ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ К-27632/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
суддів: Васильченко Н.В.,
Кравченко О.О.,
Матолича С.В.,
Розваляєвої Т.С.,
Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Полтава на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Полтава про нарахування допомоги дитині війни,-
встановила:
У вересні 2008 року ОСОБА_5 (далі –ОСОБА_5, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Полтава (далі –УПФУ в Київському районі, відповідач) про нарахування допомоги дитині війни за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково, Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави протиправною, в частині не нарахування підвищення до пенсії передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі встановленому ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_5 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009 року УПФУ звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та постановити нове рішення по справі, яким відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення судами норм матеріального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановила наступне.
Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про те, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, пенсіонером за віком та має статус дитини війни, а відтак і право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно частин 3, 4 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Отже, доводи скаржника в своїй касаційній скарзі щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для відмови у здійсненні таких виплат або відмови в задоволенні позову.
Відповідно до пункту 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Таким чином, оскільки чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року, іншого нормативно-правового акту, який визначав би цей розмір або встановлював інший немає, застосуванню підлягає саме стаття 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».
Крім того, згідно абзацу 1 пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01 березня 2002 року, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Зазначеним Положенням на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати та забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Відповідно до положень пункту 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №8-2 від 30 квітня 2002 року, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії покладено на органи Пенсійного фонду України.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” та Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” було зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів щодо відмови в задоволенні позовних вимог за 2006 рік, оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено, що пільги дітям війни передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у 2006 році запроваджується поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному КМ України за погодженням з Комітетом ВР України з питань бюджету. В 2006 році КМ України не був визначений порядок запровадження в дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Будь-яких змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік»в частині дії ст. 6 ЗУ «Про соціальних захист дітей війни»не вносилось. Конституційний Суд не приймав рішення про визнання положення ст. 110 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік»не конституційним.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р., положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”), визнані неконституційними.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що положення статей, які визнанні неконституційними, відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 09 липня 2007 року.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині 2 статті 6, частині 2 статті 8, частині 2 статті 19, статтями 21, 22, пункту 1 частини 2 статті 92, частинами 1 та 2, 3 статті 95 Конституції України, тобто Верховна Рада України не мала повноважень при прийнятті Закону «Про Державний Бюджет України на 2007 рік»включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Крім того, право громадян на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не може бути обмежене відсутністю певних коштів чи фінансування.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшов висновку щодо зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що місцевий та апеляційний суди повно з’ясували обставини справи і дали їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які потягли б за собою скасування чи зміну прийнятих у справі судових рішень, судовою колегією не встановлено.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Полтава –відхилити.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав у строки та порядку, передбаченому ст.ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Матолич