У Х В А Л А
23 березня 2010 року Справа № 2а-2025/10/1270
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Островська О.П., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до прокуратури Луганської області про визнання бездіяльності незаконною, визнання неналежним розгляд звернення, спонукання до вчинення певних дій,
ВСТАНОВИВ:
22 березня 2010 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, в якому позивач посилається на наступне. 29.01.2010 вона звернулася до Генеральної прокуратури України зі скаргою на бездіяльність і незаконні дії посадових осіб ГУ УМВС України в Луганській області. 09.02.2010 скарга була направлена Генеральною прокуратурою України до прокуратури Луганської області для організації перевірки. 12.03.2010 позивач отримала відповідь від заступника прокурора Луганської області Горпенюка А.В. за № 04/2-1476-08 від 05.03.2010 за результатами розгляду її скарги. Звернення було зареєстроване та розглянуте в порядку та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян». Відповідь не стосується звернення, направлена на приховування бездіяльності, є неправомірною, не відповідає на поставлені питання. У своєму зверненні позивач ОСОБА_1 просила надати оцінку діям слідчого прокуратури м. Лисичанська Лагунова Д.М., який розглядав її заяву про злочин від 13.11.2008. У відповідь на звернення вона отримала повідомлення, що було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Позивач зазначає, що вона не могла оскаржити цю постанову, оскільки була позбавлена можливості ознайомитися з матеріалами перевірки. Також позивач просила дати оцінку діям слідчого Лисичанського МВ УМВС Сороки О.В., яка розглядала її заяву про злочин від 16.02.2009. За вказаною заявою також було відмовлено в порушенні кримінальної справи, всі матеріали перевірки знаходиться в кримінальній справі № 113081152, слідство по якій не закінчене, позивача позбавили права на ознайомлення з матеріалами перевірки. Також позивач просила дати оцінку діям посадових осіб Лисичанського МВ УМВС, які розглядали її заяву про злочин від 19.02.2009, за якою також було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Справа не розглядається судом, оскільки, як стверджує відповідач, матеріали перевірки перебувають в Луганському бюро СМЕ. Крім того, позивач просила дати оцінку діям посадових осіб Лисичанського МВ УМВС, які до цього часу не розглянули її заяву від 29.01.2009 про крадіжку автокомп’ютера з автомашини. Позивач повідомила, що її заява незаконно приєднана до кримінальної справи № 113081098. У своїй відповіді відповідач посилається, що Сєвєродонецьким МВ УМВС України прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. Відповідачем допущено при цьому неналежний розгляд заяви, проявив бездіяльність, перевірку не провів. Тому позивач просить визнати незаконною бездіяльність прокуратури Луганської області по дотриманню ними вимог ЗУ «Про прокуратуру», невживанню заходів до органів дізнання та слідства прокуратури м. Лисичанська, Лисичанського МВ УМВС України за порушення ними вимог КПК України, визнати неналежним розгляд її звернення до Генерального прокурора України з питань завдання їй моральної шкоди, емоційних страждань, матеріальної шкоди незаконними діями органів дізнання і слідства прокуратури м. Лисичанська, Лисичанського МВ УМВС України, та проханням захистити її права та законні інтереси, зобов’язати прокуратуру Луганської області організувати проведення розгляду її звернення до Генерального прокурора України відповідно до вимог ЗУ «Про звернення громадян» та Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затв. Наказом ГПУ 28.12.2005 року № 9.
Розглянувши зазначений адміністративний позов, підстав для відкриття провадження по адміністративній справі суд не вбачає.
Конституція України, закріпивши право людини і громадянина на судовий захист своїх прав і свобод, гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 236 Кримінально-процесуального кодексу України встановлено, що скарга на дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокуророві, який її розв’язує в порядку і в строки, що передбачені статтями 234 і 235 цього Кодексу. Дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частина 2 ст. 4 КАС України визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
4) спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
5) спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Компетенція адміністративних судів відповідно до частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України не поширюється на публічно-правові справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об’єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Відповідно до ст. 1 та ст. 2 Кримінально-процесуального кодексу України призначенням Кримінально-процесуального кодексу України є визначення порядку провадження у кримінальних справах, а завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
В рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 у справі № 1-17/2001 (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) Конституційний Суд України зазначив, що кримінальне судочинство – це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості і не належить до сфери управлінської. Положення статті 55 Конституції України щодо можливості громадянина звернутись за захистом своїх прав і свобод однаково стосується можливості судового оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, оскільки ними можуть порушуватись його права і свободи. Недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб зазначених органів.
Як убачається з матеріалів адміністративного позову, позивачем оскаржуються бездіяльність відповідача, що пов’язана з розслідуванням кримінальних справ № 113081055, № 113081098, № 113081152, в яких вона визнана потерпілою.
Таким чином, правовідносини, що склались між сторонами, не є публічно-правовими, а є кримінально-правовими, оскільки витікають з кримінального та кримінального процесуального законодавства, а тому не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства. Крім того, дані правовідносини не можуть бути віднесені до категорії публічно-правових і з тих підстав, що їх виникнення не пов’язано з будь-якими рішеннями, діяльністю або бездіяльністю органів владних повноважень в сфері управлінської діяльності.
Згідно зі ст. 109 ч.1 п.1 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
У даному випадку вимоги позивача підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства.
Керуючись ст. 109 ч. 1 п. 1 КАС України, суддя
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадженні по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Луганської області про визнання бездіяльності незаконною, визнання неналежним розгляд звернення, спонукання до вчинення певних дій у зв’язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.П.Островська