Справа № 2-5158/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2008 року
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі головуючого- Музичук Н.Ю.
при секретарі - Радюк Ю.Ю.
за участю адвокатів - Мельничук С.В., Барилюк А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_6 , комунальне підприємство „Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", про визначення часток у праві спільної сумісної власності на квартиру та визначення порядку користування житловим приміщенням квартири, -
в с т а н о в и в :
В квітні 2008 року ОСОБА_1 звернулась в Рівненський міський суд із позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення часток у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 та визначення порядку користування житловим приміщенням квартири, за яким в користування її дочці виділити ізольовану кімнату, позначену літерою „5" житловою площею 9,6 кв.м., а відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 виділити в користування житлову кімнату позначену літерою „4" житловою площею 16,9 кв.м. та кімнату позначену літерою „8" житловою площею 12,5 кв.м., а інші приміщення коридору №1 площею 9,8 кв.м., кухні №3 площею 8,0 кв.м., ванної кімнати №6 площею 2,5 кв.м. і туалетної кімнати №7 площею 0,9 кв.м. залишити в спільному їх користуванні.
В заяві вказувала, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності сторонам, зокрема її неповнолітній дочці ОСОБА_2 , колишньому чоловіку ОСОБА_5 , його батькам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20.01.2001 року, виданого УЖГ виконкому Рівненської міської ради, має три ізольовані жилі кімнати, житловою площею 39,9 кв.м. та загальною площею 65,3 кв.м. Домовленості щодо часток у праві спільної сумісної власності між співвласниками не було, тобто частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності, згідно ст.370 ч.2 ЦК України, вважаються рівними. Вона з відповідачем ОСОБА_5 розірвали шлюб 30.10.2006 року, ще до цього він пішов жити з квартири до іншої жінки, вона разом із дочкою проживають в спірній квартирі, фактично користуються кімнатою №5 житловою площею 9,6 кв.м., іншого житла не мають, з приводу користування квартирою та оплати житлово-комунальних послуг за неї постійно виникають непорозуміння. Квартира не підлягає поділу в натурі, виділити належну дочці на праві власності частку в ізольоване жиле приміщення неможливо, у цьому зв`язку, відповідно до п.14 Постанови пленуму Верховного суду України №20 від 22.12.1995 року із змінами постанови від 25.05.1998 року „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" просить встановити зазначений вище порядок користування приміщеннями квартири.
До участі в справі в якості третіх осіб в порядку ст.ст.34,35 ЦПК України залучені ОСОБА_6 та комунальне підприємство „Рівненське міське бюро технічної інвентаризації".
Письмових заперечень відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 суду не надано.
Представник позивача повністю підтримала позовні вимоги в суді. Дала пояснення по суті позову. Додатково пояснила, що при розірванні шлюбу в судовому порядку між нею та ОСОБА_5 неповнолітня донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишена на її вихованні. Сестра колишнього чоловіка з її двома дітьми зареєстрована в квартирі з липня 2005 року без її на те згоди від імені дочки, але фактично в квартирі не проживають. З приводу сплати комунальних платежів, гроші на що вона віддає ОСОБА_4 , та користування квартирою виникають непорозуміння, образи, сварки та погрози, з приводу чого вона в серпні п. р. зверталась в Рівненський МВ УМВС. З урахуванням практики користування житловою площею в квартирі між співвласниками та членами їх сімей, взаємовідносин, які склалися між ними, судової практики, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі в інтересах неповнолітньої доньки, чим не будуть порушені інтереси сторін та всіх зареєстрованих в квартирі осіб.
Відповідачі в справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх представник позовні вимоги визнали частково в частині визначення належних співвласникам часток в праві спільної сумісної власності на вказану квартиру, що становить 1/4 частина кожного співвласника, в решті вимоги про встановлення порядку користування житловою площею в квартирі заперечують. Суду пояснили, що такими вимогами позивачки в інтересах дитини порушуються інтереси інших співвласників та членів сім`ї, зокрема дочки /сестри/ ОСОБА_6 та її дітей, яким неможливо виділити окрему кімнату, які періодично проживають і внаслідок конфліктів з чоловіком можуть повернутись на постійне проживання в спірну квартиру. Не заперечують порядок користування квартирою, який стверджує позивачка, який склався з часу її вселення в квартиру, як невістки, де в кімнаті площею 9,6 кв.м. проживала сім`я сина ОСОБА_8 , а після розлучення по даний час проживає позивачка із донькою. Після розірвання шлюбу з позивачкою та її неповнолітньою донькою не було непорозумінь до втручання її матері. З весни 2008 року позивачка з дитиною без поважних на те причин не проживали в квартирі протягом 4 місяців, після чого звернулись із позовною заявою до суду та безперешкодно повернулись жити в квартиру. Після звернення позивачки до суду дійсно виникають сварки та конфлікти по ініціативі позивачки, яка не платить за квартиру, проявляє неповагу, образи, ігнорує спілкування та інтереси інших мешканців квартири. Крім того, неповнолітня співвласник квартири ОСОБА_2 , у разі встановлення порядку користування житлом, самостійно не може бути стороною окремих договорів по наданню житлово-комунальних послуг. Просять відмовити в задоволенні вимог про встановлення порядку користування житловою площею в квартирі за безпідставністю та залишити всю квартиру в спільному користуванні сторін і членів їх сімей.
Третя особа в справі ОСОБА_6 вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення в частині встановлення порядку користування житловою площею в квартирі. Пояснила, що постійно проживала в квартирі до одруження в 1997 році, вибула до чоловіка, потім була зареєстрована в квартирі із 09.07.2005 року з двома неповнолітніми дітьми на прохання сім`ї позивачки, які мали намір одержати квартиру в МЖК. Вона має трьох неповнолітніх дітей, які хворіють, періодично проживає в спірній квартирі в батьків, а періодично в чоловіка, де доглядає хворих його батьків. Вважає, що із задоволенням позовних вимог, її права та інтереси будуть порушені.
Згідно листа третьої особи КП „РМБТІ" №1843 від 12.08.2008 року, вважають можливим задоволення вимог в частині визначення часток у праві приватної спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 1 АДРЕСА_2 частині за кожним із співвласників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а вимоги про встановлення порядку користування житловою площею в квартирі просять розглянути на власний розсуд, справу розглянути без участі представника третьої особи.
Оцінюючи пояснення сторін, дослідженні надані в справі докази, в тому числі покази свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , встановлені обставини, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є трикімнатною квартирою, житловою площею 39,0 кв.м. та загальною площею 61,4 кв.м., відповідно до положень ст. 368 ЦК України, належить на праві приватної спільної сумісної власності неповнолітній позивачці ОСОБА_2 , інтереси якої представляє мати ОСОБА_1 , та відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , діду, бабі і батькові позивача, на підставі свідоцтва про право власності, виданого згідно з наказом УЖГ від 20.02.2001 року № 63, зареєстрованого КП РМБТІ у встановленому порядку, яке в подальшому не перереєстровувалось по теперішній час, виходячи із досліджених судом пояснень та доказів у вигляді повідомлення КП „РМБТГ' №558 від 03.03.2008 року, №671 від 17.03.2008 року та №1843 від 12.08.2008 року та інших доказів, наданих сторонами. Представник позивача та відповідач ОСОБА_5 розірвали шлюб в судовому порядку, неповнолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишена на вихованні матері, 30.10.2006 року розірвання шлюбу зареєстроване в органах РАЦС.
Між сторонами виникають непорозуміння з приводу володіння та користування спільною квартирою, внесення платежів за житлово-комунальні послуги, що підтверджується дослідженими постановою Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області від 30.08.2008 року по матеріалах ЖРЗПЗ №9003 від 20.08.2008 року, показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 поясненнями сторін і стало приводом для звернення до суду із даним позовом.
Відповідно до 4.4.1,2 ст.370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, а, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Таким чином, враховуючи вищенаведені встановлені судом обставини, відсутність іншої домовленості між сторонами чи рішення суду з цього приводу у відповідності до положень чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що частки всіх співвласників в спільній сумісній власності є рівними і складають по 1/4 частині кожного в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
За наведених обставин, суд вважає позовні вимоги в цій частині доведеними та наявними законні підстави для визначення належних позивачці та кожному відповідачу по 1/4 частці вищевказаної квартири, що знаходилась в спільній сумісній власності, припинення спільної сумісної форми власності і визначення її як спільної часткової, відповідно до положень ст. 356 ЦК України.
Згідно положень ст.ст. 356, 358, 361 ЦК України, кожен із співвласників має право самостійно розпоряджатись своєю часткою у праві спільної часткової власності на квартиру, а, враховуючи що розподіл квартири відповідно до часток неможливий, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування квартирою, що є їхньою спільною частковою власністю.
Встановлено сукупністю досліджених доказів і пояснень, що сторони станом на час закінчення судового розгляду спору не досягли спільного договору про порядок користування спільною квартирою, представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідно до керівних роз`яснень п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року із змінами постановою №15 від 25.05.1998 року „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватися, як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Оцінкою заявлених позивачкою вимог про встановлення порядку користування житловою площею в квартирі в частині запропонованого порядку користування квартирою, відповідно встановлених доказів і обставин, суд дійшов до висновку, що з таким порядком не порушуються законні житлові права сторін, співвласників квартири, які наділені правом здійснення права володіння та користування власністю, зокрема права на встановлення порядку користування спільною частковою власністю. На підставі досліджених пояснень та доказів встановлено, що позовними вимогами ОСОБА_2 в такий спосіб закріпляється та узаконюється фактичний порядок користування спірною квартирою, що склався між сторонами впродовж тривалого спільного проживання, при якому позивачка з матір`ю постійно користуються кімнатою, позначеною літерою „5" на плані квартири площею 9,6 кв.м.
Вирішуючи такі позовні вимоги суд приймає до уваги, що згідно досліджених довідки ЖКП „Сонячне" №900 від 26.08.2008 року та будинкової книжки, в квартирі зареєстровані її співвласники, а також їх члени /бувші члени/ сім`ї ОСОБА_1 /мати і представник позивача/ із 18.12.2002 року, яка фактично проживає з неповнолітньою в спірній квартирі, та третя особа ОСОБА_6 /дочка, сестра відповідачів/ з неповнолітніми дітьми ОСОБА_11 і ОСОБА_12 із 09.07.2005 року, які періодично тут бувають, постійно проживають в селі Корнин АДРЕСА_3 району в будинку чоловіка і батька, де ОСОБА_6 доглядає батьків чоловіка, діти навчаються в Корнинській середній школі, яка була зареєстрована в спірній квартирі на пропозицію сім`ї позивачки з метою набуття підстав на придбання житла в МЖК. Заперечення відповідачів в частині порушення інтересів відповідачів та членів сім`ї при задоволенні вимог в частині встановлення порядку користування житловою площею в квартирі безпідставні, оскільки середня забезпеченість жилою площею кожного співвласника квартири становить 9,75 кв.м., а кожного члена сім`ї, з урахуванням всіх зареєстрованих в квартирі, 4,87 кв.м. житла, при цьому сім`я позивачки з двох її членів буде в приблизно в однаковому /не суттєве погіршення/ становищі із сім`єю відповідачів і при умові проживання третьої особи з дітьми.
Заперечення відповідачів в частині неможливого укладення окремих договорів по наданню житлово-комунальних послуг, у разі встановлення порядку користування житлом неповнолітнім співвласником, яка ніби самостійно не може бути стороною такого договору, не обґрунтовані.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 вважаються обґрунтованими, доведеними, такими що підлягають до повного задоволення.
На підставі викладеного, ст.ст. 356, 357, 358, 361,368,370,382 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11,57-60,208,209,212-215,218,223,292,294 ЦПК України, суд -
в и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визначити належність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 по 1/4 частці кожному праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Визначити порядок користування належною на праві спільної часткової власності квартирою АДРЕСА_1 між співвласниками таким чином, що в користуванні ОСОБА_2 залишити жилу кімнату №5 площею 9,6 кв.м.; в користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 залишити жилі кімнати №4 площею 16,9 кв.м.. №8 площею 12,5 кв.м.; приміщення коридору №1 площею 9,8 кв.м., кухні №3 площею 8,0 кв.м., ванної кімнати №6 площею 2,5 кв.м. і туалетної кімнати №7 площею 0,9 кв.м. залишити в спільному їх користуванні.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд поданням в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в двадцятиденний після подачі заяви строк апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк встановлений для подання цієї заяви.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження , якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку . У ра;^і подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після/розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Рівненського міського суду Н.Ю.Музичук