справа №2а-365/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

15 березня 2010 року                                                                                                                                                                              м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: ДВІРНИК Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

  05.01.2010 року   ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії. мотивуючи позов наступним.  Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, позивач зазначає, що має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Просить відновити пропущений строк для звернення до суду з позовом, визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити державну соціальну допомогу за період з 01.01.2007 року по 31.08.2009р. в розмірі 4375,80грн.; зобов’язати відповідача і надалі нараховувати і виплачувати цю допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у порядку, передбаченому статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”

  У письмовому клопотанні до суду позивач просив розглянути справу у його відсутність у порядку письмового провадження.

  У письмовому клопотанні до суду відповідач просив розглянути справу у його відсутність у порядку письмового провадження.

  У письмових запереченнях на адміністративний позов, відповідач зазначив, що органи Пенсійного фонду України мають використовувати кошти тільки на виплати, вичерпний перелік яких визначений діючим законодавством України, до яких, на його думку, не відносяться виплати підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, тобто він є неналежним відповідачем.      

  Окрім того зазначив, що відсутній механізм розрахунку мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а суд не має повноважень визначати цей розмір замість законодавця.

  Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.  

  Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому нормативному акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

  Пунктом. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06. 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” визначено, що відповідно до ст.ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

  Суд вважає необхідним визначити, що, утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч.1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

   Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

   ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом (а.с.4), тобто станом на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років, і  є особою, яка віднесена до категорії дітей війни (а.с.5).

   Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 в редакції, яка діяла з 01.01.2006 року, було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.    

   Пунктом 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”  зупинено дію  статті 6 Закону  України  "Про  соціальний  захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону. Згідно статті 111 цього Закону у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчезняної війни, пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

   Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 “У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 частини 2 статті 56, частини 2 ст. 62, ч. 1 ст.66, п. п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії) визнано такими, що не відповідають Конституції України ст. 111 та п. 12 ст. 71  Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” втратили чинність з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.  

   Законом України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  був викладений в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.  

  Вказані зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а відповідно, вони втратили чинність з моменту ухвалення цього рішення.  

  Згідно до ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

  Мінімальна пенсія в розмірі 19,91 грн., встановлена для нарахування соціальних надбавок Постановою Кабінету Міністрів україни № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок Державного бюджету», не підлягає застосуванню для соціальної допомоги дітям війни, яка виплачується до пенсії.

  Статтею  99 КАС України  встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

   Позивач звернувсь до суду 05.01.2010 року , що підтверджується вхідним штампом на першій сторінці позовної заяви,  тобто з пропуском річного строку з моменту, коли позивач міг би дізнатися про порушення свого права, оскільки Рішення КС України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України, 2007 у №52, 27.07.2007р.  

   Позивач у позовній заяві просив відновити пропущений строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

   Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у  ст. 100 КАС України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

   Відповідач у запереченнях наполягав на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду.  

   Суд не вбачає поважних причин пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, а відтак захисту підлягає право позивача  з 05.01.2009 року  і по 31.08.2009 рік , в межах заявленого позову.

    У позовній заяві позивач  просить зобов'язати відповідача здійснити нарахування підвищення до  пенсії і стягнути її з відповідача. Суд відмовляє у задоволенні позову у частині стягнення з відповідача підвищення до пенсії і, керуючись ч.2 ст. 11 КАС України, покладає на відповідача зобов'язання здійснити нарахування і виплатити  недоотриману  позивачем підвищену  пенсію  як дитині війни.  

    Статтею 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у наступному розмірі: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.  

    Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто 498 гривень.

     Законом України від 06.11.2009 року «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність,  в розрахунку на місяць встановлено з 01.11.2009 року у розмірі 573 гривні.

    Відповідачем надано докази про те, що позивачу в період з   05.01.2009 року  і по 31.08.2009 рік  виплачувалась допомога як дитині війни, проте у розмірі, меншому, ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, нарахуванню та виплаті підлягає щомісячна державна соціальна допомога як дитині війни, передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 05.01.2009 року  і по 31.08.2009 рік  з вирахуванням виплаченої відповідачем за цей час позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.

   Суд вважає, що зазначену державну соціальну допомогу повинен нараховувати і виплачувати саме відповідач.

   Відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для відмови в задоволення позовних вимог. Суд вважає необхідним визначити, що  реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги.

  Судові витрати суд розподіляє у порядку ч.3 ст. 94 КАС України.

   Керуючись ст.ст.11, 160-163, 167 КАС України, суд    

                                                                                                       ПОСТАНОВИВ:

   Адміністративний позов задовольнити частково.

  Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим здійснити перерахунок  і виплатити ОСОБА_1 недоотриману щомісячну державну соціальну грошову допомогу як дитині війни на підставі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 05.01.2009 року  і по 31.08.2009 рік, з урахуванням вже виплачених сум за цей період.

   Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 0,85 гривень.

   В задоволенні інших позовних вимог  відмовити.        

   На постанову може бути подана апеляція в Севастопольський апеляційний суд через Центральний районний суд м. Сімферополя у порядку ст. 186 КАС України шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів із дня проголошення постанови і подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ:                                                                                                                                                                                                     ДВІРНИК Н.В.