ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    18 березня 2010 року                                 м. Сімферополь

    Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Капустіна Л.П., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 та доповнення до неї  на постанову Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2010 року, щодо ОСОБА_1 -

ВСТАНОВИВ:

    Постановою суду ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і піддано стягненню у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік за те, що він 11 січня 2010 року о 19 годин 50 хвилин, в м. Старий Крим Кіровського району АР Крим по вул. Чапаєва керував автомобілем «АЗЛК 2140» реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп’яніння, від проходження до встановленого порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп’яніння відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України .

У скарзі ставиться питання про скасування постанови з закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки на думку апелянта суд першої інстанції не перевірив всі обставини справи та прийняв незаконне рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить Конституції України . Крім того, працівники ДАІ не вручили йому копію протоколу про адміністративне правопорушення.

Перевіривши доводи скарги та доповнення до неї, заслухавши ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, які підтримали доводи скарги, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Приймаючи своє рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення (а.с.1), поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5,  ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також рапортом ОСОБА_9, (а.с. 3, 4, 16, 16 зворот, 17).

Доводи скарги про те, що працівники ДАІ не вручили ОСОБА_1 копію протоколу  про адміністративне правопорушення спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_6, рапортами працівників ВЛАІ при УДАІ Кіровського району, згідно з якими ОСОБА_1 відмовився від підпису в протоколі про адміністративне правопорушення, а також відмовився від отримання зазначеного протоколу (а.с.2-6).

    Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає притягнення до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння.

    З пояснень, апеляційної скарги ОСОБА_1 та доповнень до неї слідує, що він дійсно відмовився від проходження до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння, посилаючись на те, що він не керував транспортним засобом (а.с. 16, 19).

Як вбачається з пояснень свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5,  ОСОБА_6, а також рапорту ОСОБА_9, ОСОБА_1 керував автомобілем «Москвич» світлого кольору з ознаками алкогольного сп’яніння та відмовився від проходження до встановленого порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп’яніння у присутності двох свідків (а.с. 3, 4, 16 зворот).

Свідок ОСОБА_7 підтвердив зазначені обставини, а також пояснив, що приїхав на місце події, оскільки правопорушник чинив опір працівникам ДАІ, там знаходився автомобіль «Москвич», у якого капот був теплий. При завантаженні зазначеного автомобіля на евакуатор, ОСОБА_1 з друзями перешкоджали цьому, а дружина передала ключі, щоб розблокувати руль автомобіля (а.с.16).

Із пояснень свідка ОСОБА_8 слідує, що при завантаженні на евакуатор автомобіля «Москвич» ключі від машини були в наявності (а.с.17).

Суд не має підстав сумніватися у достовірності пояснень вказаних свідків, оскільки їх пояснення погоджуються між собою, послідовні й логічні. Підстав для обмови ОСОБА_1 зазначеними свідками не встановлено, сам правопорушник також про це в апеляції не вказав. Тому доводи апеляції про наявність протиріч і невідповідностей у поясненнях свідків неспроможні.

Посилання апелянта на необхідність допиту свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, суд не може прийняти до уваги, оскільки свідки не були очевидцями вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення.

Доводи ОСОБА_1, що більше 1,5 років він не керував транспортними засобами та не притягувався до ніяких видів юридичної відповідальності спростовуються довідкою із Інформаційного центру ДАІ (а.с.11), при цьому апелянт заявляє, що керування автомобілем йому необхідно для роботи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 умисно вводить суд у оману щодо обставин цієї справи з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово вчиняв грубі правопорушення в сфері дорожнього руху, за що притягувався до адміністративної відповідальності та на нього були накладені стягнення у вигляді штрафів. Однак, прийняті засоби належного впливу не дали, оскільки він продовжує порушення правил дорожнього руху, демонструє таким чином непокору закону. Крім того, неодноразове порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України свідчить про неналежне знання водієм вказаних Правил та ставить під загрозу життя оточуючих його людей і його власне, тобто керування автомобілем цією особою несе загрозу суспільній безпеці.

Оскільки повернення вилученого посвідчення водія транспортного засобу здійснюється після успішного складання іспитів для отримання права керування в Державній автомобільній інспекції, то судом обґрунтовано призначено стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік , при цьому стягнення було обрано у межах санкції зазначеної статті з урахуванням всіх обставин справи та даних про особу правопорушника.

Апелянт не надав суду належно оформлених доказів про те, що його трудова діяльність пов’язана з необхідністю керування транспортним засобом, а також, що на його утриманні знаходиться малолітня дитина.

Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції перевірив всі обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення згідно зі ст. 280 КУпАП, а також дослідив всі докази та оцінив їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

    За таких обставин постанова суду щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП  підлягає залишенню без змін.

На підставі вказаного, керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

            Скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

    Постанову Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2010 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

    Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду

Автономної Республіки Крим Л.П. Капустіна