроблено не було.

Забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на все майно відповідача, зокрема нерухоме та рухоме майно АДРЕСА_1 та грошові кошти, суддя наведені положення не взяв до уваги, не витребував докази у позивача на підтвердження необхідності забезпечення позову, не з’ясував, що виконання зобов’язань за укладеним 15 листопада 2007 року з ОСОБА_2 кредитним договором, за яким ОСОБА_1 виступає поручителем, забезпечено іпотекою та заставою, на чому наголошує відповідач.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасувати оскаржувану ухвалу, як постановлену з порушенням ст.ст.151, 152 ЦПК України та передати питання а новий розгляд до суду першої інстанції.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151,152,303,307,312 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2009 року про забезпечення позову скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді