Судове рішення #8241389

                                                                                                                                                                                                                                                               

                                                                                                  Справа  № 2-   92 /2010

                                                   РІШЕННЯ

                                              іменем  України

     19 лютого 2010 року. Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого – судді Д’яченко В.І.,

при секретарі  Дживановій Е.Р.
за участю прокурора Рябоконь Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  міста Джанкоя цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про  стягнення заборгованості за виконані  роботи,     за зустрічним позовом ОСОБА_2 до  ОСОБА_1  про  стягнення переплати за виконані роботи, матеріальної та моральної шкоди,

                                             ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом  до ОСОБА_2  про  стягнення заборгованості за виконані  роботи,  мотивуючи наступним:   У травні-червні 2008 року він, як приватний підприємець, виконував роботи по встановленню пам'ятника по замовленню мешканця с. Азовське ОСОБА_2, котрий   до нього звернувся с проханням виготовити та установити два пам'ятника на сховищі у с. Азовське. Вони домовились, що роботи по виготовленню, транспортуванню та установки  двох пам'ятників будуть коштувати 6350 гривень, а точніше: перший пам'ятник буде коштувати 3200 гривень, а другий - 3150 грн.

На підтвердження свого замовлення відповідач сплатив йому 3000 гривень. Відповідачу  ним було видано два товарних чеки № 207 та № 208 від 15 липня 2008 року. Відповідач на товарному чеку № 207 підтвердив передачу йому 3000 гривень своїм підписом.  У липні 2008 року замовлення відповідача було виконане. Пам'ятники було встановлено на сховищі у с. Азовське. Роботи по встановленню пам'ятників контролювалися самім відповідачем. Усі зауваження, які надходили від відповідача, були прийняті до виконання. Після виконання усіх робіт він запропонував відповідачу остаточно розрахуватися за його роботу, але відповідач відмовився. Свою відмову він мотивував тим, що ціна виконаних робіт йому здається високою і він не бажає її сплачувати. Від  його  пропозиції відмовитися від замовлення другого пам'ятника і дати йому змогу його демонтувати (при цьому він не наполягав на відшкодуванні йому збитків, пов'язаних з демонтажем пам'ятника) відповідач категорично відмовився.  

Просить  стягнути з ОСОБА_2 на  його  користь    заборгованість за виконанні роботи у сумі 3350 гривень.

     ОСОБА_2  звернувся до суду із   зустрічним позовом до ОСОБА_1  про  стягнення переплати за виконані роботи, та моральної шкоди,  зобовязати вчинити певні дії.. Позовні вимоги мотивовані наступним:

У травні 2008 року  він звернувся до ОСОБА_1  з питанням про можливість упорядкувати надгробних споруд на могилах  його  батьків -  ОСОБА_3. Він  запросив ОСОБА_1  оглянути могили і домовитися про об'єм робіт, запропонував на могилі ОСОБА_3 повернути на 180 градусів обеліски, надгробну плиту з мармурової крихти не розбивати, а всю площу усередині огорожі обкласти плиткою.   На могилі ОСОБА_4 він просив не чіпати стелу, бо вона хоч і простояла багато років, але була цілою. ОСОБА_1 запропонував помістити на ній фотокартку, з чим він погодився і дав йому фотокартку  для зразка.

Спочатку у них  з ОСОБА_1 розмови про вартість робіт не було, оскільки ОСОБА_1 не знав цін матеріалу.  Він  вручив ОСОБА_1 аванс в сумі 3000 грн,. і той приступив до роботи. При цьому ОСОБА_1 відступив від домовленості:  чомусь  зруйнував  мармурову плиту на могилі ОСОБА_3 і осколки забрав для своїх потреб, на могилі ОСОБА_4 зруйнував  квітник, стелу нахилив приблизно на 75 градусів до горизонту, фотокартку  спочатку вмонтував, потім зірвав і фотокартку йому  не повернув.

Протягом травня, червня, липня і серпня 2008 року він, що є  інвалідом 1 групи, вимушений був більше 5 разів приходити на кладовище  для контролю робіт і вимагав виправити те, що було зроблене всупереч домовленості.

Після закінчення робіт ОСОБА_1  пред'явив  йому  рахунок на 6530 грн., від сплати яких  він відмовився.  Згідно висновку експерта № ОД-263 від 21 квітня 2009 р. вартість робіт, виконаних ОСОБА_1, складає 2369 грн., тоді як  він уже  заплатив   3000 грн.  Просив  стягнути з ОСОБА_1   надмірно виплачену суму в розмірі  631 грн. за виконані роботи , зобов’язати   ОСОБА_1   відновив надгробну плиту з рожевої мармурової крихти на могилі ОСОБА_3 і квітника  на могилі ОСОБА_4, які він знищив, а також зобов'язати його вмонтувати фото на стелі ОСОБА_4 і повернути йому фотокартку, яку він  давав  для зразка.

  Впродовж більше року  він вимушений з вини ОСОБА_1 терпіти моральний збиток із-за недобросовісно  виконаної  роботи. Він вимушений звертатися до юристів для оформлення своїх вимог, ходити до суду, займатися збором доказів,   що йому,  як інвалідові Великої Вітчизняної  війни 1 групи все це украй скрутно. Моральний збиток, заподіяний  йому ОСОБА_1 він оцінює в 8000 грн.

    В судовому засіданні  ОСОБА_2 збільшив позовні вимоги, звернувшись до суду з відповідною заявою. Просить   стягнути з ОСОБА_1 на користь його  631 грн. – надмірно виплачену суму за виконані роботи,  447 грн. – вартість відбудови надгробної плити на  могилі ОСОБА_3  і ОСОБА_5  та квітника на могилі ОСОБА_4 і  ОСОБА_6, 606 грн. – витрати на проведення   експертизи ,   моральну шкоду в сумі 8000 грн..

    Заслухавши  сторони, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що  позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про  стягнення заборгованості за виконані  роботи  в сумі 3350 грн. підлягає відмові в задоволенні, а зустрічний позов ОСОБА_2 до  ОСОБА_1 про  стягнення переплати за виконані роботи, матеріальної та моральної шкоди підлягає задоволенню частково.

 Суд виходить з наступного:  Зазначені спорні відносини   регулюється Законом України №   1102-IV від 10 липня 2003 року « Про поховання та похоронну справу», котрий визначає загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання,   параграфом 2 глави 61 Цивільного Кодексу України,  ст.  ст. 23, 1167 Цивільного Кодексу України.

   Відповідно до ст. 1 Закону України« Про поховання та похоронну справу», поховання — це діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб’єктів господарювання, спрямована, в тому числі, на надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Статтею 2 даного Закону зазначено, що  ритуальні послуги — це послуги, пов’язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання, предмети ритуальної належності — це вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші); намогильні споруди — це пам’ятні споруди, що встановлюються на могилах та увічнюють пам’ять про померлих.

Статтею 10 Закону зазначено: Надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб’єктами господарювання інших форм власності. Вартість таких послуг встановлюється в порядку і в межах, встановлених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради. Надання ритуальних послуг, не передбачених зазначеним переліком, а також виготовлення предметів ритуальної належності здійснюється за цінами, встановленими за згодою сторін. Надання ритуальних послуг та виготовлення предметів ритуальної належності здійснюється з дотриманням вимог державних стандартів, інших норм і правил, встановлених законодавством.

Відповідно до положень ст. 12 Закону  ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором-замовленням, крім випадків, передбачених законом.

Виконавець може надавати ритуальні послуги, визначені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг. Цей перелік затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України. Суб’єкти господарювання можуть самостійно на підставі звернення осіб, які зобов’язалися поховати померлого, виготовляти та реалізовувати предмети ритуальної належності, якщо вони відповідають державним стандартам та затвердженій вартості, де це передбачено законодавством.

            Судом встановлено,  що саме у травні 2008 року між сторонами був укладений договір на зазначені роботи. Дана обставина сторонами не оспорюється.

 Але  ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 866 ЦК України  не видав замовникові ОСОБА_2  квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору, посилаючись на те, що  йому не відома вартісь робіт, що будуть виконані.

   Відповідно до положень зазначеної ст. 866 ЦК України договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.

Крім того, ОСОБА_1  також порушені   вимоги ст. 868 ЦК України,  котрою  підрядник зобов’язаний до укладення договору  побутового підряду надати замовникові необхідну та достовірну інформацію про запропоновані роботи, їх види та особливості, про ціну та форму оплати роботи, а також повідомити замовникові на його прохання  про  інші відомості, що стосуються договору. Підрядник зобов’язаний назвати замовникові конкретну особу, яка буде виконувати роботу, якщо за характером роботи це має значення.

ОСОБА_1 надав суду як доказ  товарний чек № 207 ритуальних послуг від 15   липня  2008 року, та товарний чек № 207 ритуальних послуг від  15   липня  2008 року, що також підтверджує порушення ним вимог ст. 868 ЦК України,  котрою   він   до укладення договору  побутового підряду не надав замовникові необхідну та достовірну інформацію про запропоновані роботи, їх види та особливості, про ціну та форму оплати роботи, а також  е повідомив  замовника про  інші відомості, що стосуються договору.

ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив, що  дані чеки йому були ОСОБА_1 надані після виконання робіт. Суд погоджується з ОСОБА_2 у тій частині, що  ОСОБА_1, поступаючи таким чином, тобто порушуючи вимоги ст. ст.  866, 868 ЦК України,  шляхом обману  намагався отримати від ОСОБА_2  суму, що перевищує суму  виконаних робіт. Зазначене підтверджується також і тим, що ОСОБА_1 видав  ОСОБА_7 другі  екземпляри  товарного  чеку  № 207 ритуальних послуг, та товарний чек № 207 ритуальних послуг  без дат,  а  суду надав товарні чеки за вказаними номерами з датами – 15 липня 2008 року.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не зміг дати пояснень щодо  зазначених  цін  вданих  товарних чеках ритуальних послуг, доцільність  придбання будівельних матеріалів в інших містах , а не у самому селищі Азовське де проводилися робити при наявності такого магазину  по продажу будівельних матеріалів, а також  кількість  будівельних матеріалів на проведені роботи у обгрунтування  зазначених у  товарних чеках сум,  доцільність придбання  горючо  -  змащувальних матеріалів (бензіна)  по завищених цінах.

Проведеною судовою  будівельно – технічною експертизою №  ОД – 263 від 21. 05. 2009 року підрядником  ОСОБА_1 роботи виконані неякісно, а вартість проведених робіт  на момент їх виконання складає  2369 грн.   ОСОБА_1 не тільки  не надав  замовникові ОСОБА_2  необхідну та достовірну інформацію про запропоновані роботи, їх види та особливості, про ціну та форму оплати роботи, а й нав’язав  замовникові ОСОБА_2  включення  до договору побутового підряду додаткових оплатних робіт по надгробій плиті    на  могилі ОСОБА_3  та ОСОБА_5  та по  квітнику на могилі ОСОБА_4 та ОСОБА_6  .

         Відповідно до положень ст. 867 ЦК України гарантією прав замовника  по договору побутового підряду є те, що  підрядник не має права нав’язувати замовникові включення до договору побутового підряду додаткових оплатних робіт або послуг.

       Суд погоджується з ОСОБА_2 в тій частині, що зазначеними  недобросовісно  виконаними   роботами йому  заподіяний  збиток ,  і  приймає  за  основу обґрунтований розрахунок    Регіонального підприємства Торгово-промислової палати Крим  за № ОД-263/1  від  20.10.2009 року,   що вартість відбудови надгробної плити на  могилі ОСОБА_3  і ОСОБА_5  та квітника на могилі ОСОБА_4 і  ОСОБА_6  складає     447 грн. .

  Відповідно до положень  ст. 32 Закону України "Про поховання та похоронну справу"  особи, винні в порушенні законодавства про поховання померлих, несуть відповідальність згідно із законами України.

 Вирішуючи питання щодо надання  ОСОБА_2 моральної шкоди, суд  приймає до уваги, що при визначені розміру відшкодування моральної шкоди( ч.І ст.23 ЦК України)  згідно з якою цей розмір визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

  ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_2, є підприємцем, виконує роботи, у тому числі і по наданню ритуальних послуг, порушуючи вимоги закону при укладенні  зазначеного  договору побутового підряду з ОСОБА_2,  котрий  є людиною похилого віку, ІНФОРМАЦІЯ_3,  інвалідом 1 групи, шляхом обману  намагався  получити  від ОСОБА_2  суму грошей, що не відповідає вартості виконаних робіт,  для чого видав ОСОБА_2 зазначені товарні чеки ритуальних послуг із зазначеними  недоліками, приїздив сам та з іншими особами  до ОСОБА_2  по місцю його проживання з вимогами виплатити гроші за роботи, які виконані неякісно.. Свідок ОСОБА_8 підтвердила  вимагання грошей ОСОБА_1 від ОСОБА_2.

Суд визнає дані дії ОСОБА_1, по недобросовісно  виконаним   роботам,  такими, що  спричинили ОСОБА_7 ,  котрий  є людиною похилого віку, інвалідом 1 групи,  моральну  шкоду, що є підставою для її відшкодування з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2.

Сума в розмірі 3400 грн. судом вважається відповідачючою  вимогам  розумності і справедливості.

  Керуючись ст.ст. 10,11, 60,   208-209, 212 – 218 ЦПК України, ст. ст. 865,866,867,968, 1167  ЦК України,  Законом України       1102-IV від 10 липня 2003 року « Про поховання та похоронну справу»,  суд

                                                    ВИРІШИВ:

    ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову  до ОСОБА_2  про  стягнення заборгованості за виконані  роботи  в сумі 3350 грн.

    Позов ОСОБА_2 до  ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 631 грн. – надмірно виплачену суму за виконані роботи,  447 грн. – вартість відбудови надгробної плити на  могилі ОСОБА_3  та ОСОБА_5  та квітника на могилі ОСОБА_4 та ОСОБА_6, 606 грн. – витрати на проведення   експертизи,   моральну шкоду в сумі 3400 грн., а всього -  5084 грн.

         Стягнути з   ОСОБА_1  на користь держави мито в сумі  201 грн.. та 120 грн. на інформаційно - технічне забезпечення при розгляді справи в Джанкойському міськрайонному суді АРКрим( Призначення платежу: Оплата за інформаційно - технічне забезпечення для Джанкойського міськрайонного суду . Р/р 31217259700014. Найменування отримувача: Державний бюджет м. Джанкой 22050000. Код ЄДРПОУ отримувача : 34740824. Банк : ГУ ДКУ в АРК в м. Сімферополь, МФО 824026).

                             Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

         Рішення надруковане суддею одноособово в нарадчій кімнаті.

                     Головуючий  -  суддя                   Д’яченко В.І.

  • Номер: 22-ц/783/1267/18
  • Опис: Дільна Н.Л. до Речичанської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок з огорожею в порядку спадкування за заповітом.
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 2-92/2010
  • Суд: Апеляційний суд Львівської області
  • Суддя: Д'яченко Володимир Іванович
  • Результати справи: позов (заяву, скаргу) задоволено частково; залишено судове рішення без змін, а скаргу без задоволення
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 24.04.2018
  • Дата етапу: 14.08.2018
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація