Справа № 2-280/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

09 лютого  2010  року   Луцький міськрайонний  суд Волинської області в складі:

головуючого - судді -                            Кихтюка Р.М.

при секретарі -                                     Козак О.А.

з участю представників позивача     Шитлюк О.В., Папенко Т.А.

відповідача                     ОСОБА_3

представника відповідача                  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцька цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Волиньобленерго» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання реєстрації недійною та зобов’язати звільнити займане приміщення, -  

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про визнання їх таким, що втратили право бути зареєстрованими та зобов’язати звільнити приміщення лінійного посту по АДРЕСА_1

Свої вимоги обгрунтовує тим, що лінійний пост за вказаною адресою внесений до статутного фонду ВАТ «Волиньобленерго», який частково використовується для тимчасового проживання персоналу товариства.

Відповідач ОСОБА_3 працював електромонтером в Луцькій РЕС і з усного дозволу директора Луцької районної філії йому в 1992 році було дозволено проживати в кімнаті №2. Ордер на вселення не видавався  та не міг бути ваданий, оскільки кімната не відповідає вимогам, які ставляться до приміщень житлового фонду.

З незрозумілих причин відповідачу та його дочці вдалося зареєструватись за вказаною адресою.

13.12.2006 року ОСОБА_3  звільнився із займаної посади за власним бажанням, однак продовжує бути зареєстрованим та не звільняє спірне приміщення, хоча неодноразовими перевірками у складі комісії товариства у ньому ні його, ні його дочки виявлено не було. Як було з’ясовано, вони проживають за іншою адресою – АДРЕСА_2, про що свідчить отримання поштової кореспонденції.  У зв’язку з цим змушені звернутись до суду.

Представники позивача в судовому засіданні уточнили позовні вимоги та просили  суд визнати недійсною реєстрацію відповідачів у приміщенні АДРЕСА_1 та зобов’язати звільнити вказане приміщення. В решті позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник заперечили проти задоволення позовних вимог та просили суд в позові відмовити.

Інший відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилась, подала суду заяву про слухання справи у її відсутності, просила в позові відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, покази свідків, дослідивши представлені письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що приміщення лінійного посту по АДРЕСА_1 віднесене до статутного фонду ВАТ «Волиньобленерго» та частково використовується для тимчасового проживання персоналу товариства.

Відповідач ОСОБА_3 працював електромонтером в Луцькій РЕС і з усного дозволу директора Луцької районної філії з 1992 року  проживав в кімнаті №2. Ордер на вселення не видавався, так як кімната не відповідає вимогам, які ставляться до приміщень житлового фонду і є нежитловим приміщенням.

Відповідачі оформили будинкову книгу і  зареєструвались за вказаною адресою. 13.12.2006 року відповідач звільнився із займаної посади за власним бажанням.

Вказані обставини стверджуються довідкою ВАТ «Волиньобленерго» від 07.05.2009 року(а.с.9), копією наказу від 10.02.2006 року №87-к про припинення трудового договору(а.с.5),  будинковою книгою(а.с.10-13), повідомленням виконавчого комітету Луцької міської ради(а.с.   ) та сторонами не оспорюються.

Відповідно до ст.50 ЖК України жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.204.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» при вирішенні питання щодо виселення з приміщень, що не входять до складу житлового фонду(виробничих і інших нежилих приміщень і т.д.) слід застосовувати норми, що регулюють договір майнового найму, а не житлового законодавства.

Як з’ясовано в судовому засіданні з досліджених письмових доказів, приміщення лінійного посту по АДРЕСА_1 не є житловим та відповідачу дозволено тимчасово  проживати. Наведене стверджується також повідомленням виконавчого комітету Луцької міської ради від 12.02.2009 року  про невідповідність його вимогам статусу житлового будинку, яким відмовлено у взятті його до комунальної власності(а.с.  ).

На неодноразові вимоги позивача в добровільному порядку звільнити приміщення та знятись з реєстрації відповідачі не реагують.

Крім цього, як вбачається із матеріалів інвентаризаційної справи та технічного паспорту від 22.10.2009 року приміщення по вул.Львівській,150 являється лінійним постом, частина якого самовільно переобладнана під квартири та за погодженням керівника районної філії товариства 07.11.2002 року неправомірно було виготовлено технічний паспорт як на житловий будинок, який анульовано, оскільки дана філія є структурним підрозділом і не вправі вирішувати такі питання (а.с.     ).      

Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та зобов’язати відповідачів звільнити займане нежитлове приміщення, оскільки вони ним користуються без правових підстав, а згідно чинного законодавства єдиною підставою для вселення осіб у житлове приміщення є ордер, який відповідачам не видавався та не міг бути виданий на нежитлове приміщення, яке самовільно переобладнано під житло.

Крім цього, суд вважає, що відповідачі неправомірно зареєструвались у приміщенні лінійного посту, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості реєстрації громадян у нежитловому приміщенні, яке віднесено до статутного фонду акціонерного товариства, а тому їх реєстрацію слід визнати недійсною.  

При цьому, суд не враховує пояснення відповідача та його представника про сплату за проживання належним чином та виготовлення іншими мешканцями в спірному приміщенні технічної документації на газифікацію, отримання ними довідок про реєстрацію як у відомчому будинку, оскільки вони не можуть слугувати підставою, яка надає право на зайняття  нежитлового приміщення та користуванням ним.    

Покази свідків та інші доводи відповідача не спростовують висновків суду.

Згідно ст.89 ЦПК України з відповідачів слід стягнути в рівних частинах судові витрати, пов’язані з розглядом справи: 17 грн. судового збору та 37,5 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, тобто по 27,25 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 209, 213, 215, 224 ЦПК України, Постановою  Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.204.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», суд, -

в и р і ш и в :  

    Позов задовольнити.

    Визнати недійсною реєстрацію ОСОБА_3, ОСОБА_5  у приміщенні АДРЕСА_1

Зобов’язати ОСОБА_3, ОСОБА_5 звільнити приміщення №2 лінійного посту по АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь відкритого акціонерного товариства «Волиньобленерго» по 27,25 грн. з кожного понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя Луцького міськрайонного суду                                                            Кихтюк Р.М.