УХВАЛА

19 березня 2010 року Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області колегією суддів у складі:

Головуючого –

Суддів:

з секретарем

за участі          представника відповідача

Гайдук В. І.,

Григорченка Е. І., Ремеза В. А.,

Горобець К. В.,

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5  на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2009 року про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет застави, пред’явленого у цивільній справі до ОСОБА_6 , –

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду в червні 2009 року з позовною заявою, пред’являючи позов про дострокове виконання договору кредиту відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України з підстав порушення ОСОБА_6 свого зобов’язання, забезпеченого пенею і заставою рухомого майна, внаслідок якого з травня 2009 року утворився борг з основної суми кредиту, процентів за користуванням ним, комісійної плати, а також пені, у зв’язку з чим просив звернути стягнення на предмет застави, для забезпечення чого клопотав до завершення справи розглядом по суті накласти арешт на предмет застави.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2009 року заява позивача про забезпечення позову задоволена і накладено арешт на все майно належне ОСОБА_6 в межах спірної суми 71 478 гривень 14 коп., а саме на грошові кошти, що обліковуються на її рахунках, легковий автомобіль «Шевроле» моделі «Авео», 2007 року випуску, з кузовом під НОМЕР_1, з державним номерним знаком НОМЕР_2, та інше рухоме майно, що знаходиться у квартирі АДРЕСА_1, а також накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Апелюючи, представник відповідач посилається на порушення судом співмірності застосованих заходів забезпечення позову за ч. 3 ст. 152 ЦПК України, оскільки спір між сторонами виник з приводу лише легкового автомобіля «Шевроле» моделі «Авео», з державним номерним знаком НОМЕР_2, на підставі чого порушується питання про скасування заходів забезпечення позову, крім арешту на предмет застави.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, з’ясувавши обставини пред’явлення позову, перевіривши в межах апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, дійшов висновку про необхідність його перегляду з таких підстав.

Забезпечуючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що до розв’язання спору в цій справі може бути ускладнене або унеможливлене виконання рішення суду, через що способом забезпечення позову є арешт належного відповідачу майна та грошових коштів в межах спірної суми боргу. Проте, суд апеляційної інстанції не знаходить за можливе погодитися з такими висновками.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, лише на підставі відповідного клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, на що звертав увагу Пленум Верховного Суду України у п. 1 постанови № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Як вбачається з наявної заяви про забезпечення позову ( а.с. 5-6 ) позивач клопотав про накладення арешту лише на легковий автомобіль «Шевроле» моделі «Авео», з державним номерним знаком НОМЕР_2, який відповідачем був наданий у заставу позивачу, що сторони у справі не заперечують.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, накладаючи арешт на нерухоме майно, грошові кошти та інше рухоме майно зверх предмету застави, суд першої інстанції вийшов за межі клопотання позивача, порушуючи принцип диспозитивності, на підставі чого ухвала місцевого суду не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України в частині арешту всього майна відповідача, крім того, що є предметом застави, на яке через суд звертається стягнення позивачем, та згідно з п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України в цій частині підлягає скасуванню.

Керуючись, ст.ст. 151, 312-315 ЦПК України, судова палата, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2009 року про забезпечення позову скасувати в частині накладення арешту на:

•   квартиру АДРЕСА_1;

•   все належне ОСОБА_6 майно в межах спірної суми 71 478 гривень 14 коп.;

•   на грошові кошти, що обліковуються на рахунках ОСОБА_6;

•   інше рухоме майно ОСОБА_6, що знаходиться у квартирі АДРЕСА_1.

В іншій частині ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2009 року про забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді