У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2010 року березня місяця 18 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Іващенко В.В.

Суддів Дяченко Л.О.,

Макарчук Л.В.

При секретарі Фабіанській В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Закритого акціонерного товариства «Дружба народів Нова» про визнання незаконним виселення із службового жилого приміщення, надання іншого  службового жилого приміщення та відшкодування матеріальної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2009 р.,-      

в с т а н о в и л а :

19.05.2009 р. ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Дружба народів Нова» про визнання незаконним виселення із службового жилого приміщення, надання іншого службового жилого приміщення та відшкодування матеріальної шкоди.

Позов мотивовано тим, що вона з 23.05.2005 р. була прийнята на роботу до ЗАТ «Дружба народів Нова» на посаду начальника юридичного відділу. У зв’язку з характером трудових відносин позивачка повинна була проживати у Красногвардійському районі, у зв’язку з чим їй було надане службове житло: кімната у квартирі АДРЕСА_2. 11.02.2006 р. вона за ініціативою власника була виселена з службового приміщення у зв’язку з припиненням трудових правовідносин із підприємством без надання іншого жилого приміщення. Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.2006 р. вона була поновлена на роботі  та 18.10.2007 р. приступила до роботи. Після цього вона неодноразово ставила питання про надання службового житла, проте керівництво, на її думку, необґрунтовано відмовляло їй. Позивачка вважає, що вона не може бути виселена з жилого приміщення без надання іншого, оскільки має статус одинокої матері.

У судовому засіданні позивачка вточнила свої позовні вимоги і просила суд стягнути з відповідача грошове відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 6196,86грн., оскільки вона  змушена була винаймати житло за власний рахунок, в зв’язку з тим,  що приїжджати на роботу до  початку робочого дня вона не встигає.

Рішенням Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2009 р. ОСОБА_5   у задоволенні позову відмовлено.

       В апеляційній скарзі позивачка ставить питання  про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що суд  порушив п.2, 5 ч.1 ст.42 ЦПК України, допустивши до участі у справі ОСОБА_6 за відсутністю документів, що підтверджують повноваження особи та її відношення до ЗАТ «Дружба народів Нова». Окрім цього, вказана особа була допитана в якості свідка у судовому засіданні і не могла бути представником. Посилання суду на ст. 319 ЦК України не може бути визнане обґрунтованим, оскільки позивачка не оспорює право власності  відповідача на службову квартиру. На думку позивачки, суд неправомірно відмовив їй у задоволенні позову, порушивши положення ст.125 ЖК України, відповідно до якої не можуть бути виселені з службового жилого приміщення без надання іншого одинокі матері, які мають неповнолітню дитину.

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не є обґрунтованою і не підлягає задоволенню з таких підстав .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка добровільно виселилась із кімнати квартири АДРЕСА_1, яка була надана їй тимчасово без дотримання вимог ст. 122 ЖК України щодо надання службового жилого приміщення. Надання позивачці службового жилого приміщення є правом відповідача, а не його обов’язком.

З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактам і обставинам, встановленим судом, ґрунтуються на правильному визначенню судом характеру та змісту виниклих між сторонами правовідносин, правильному застосуванню судом норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що у жовтні 2005р. комендант службових квартир Закритого акціонерного товариства «Дружба народів Нова» на підставі усного розпорядження виконавчого директора вселила у кімнату 4-х кімнатної квартири № 26, розташованою за адресою: кв. Єгудіна, 40 кв. у с. Петрівка Красногвардійського району позивачку ОСОБА_5

Рішення адміністрації про надання ОСОБА_5 службового житла не було, спеціального ордеру на заняття службового житла рішенням виконавчого комітету місцевої ради позивачці не видавалось.

У лютому 2006р. позивачка добровільно звільнила вищезгадану кімнату.

Відповідно до положень ч.1 ст. 122 ЖК України спеціальний ордер є єдиною підставою для вселення у службове жиле приміщення.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про те, що позивачка не була примусово виселена із житлового приміщення, яким вона користувалась тимчасово, за відсутності будь-яких правових підстав, а саме: рішення адміністрації та спеціального ордеру.

Окрім цього, відповідно до ч.1 ст. 119 ЖК України позивачка – начальник юридичного відділу - не відноситься до переліку категорій працівників, яким може бути надано службове житло.

Рішенням колегії судів судової палати у цивільних справах від 05.12. 2006р. ОСОБА_5 поновлено на роботі начальником юридичного відділу ЗАТ «Дружба народів Нова».

Проте вважати, що разом з поновленням порушеного трудового права, позивачка має право на забезпечення службовим житлом неможливе тому, що:

по-перше: позивачка не займає посаду, яка відноситься до категорії працівників, яким може бути надано житлове приміщення;

по-друге: посадова інструкція начальника юридичного відділу ЗАТ«Дружба народів Нова» не містить права позивачки на отримання службового житла;

по-третє: права позивачки на користування службовим жилим приміщенням не були порушені: службове приміщення не надавалось їй у порядку, встановленому законом, вона проживала в спірній кімнаті тимчасово, не виселялась із нього примусово в порядку, передбаченому ст. 124 ЖК України.  

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про те, що правові підстави для покладення на ЗАТ «Дружба народів Нова» обов’язку надати позивачці службове житлове приміщення і стягнення з відповідача на її користь суми коштів на оплату житла за договором оренди відсутні.

Судова колегія не приймає до уваги довід апелянта про те, що суд не застосував положення ст. ст. 24, 120, 184 КЗпП України, які передбачають гарантії і компенсації робітників при переїзді на роботу в іншу місцевість, оскільки позивачка не надала належних та допустимих доказів про прийняття її на роботу в порядку організованого набору працівників. Договір № 184 про надання послуг з пошуку і підбору спеціалістів, укладений 16.03.2005р. між ЗАТ «Дружба народів Нова» і ПП «Академія кар’єри» не свідчить про наявність у останнього права укладати трудові договори в порядку оргнабору, оскільки такі договори можуть укладати відповідно до Постанови КМ України № 255 від 02.03.1998р. «Про гарантії і компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» лише державні служби зайнятості. При укладенні трудового договору між сторонами не було обумовлено надання службового жилого приміщення або оплати найманого житла.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо неналежного оформлення представництва відповідача, то ці питання не впливають на правильність висновків суду при розв’язуванні спору і законність самого рішення.

Враховуючи, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної карги не спростовують висновків суду і не свідчать про його неправильність, судова колегія, керуючись ч.1 ст. 308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу.  

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 319, 323, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати  у цивільних справах,-

                                               у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2009 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її  проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у двомісячний строк.

Судді: