Справа № 2а-378

                                                                                                                                                                         2010 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

03 березня 2010 року                                        м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді:                         Троян Н.А.,

                      при секретарі:                                 Смиковій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у м. Нікополі про поновлення строку, визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати державну допомогу «дітям війни», суд

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України у м. Нікополі (далі – УПФУ) про поновлення строку звернення до суду, визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну допомогу як це передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

      В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі за текстом Закону) має статус «дитини війни». Вона отримує пенсію за віком, яка нараховується та виплачується УПФУ у м. Нікополі.

    Згідно зі ст. 6 Закону, який набрав чинності з 01.01.2006 р., передбачалось підвищення розміру щомісячного довічного грошового утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії на 30% від мінімальної пенсії за віком. Однак, протягом 2006-2007 р. така допомога їй взагалі не виплачувалась, а в 2008 р. виплачувалася у меншому розмірі, бо дане підвищення призупинялось Законами України «Про державний бюджет України» на 2007-2008 р..

Позивач вважає, що після прийняття рішення Конституційним судом України 09.07.2007р. та 22.05.2008р. про визнання неконституційними положення статті Законів України «Про державний бюджет України» на 2007 р. та 2008 р.. про призупинення підвищення щомісячного довічного утримання, УПФУ повинно було здійснити перерахунок її пенсії  та здійснити виплати у розмірах, передбачених законом. На даний час такий перерахунок не проведений. Вона зверталася до УПФУ в м. Нікополі з заявою про проведення донарахування та виплати належних їй сум, але в задоволені заяви їй було необґрунтовано відмовлено.

Тому позивач просить суд поновити їй процесуальний строк для звернення до суду, бо вважає, що пропустила його з поважної причини, бо дізналася про порушення свого права лише у 2009 році, після публікацій про це у засобах масової інформації, а також просить визнати протиправною дії УПФУ в м. Нікополі щодо нездійснення перерахунку і виплати підвищення до пенсії та зобов’язати УПФУ в м. Нікополі здійснити перерахунок і забезпечити виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки в сумі 3 891 грн. 90 коп., допустивши судове рішення в частині стягнення суми місячної допомоги, а саме 149 грн. 40 коп., до негайного виконання.  .  

    В судове засідання позивач не з’явилася, від неї надійшла письмова заява про розгляд справи за її відсутності, на позовних вимогах наполягає (а.с. 19).

    Представник відповідача в судове засідання не з’явилася, надала до суду заяву про розгляд справи в її відсутність та письмові заперечення проти позову, вказуючи на пропуск без поважної причини строку на звернення до адміністративного суду щодо перерахунку, бо рішення Конституційного суду України були офіційно оприлюднені. Дію ст. 6 Закону на 2006 рік було зупинено і це зупинення законодавчо не відмінялося. Також було зупинено дію ст.. 6 Закону на 2007 рік, а рішення Конституційного Суду України, яким було визнано неконституційним це зупинення набуло чинності 09.07.2007 року. Але при цьому в Законі не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення перерахунку особам, які мають статус «дітей війни». На 2008 рік Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» встановлено, що «дітям війни» до пенсії виплачується підвищення в розмірі 10% від прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність. Ці надбавки позивачу виплачувались. Таким чином, оскільки УПФУ в м. Нікополі діяло в межах норм діючого законодавства вважає, що підстав для задоволення позову немає (а.с.14- 15).

    Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1  відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитини війни», що підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради (а.с. 7). Вона отримує пенсію за віком, яка нараховується та виплачується УПФУ у м. Нікополі.

Відповідно до  ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який був прийнятий 18.11.2004 р. і набув чинності з 01.01.2006 р., дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Однак дія вказаного положення була зупинена Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» і це зупинення законодавчо не мінялося, тому дії відповідача щодо не нарахування та невиплати допомоги за 2006 рік є законними.

П.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року № 489-V. Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року №107-VІ текст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в іншій редакції: дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (тобто 10% від прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність).

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 положення Закону України №489-V та Закону України №107-VІ стосовно зупинення дії ст. 6 Закону України №2195-ІV визнані неконституційними, а тому втратили чинність, відповідно до ст. 152 Конституції України, ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України" з дня прийняття рішення про їх неконституційність.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що після прийняття Конституційним Судом України зазначених рішень відповідач повинен був провести перерахунок пенсії та здійснити виплати у розмірах передбачених законом.

Частиною 3 ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік (зі змінами) встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п»ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп. та 415 грн. 11 коп.

Оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» мінімального розміру пенсії за віком, відповідач повинен був застосувати дану величину мінімального розміру пенсії за віком для обчислення доплати, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, з 09 липня 2007 року відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячну доплату до пенсії позивачу, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, обчисленого відповідно до ч.3 ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

Підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій  редакції, відповідно до якої дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального  захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Частиною четвертою статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни – на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте, судом було встановлено, що УПФУ у м. Нікополі будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, і виплату такого підвищення відповідно до положень ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», безпідставно не здійснювало.

Відповідач у запереченнях на позов посилається на те, що позивач звернувся до суду з пропуском річного строку звернення до суду з адміністративним позовом, просить відмовити у задоволенні позову з цієї причини.

Згідно ч.ч. l, 2 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.1ОО КАС України порушення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд не знайшов достатніх підстав визнання порушення строку звернення до суду поважним, тому в цій частині позивачу в задоволенні позовних вимог з 09 липня 2007року по  травень 2008року відмовити за пропуском строку звернення до суду.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за період після винесення Конституційним Судом України вищезазначеного рішення  №10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

Що ж до періодів до винесення рішень Конституційним Судом України, то правовідносини регулювались Законами України про Державний бюджет на відповідний рік. Рішення Конституційного Суду України не мають зворотної сили у часі, а повноваження перевіряти названі Закони на відповідність їх Конституції України наділений лише Конституційний Суд України, тому за ці періоди в задоволенні позову необхідно відмовити.

У зв'язку з наявністю декількох визначених нормативними актами розмірів мінімальної пенсії за віком для різних категорій осіб, серед яких відсутня така категорія, як "Дитина війни" , суд не має можливості самостійно визначити який саме розмір необхідно до нарахувати та виплатити позивачу, оскільки це має бути визначено на законодавчому рівні, тому в цій   частині, а також в частині негайного виконання рішення в сумі платежу за місяць позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідача необхідно зобов'язати здійснити перерахунок і забезпечити виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону У країни №2195-IV за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Керуючись ст.ст. 2, 5-15, 17, 18, 99, 100, 104, 158-163, 167 КАС України, ст.152 Конституції України, ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України», ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004року №2165-ІV, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007року №6-рп/2007 та від 22.05.2008року №10-рп/2008, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у м.Нікополі про поновлення строку та  зобов'язання нарахувати державну допомогу «дітям війни» - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України у м. Нікополі щодо нездійснення перерахунку і виплати підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м.Нікополі провести перерахунок і здійснити виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_1  за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з моменту подачі заяви про апеляційне оскарження. яка може бути подана протягом 10 днів з моменту проголошення постанови через Нікопольський міськрайоиний суд або в порядку, передбаченому ч.1 ст. 186 КАС України.

Суддя: