Справа № 2-99/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

05 березня 2010 року                                                                  м. Хорол    

Хорольський районний суд Полтавської області в складі: головуючого – судді Карпушина Г.Л., при секретарі – Калініченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди. Вказувала, що 24 вересня 2009 року вона уклала з відповідачкою договір позики, згідно якого передала останній грошові кошти в сумі 20895 доларів США, що доводиться її розпискою. Згідно даної розписки відповідачка зобов’язувалася повернути борг до 31 грудня 2009 року. Таким чином ОСОБА_2 повинна була повернути 20895 доларів США, але не виконала вказані вимоги, чим поставила позивачку у скрутне матеріальне становище та завдала значних моральних страждань від неможливості використання вказаних коштів за призначенням, тому вона оцінила завдану відповідачкою моральну шкоду в сумі 5000 грн. Відповідно до довідки Хорольського відділення ПГРУ КБ «Приватбанк» станом на 13 січня 2010 року Національним банком України встановлено курс гривні до 1 долара США в розмірі 7,9984, а тому позивачка просила стягнути з відповідачки кошти в національній валюті України в сумі 167126,56 грн. Крім того, позивачка просила стягнути з відповідачки проценти за період з 24.09.2009 року по 05.03.2010 року в сумі 7650,07 грн., оскільки згідно постанови Правління Національного банку України № 468 від 10.08.2009 року з 12.08.2009 року установлено облікову ставку в розмірі 10,25 % річних. Крім того, позивачка просила стягнути з відповідачки три проценти річних від простроченої суми з 01 січня 2010 року по 01 березня 2010 року в сумі 919,37 грн.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила стягнути з ОСОБА_2 борг в загальній сумі 175696 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди – 5000 грн., витрати пов’язані з оплатою інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. та витрати за надання правової допомоги в сумі 1000 грн.

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала в повному обсязі. Пояснила, що насправді вона брала кошти у відповідачки в борг в сумі близько 2000 доларів США в 2007 році. На даний час вона винна позивачці ще близько 5 тис. гривень. Розписку на яку вказує позивачка вона дійсно писала власноручно на прохання останньої, але таких коштів вона не брала.  В той час вона просто пожаліла позивачку та повірила останній, що фактично цих коштів повертати не треба. Документально підтвердження своїх показань вона не має. Із заявами про незаконність дій позивачки вона до будь-яких органів не зверталась.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, належно оцінивши всі зібрані по справі докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)  або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що в позивачки на підтвердження укладення договору позики з відповідачкою мається розписка позичальника, яка посвідчує передання позивачкою відповідачці грошових коштів в сумі 20895 доларів США, що становить 167126,56 грн. Дана розписка надана суду та досліджена, вона відповідає наявній в справі копії. Відповідачка про  власноручне написання даної розписки не заперечує та підтверджує даний факт. На підставі викладеного, факт укладення договору позики між позивачкою та відповідачкою, на думку суду є встановленим.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що в наданій позивачкою розписці строк повернення позики вказаний до 31 грудня 2009 року. На підставі викладеного, судом встановлено, що строк повернення грошових коштів відповідачкою позивачці закінчився 31.12.2009 року. Факт неповернення до вказаного строку відповідачкою коштів позивачці вказує на порушення зобов’язання зі сторони відповідачки.

Відповідно, до ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов’язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов’язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов’язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи розписка мається у позивачки, що в свою чергу вказує на невиконання відповідачкою свого зобов’язання повернути позику.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язується сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідачка відповідно до укладеного договору позики, повинна виконати своє зобов’язання, яке нею порушене, та повернути позивачці позику в сумі 167126,56 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Перевіркою правильності проведення позивачкою розрахунків суми процентів, на які вона має право встановлено, що останньою допущено ряд помилок, які викликані не правильним визначенням строку користування позикою.

Так, враховуючи що з 12.08.2009 року облікова ставка Національного банку України становить 10,25%,  сума належних до сплати відповідачкою процентів за період із 24.09.2009 року по 31.12.2009 року повинна становити:

167 126,56                         98

--------------   х  10,25 х  -------- = 4599, 41 грн.

      100                              365

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності проведення позивачкою розрахунків суми неустойки за порушення зобов’язання, встановлено, що останньою допущено ряд помилок, які викликані не правильним визначенням суми процентів.

Так, враховуючи що строк прострочення виконання зобов’язання тривав із 31.12.2009 року по 01.03.2010 року, сума належних до сплати відповідачкою трьох процентів повинна становити:

171 725,97                  60

--------------   х  3  х  ------- = 846, 87 грн.

      100                        365

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Беручи до уваги те, що винність відповідачки ОСОБА_2 у порушенні зобов’язання доведена та керуючись наведеними вище нормами Закону, суд вважає, що позивачці завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню.

Враховуючи характер завданої позивачці шкоди, глибину моральних та фізичних страждань, строк прострочення зобов’язання, позицію з даного приводу відповідачки, суд приходить до висновку, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди повинен становити 1000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Зважаючи на вищевикладене та вимоги Закону, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачки з відповідачки витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Одночасно суд не знаходиться підстав для задоволення вимоги позивачки про стягнення з відповідачки понесених витрат на правовому допомогу, оскільки дані витрати не можна вважати судовими, так як вони понесені до подачі позову до суду, а тому фактично є витратами, які зроблені позивачкою для відновлення свого порушеного права. Питання про їх відшкодування, на думку суду, є предметом окремого позову.

Зважаючи на те, що сплата судового збору за клопотанням позивачки була відстрочена, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь держави судовий збір в сумі 1700 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 23, 533, 545, 610, 625, 1046, 1047-1049, 1050 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки м. Хорол, АДРЕСА_1 Полтавської області, на користь ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу за договором позики грошові кошти в сумі 172572,84 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди кошти в сумі 1000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1700  грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції  або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Г о л о в у ю ч и й: