Справа № 2-а-4004/09

№2-а-1313/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                24 лютого 2010 року                                                                                   м. Полтава

                                   Октябрський районний суд м.Полтави   в складі:

                                  Головуючого судді – Сороки К.М.

                                  При секретарі – Кучарській Т.Є.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1

            Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві  адміністративну справу за позовом  ОСОБА_2  до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, про визнання  неправомірними дій управління  та  про стягнення   недоплаченої щорічної разової грошової  допомоги до 5 травня , -

В С Т А Н О В И В:

          23 жовтня  2009  року ОСОБА_2 (надалі – Позивач) звернувся до Октябрського районного суду м.Полтави  з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради,  посилався на те, що він є інвалідом війни 2 групи  і  відповідно до ст. 13 Закону України «Про соціальний захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, проте  в 2006,2007,2008,2009 роках отримував значно меншу  суму, чим вважав, що права його було порушено. Сума недоплати по вказаній допомозі за розрахунком Позивача складає 13310 грн. 48 коп.

         Просив визнати  неправомірними дії   Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради  та стягнути  на його користь недоплачену  разову грошову допомогу до 5 травня за 2006-2009  рік в сумі 13310 грн. 48 коп.

        В судовому засіданні представник  позивача  ОСОБА_1 підтримав позов, просив задовольнити повністю, з підстав в ньому викладених.

        Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, в судове засідання  не  з»явився,будучи повідомленим про час та місце розгляду  справи,надав суду письмові заперечення в яких просив відмовити в задоволенні позову та  просив залучити до участі у справі міністерство фінансів України та  Міністерство праці і соціальної політики України, як  юридичні особи ,які зобов’язані забезпечити виконання  Закону України,що регламентує вказані правовідносини.

        Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.    

   В поясненнях представник відповідача зазначав, що  пунктом 1 постанови Кабінету   Міністрів України № 177 від 18.02.2004 року «Про  забезпечення   щорічної виплати разової  грошової допомоги,передбаченої Законом України» «Про статус ветеранів війни, гаранті їх соціального захисту»,Міністерство Фінансів  і Державне казначейство  забезпечують щороку до 10 квітня  виділення коштів Міністерству  праці та соціальної політики для виплат  разової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про статус  ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту» у розмірах, встановлених Законом Про Державний бюджет  на відповідний рік і для подальшого перерахування  їх місцевим  органам праці та соціального захисту населення.

Далі представник відповідача вказує,що  позивач  отримав,як інвалід 2 групи  в 2006 році -320 грн. допомоги,в 2007 році-360грн,2008-400грн.в 2009 році-430 грн.

Але  ст..72 п.13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік « зупинено дію ст..ЗУ «Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту « в частині  розміру виплати щорічної разової допомоги  вказаним категоріям громадян.

            Рішенням  Конституційного суду  від 09.07.2007 року  положення  ст..29 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано такими,що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та таким,що  втратило чинність з дня ухвалення  цього рішення,тобто з 09.07.2007 року.

            Виплата разової допомоги проводиться  до 5 травня  кожного року. Оскільки рішення Конституційного суду  України від 09.07.07 року зворотної  сили  не має, його дія  чітко зазначена в самому рішенні,вимоги позивача  що до стягнення   сум допомоги є безпідставними. Окрім того представник позивача вважає,що позивачем пропущено строк для звернення до суду з  позовом за 2006,2007 роки, що суперечить вимогам ст..99,100 КАС України. Представник відповідача просила  в письмовому запереченні в позові відмовити.

             Суд, заслухавши пояснення  представника  позивача ,  вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

             Судом встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом війни 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 11.09.1997 року та відповідно до  ст. 13 Закону України «Про соціальний захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

             Як зазначає позивач, у своїх розрахунках,  ним  фактично   отримано  разову грошову допомогу до 5 травня в 2006 році-350грн.,2007році-400грн. в 2008 році-430 грн. в  2009році- 430 грн.  

              Разом з тим мінімальна пенсія за віком  у 2006 році становила на момент 1.05.2006року-359грн.,на 1.04.2007 року-410грн.06 коп.,2008 рік-481 грн., у 2009 році-615 грн.

            Відповідно до ст. 13 Закону України «Про соціальний захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни ,інвалідам 2 групи  щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

    Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати розмір грошової допомоги, суд приходить до наступних висновків.

    Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

      При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

    Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office),  суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» для розрахунку разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

    Доводи відповідача про відсутність механізму для реалізації норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо розміру разової грошової допомоги та відсутність кошторисних призначень  не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

            Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував в своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов'язань, а також звертав увагу на принцип відповідальності держави, який полягає у тому, що держава на можу посилатися  на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

             При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання  інвалідам війни  певних гарантій, а саме забезпечення їх щорічною разовою грошовою допомогою, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

           Як вбачається з фактичних обставин справи отримані Позивачем 2006-2009 роках  розміри одноразової допомоги є меншими за встановлені  Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки мінімальний розмір пенсій за віком, який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до чинного законодавства був  більшим.

          Також, суд зазначає, що  ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була зупинена на 2007 рік  ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік» а  на 2008 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»

          Проте, рішеннями Конституційного Суду України  відповідно  від 09.07.2007 року   визнано неконституційним ст..29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік  та  рішенням Конституційного суду  від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційним    п. 20 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007, № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким  ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  викладено в такій редакції: щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

       Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тому  ст. 13 Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» діє в редакції, яка була до внесення відповідних змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", передбачає виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій в розмірі  восьми  мінімальних пенсій за віком.

            Статтею 17-1 вищезазначеного Закону України встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 05 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання .

            В 2008 році така допомога Позивачу виплачувалась в порядку, встановленому постановою КМУ від 12.03.2008 р. № 183 «Про розміри грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», згідно яких органи, в яких на обліку перебувають особи, що мають право на отримання такої допомоги подають місцевим органам праці та соціального захисту населення списки таких осіб.

            Таким чином, суд вважає належними відповідачем  по даній справі є Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради .

               Отже клопотання відповідача   про залучення до участі у справі Міністерства фінансів України та Міністерства  праці та соціальної політики України  є помилковим та задоволенню не підлягає.

              Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем  порушено право позивача на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в  2006-2009  році.

             Позовні вимоги Позивача щодо зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну разову грошову допомогу у визначеній позивачем грошовій сумі  не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

Суд вважає  що позивачем  не пропущено  строк позовної давності  для звернення до суду за захистом порушеного права,оскільки невиконанням  Закону України, відповідачем тривалий час з 2006 року по 2009 рік  постійно порушувалося право позивача  на отримання  належної йому допомоги впродовж чотирьох років, що змусило його звернутися до суду .

             На підставі викладеного, керуючись ст. 64, ч.5 ст.152 Конституції України ст. 13, ст.17-1 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та  від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, ч.1,2 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,   ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд,-      

П О С Т А Н О В И В:

            Адміністративний позов  ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради,  про  нарахування недоплаченої щорічної разової грошової  допомоги до 5 травня задовольнити частково .

              Визнати  неправомірними дії управління соціального захисту населення Октябрської  районної в м.Полтаві Ради щодо виплати ОСОБА_2  щорічної разової грошової допомоги до 5 травня  як інваліду війни 2 групи за 2006,2007.2008,2009 роки в розмірі меншому,ніж це визначено  ст..12,13 Закону України «про статус  ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту».

       Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради   провести  перерахунок та нарахувати  ОСОБА_2  щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за  2006,2007,2008,2009  рік відповідно до   13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми   мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат з урахуванням проведених виплат.

       В іншій частині позовних вимог відмовити.

  Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

       Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через  Октябрський районний суд  м.Полтави шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.

         Головуючий

        Суддя:                                                                       К.М.Сорока.