копія

  КІРОВОГРАДСЬКИЙ   ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2010р.                     №2-а-7154/09/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П. при секретарі Колтуновій А.Ю.

за участю представників:

- від позивача – ОСОБА_1,

- від відповідача – Івашкін О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні  у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом  фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (надалі - позивач) до державної податкової інспекції у м. Кіровограді (надалі - відповідач) про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.03.2009р. №0001542320 та №0001532320, як такі, що порушують Конституційні права та охоронювані Законом інтереси позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем прийнято рішення №0001542320 та №0001532320 від 27.03.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Зазначає, що рішення №0001542320, яким до позивача застосовано санкцію в розмірі 14040 грн. за порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі – Закон про РРО) - не проведення розрахункових операцій через РРО,  прийнято відповідачем безпідставно, оскільки позивач є платником єдиного податку, а тому в силу п. 6 ст. 9 Закону про РРО звільнений від обов’язку застосовувати РРО, РК та КОРО.  Також позивач зазначає, що застосування штрафних санкцій згідно з рішенням №0001532320 на підставі норм Указу Президента України від 12.06.95р. №436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» та Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України №637 від 15.12.2004р. є безпідставним оскільки жодних вимог щодо необхідності використання будь-яких касових (розрахункових) документів платниками єдиного податку, чинним законодавством не встановлено. Відтак відсутність первинних касових документів не дає можливості для проведення оприбуткування готівки у відповідності до порядку, визначеного цим Положенням. Також зазначає, що відповідачем перевищено свої повноваження, оскільки згідно п.11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи податкової служби в межах та у порядку, встановлених законами України мають право застосовувати до платників податків фінансові санкції у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України. Указ Президента України від 12.06.95р. №436/96 не є Законом України, відтак застосування штрафних санкцій у відповідності до цього Указу не належить до компетенції відповідача.

Крім того, позивач вказує на низку протиправних дій, які на його думку вказують про порушення допущені посадовими особами ДПА в Кіровоградські області під час проведення перевірки, а тому докази, використані при винесені спірних рішень, одержані з порушенням закону і не відповідають ознакам належності і допустимості, визначеним ст. 70 КАС України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представником відповідача надано письмові заперечення на позов, якими позов не визнається в повному обсязі.

В судовому засіданні 24.03.2010 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 29.03.2010р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

    Посадовими особами ДПА в Кіровоградській області  проведено перевірку відділу дитячих іграшок в торговому комплексі «Фуршет», що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Волкова, 2, в якому позивачем здійснюється підприємницька діяльність.

За результатами перевірки 13.03.2009р. складено Акт (довідка) перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності  торгових патентів і ліцензій (а.с. 7, 8).

Перевіркою встановлено порушення п. 1 ст. 3 Закону про РРО та п.п. 2.6. п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України №637 від 15.12.2004р. (надалі – Положення №637).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

1) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.03.2009р. №000154232 (а.с. 10), яким до позивача:

-   за порушення п. 1 ст. 3 та на підставі п. 1 ст. 17 Закону про РРО застосована фінансова санкція в розмірі – 14040 грн.

2) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.03.2009р. №0001532320 (а.с. 9), яким до позивача:

-   за порушення п.п. 2.6. п. 2 Положення №637 та на підставі ч. 1 Указу  Президента України від 12.06.95р. №436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосована фінансова санкція в розмірі – 135256 грн.

Суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Положення №637 визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Пунктом 1.2. вказаного положення визначено:

- книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій;

- книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України;

- оприбуткування готівки -  проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 2.1. Положення №637 підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

За змістом п. 6 ст. 9 Закону про РРО суб’єкти підприємницької діяльності – фізичні особи ведуть в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України книгу обліку доходів та витрат.

Постановою КМУ від 26.09.2001р. №1269 затверджено Порядок ведення книги обліку доходів та витрат. Згідно п. 5 вказаного Порядку книга містить графу - сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день, в якій повинні відображатись суми коштів одержаних фізичною особо-підприємцем, в т.ч. і готівкові кошти.

Таким чином, позивач, відповідно до норм Положення №637, повинен був здійснювати оприбуткування готівки шляхом здійснення щоденних записів у відповідній графі книги обліку доходів та витрат.

Разом з тим, як встановлено в ході перевірки позивачем книга обліку доходів та витрат не ведеться з 01.01.2009р. по час перевірки, про що зроблено відповідний запис на арк. 26 книги (а.с. 84), що вказує на порушення порядку оприбуткування готівки встановленого Положенням №637.

З письмових пояснень наданих продавцем ОСОБА_4 (а.с. 42), вбачається, що книга обліку доходів та витрат не ведеться з 19.01.2009р., оскільки продавець не знає як її вести.

Згідно п. 2.2.14 акту перевірки загальна сума готівкових коштів неоприбуткованих в книзі обліку доходів та витрат з 01.03.2009р. по 12.03.2009р. склала 27051,20 грн.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95р. № 436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, у тому числі за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Згідно з п. 2 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95р. № 436/95  штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95р. № 436/95 контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за неоприбуткування готівки у розмірі 135256 грн. (27051,20  х 5 =135256) , а тому вимога про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.03.2009р. №0001562320 задоволенню не підлягає .

Крім того, стосовно доводів позивача про те, що сума готівкових коштів в розмірі 27051,20 грн. вирахувана з невідомого зошита, використаного як базу для нарахування штрафних санкцій, а тому, у відповідності до ст. 70 КАС України не може розглядатись як належний доказ, судом до уваги не приймаються враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

До матеріалів справи долучено пояснювальну записку продавця ОСОБА_4 відібрану під час перевірки 13.03.2009р. (а.с. 42) в якій продавцем власноручно записано, що облік проданих товарів ведеться в зошиті. В кінці кожного робочого дня гроші забирає хазяйка, про що робиться відмітка в зошиті.

До матеріалів справи долучені копії листків із вказаного зошиту посвідчені підписом продавця (а.с. 32-41).

Будь-яких пояснень та зауважень щодо існування іншого зошиту, порядку обліку проданих товарів та призначення цього зошиту для інших цілей продавцем під час перевірки не надано.

Допитана в судовому засіданні 18.03.2010р. в якості свідка ОСОБА_4 змінила свої свідчення та показала, що зошит виявлений під час перевірки призначений для відображення передачі товару до іншої торгової точки, а не для обліку проданих товарів, а також пояснила що облік руху готівки ведеться зовсім в іншому зошиті. При цьому до матеріалів представником позивач долучено витяг із зазначеного зошиту (а.с.85-87), в якому суми готівкових коштів, як виручка від здійснення торгівельної діяльності за період з 01.03.2009р. по 12.03.2009р. значно відрізняється від сум зазначених  в зошиті виявленому під час перевірки, у бік зменшення.

Разом з тим, суд критично ставиться до пояснень свідка та доказу у вигляді витягу з зошиту долученого до матеріалів справи представником позивача оскільки вказані свідчення суттєво відрізняються від пояснень наданих під час перевірки і більше того, є прямо протилежними, що вказує на неправдивість свідчень, оскільки вбачається що продавець ОСОБА_4 на час розгляду справи продовжує перебувати  у трудових відносинах з позивачем, а тому є особою зацікавленою у вирішенні спору на користь позивача. Щодо витягу з зошиту долученого до матеріалів справи представником позивача то суд зазначає, що позивачем до пояснень свідка в судовому засіданні жодним чином не згадувалося про існування вказаного зошиту, отже, останній міг бути заповнений вже під час розгляду справи, а тому судом вказаний зошит як доказ не береться до розгляду.

Стосовно доводів позивача щодо того, що відповідачем перевищено свої повноваження, оскільки згідно п.11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи податкової служби в межах та у порядку, встановлених законами України мають право застосовувати до платників податків фінансові санкції у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України. Указ Президента України від 12.06.95р. №436/96 не є Законом України, відтак застосування штрафних санкцій у відповідності до цього Указу не належить до компетенції відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції щодо офіційного тлумачення положень абзаців другого, третього пункту 1 частини першої ст. 150 Конституції України від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002, ст. 106 Конституції України закріпила конкретний перелік повноважень Президента України, який на основі та на виконання Конституції і законів України видає обов'язкові до виконання на території України укази і розпорядження. За юридичними ознаками ці акти глави держави можуть мати як нормативно-правовий, так і індивідуально-правовий характер. Виходячи зі змісту ст. 106, частини другої ст. 147, частини першої ст. 150, ст. 152 Конституції України укази і розпорядження Президента України є правовими актами.

Таким чином, за відсутності спеціального закону, яким врегульовано питання встановлення відповідальності за порушення норм з регулювання обігу готівки, застосуванню підлягають обов’язкові  до виконання на території України укази та розпорядження Президента України, в т.ч. і Указ Президента України від 12.06.95р. №436/96.

Судом встановлено, що на момент здійснення перевірки позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, про що зазначено в п. 2.2.6 Акту перевірки від 13.03.2009р.

Згідно п. 6 ст. 9 Закону про РРО реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

Порядок ведення книги обліку доходів та витрат затверджено Постановою КМУ від 26.09.2001р. №1269. Згідно п. 5 вказаного Порядку суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.

Як встановлено матеріалами справи (а.с. 83, 84), у позивача наявна книга обліку доходів та витрат №4986 від 30.05.2005р.

Таким чином, позивач перебуваючи на спрощеній системі оподаткування мав право не застосовувати реєстратор розрахункових операцій.

Посадовими особами відповідача під час перевірки встановлено порушення порядку ведення книги обліку доходів та витрат, а саме, книга не ведеться з 01.01.2009р., у зв’язку з чим зроблено висновок про необхідність застосування реєстратора розрахункових операцій.

Разом з тим, Закон про РРО та Порядок ведення книги обліку доходів та витрат, не передбачають, що в разі порушення поряду ведення книги обліку доходів та витрат, а саме не здійснення відповідних записів, має наслідком обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати реєстратор розрахункових операцій.

Таким чином, своїми діями податковий орган фактично застосовує до суб’єктів підприємницької діяльності заходи впливу (відповідальність) за порушення норм Закону про РРО, які не передбачені розділом V «ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЦЬОГО ЗАКОНУ» Закону про РРО.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 3 ст. 217 ГК України крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 238 ГК України види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.ч. 1 та 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідачем не наведено посилань на норми Закону про РРО, які встановлюють такий вид адміністративно-господарської санкції, як необхідність застосування РРО в разі неведення або порушення порядку ведення книги обліку розрахункових операцій, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.03.2009р. №0001542320 підлягають задоволенню.

Доводи позивача щодо порушення порядку проведення перевірки суд не приймає до уваги та зазначає наступне.

Відповідно до статей 8-10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до функцій органів державної податкової служби належить зокрема здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону про РРО, планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України. А згідно з ч. 4 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Проте, ч. 1 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Тобто, ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначає підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів ), а в даному випадку податковим органом була проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності. Отже, вказана перевірка проведена правомірно, оскільки Законом про РРО не встановлено періодичність проведення перевірок.

Зокрема, позаплановою виїзної перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з наведених ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» обставин.

Статтями 15, 16 Закону про РРО визначено, що контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

У межах повноважень, визначених Законом про РРО органи державної податкової служби проводять перевірки стосовно додержання норм цього Закону згідно із затвердженими керівництвом податкових органів планами-графіками проведення перевірок або відповідних наказів податкового органу.

З матеріалів справи вбачається, що керівником ДПА в Кіровоградській області 26.02.2009р. затверджено план перевірок за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій на березень 2009 р. (а.с. 28, 29), зокрема в графі 532 вказаного плану зазначено позивача – ОСОБА_3, а тому доводи  позивача в цій частині є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Керуючись  ст.ст. 86,  94,  159-163, 167 КАС України, суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001552320 від 27.03.2009р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити позивачеві з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 1,70 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено 25.03.2010р.

Суддя – підпис.

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

           адміністративного суду                         Пасічник Ю.П.