Справа: № 2а-2355/09р.
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 грудня 2009 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі :
Головуючого - судді Лободенка О.C.,
при секретарі – Махлай С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці про визнання дій щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності неправомірними, зобов”язання відповідача здійснити перерахунок пенсії по інвалідності з 01 січня 2005 року відповідно до вимог ст. 50 та ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,
ВСТАНОВИВ:
В вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці про перерахунок раніше призначених державної та додаткової пенсій, виплата яких передбачена статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон №796-ХІІ).
Позивач зазначала, що в 1986 році проживала в м. Чорнобиль Київської області і 05.05.1986 року була евакуйована із зони відчуження Чорнобильської АЕС. В 1993 році вперше визнана інвалідом 3 групи. Група інвалідності продовжувалась до 16.02.2006 року, а з 16.02.2006 року Полтавська обласна МСЕК встановила їй безстрокову 3 групу інвалідності. Має посвідчення першої категорії серії НОМЕР_1 від 01.03.2006 року, а з 15.04.1993 року мала посвідчення першої категорії серії НОМЕР_2 від 15.04.1993 року. Перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці як пенсіонерка з 1993 року і їй призначена пенсія по інвалідності згідно ст.ст. 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ. Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних їй пенсій не відповідають розмірам, установленим цим Законом, та на відмову Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці привести їх у відповідність з останнім, просила визнати дії відповідача неправомірними і зобов”язати його усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки з 01.01.2005 року.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці Полтавської області в судове засідання не з”явився, в своїй заяві на ім”я суду просив справу слухати в його відсутності; проти позову заперечив; вважав його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки пенсія позивачу в зазначений період була призначена відповідно до чинного на той час пенсійного законодавства.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного:
пунктом 1 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно Законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов”язки громадянина.
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком; для інвалідів ІІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам II групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам ІІІ групи – у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІУ) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судом встановлено що ОСОБА_1 в 1986 році проживала в м. Чорнобилі Київської області та 05.05.1986 року була евакуйована із зони відчуження Чорнобильської АЕС, у зв”язку з цим 01.03.2006 року їй було видане посвідчення першої категорії серії НОМЕР_1.
Згідно довідки Полтавської обласної МСЕК №1 від 16.02.2006 року за № 0141605 їй встановлена третя група інвалідності, безстроково, у зв”язку з захворюваннями пов”язаними з наслідками аварії на ЧАЕС. До цього, до 16.02.1996 року, мала третю групу інвалідності, в зв”язку з захворюваннями пов”язаними з наслідками аварії на ЧАЕС. Одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього Закону.
Відповідно до вимог ст. 50 та ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та .4 „Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв”язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №523 від 30.05.1997 року Управління пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці повинно було виплачувати їй державну основну та додаткову пенсію в розмірах з 01.01.2005 року, як інваліду ІІІ групи, щодо захворювання якого встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою в розмірі не нижче шести, а з 05.04.2007 року, як інваліду ІІ групи, щодо захворювання якого встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою в розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій та з 01.01.2005 року, як інваліду ІІІ групи, щодо захворювання якого встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою 50 процентів, а з 05.04.2007 року, як інваліду ІІ групи, щодо захворювання якого встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою 75 процентів мінімальної пенсії за віком на момент виплати.
Наведеними нормами також передбачено, що розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по 2 групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком; по 3 групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком. Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, для інвалідів 2 групи у розмірах 75%; для інвалідів 3 групи у розмірах 50%.
Згідно ч.5 ст. 54 вищевказаного Закону порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається Кабінетом Міністрів України. Такий порядок був затверджений Постановою КМУ №523 від 30.05.1997 року, який містить ті ж самі приписи, що і норми Закону.
Відповідно до ст. 62 названого Закону його застосування проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення його є обов”язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб”єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Розрахунок пенсій позивачу з 01.01.2005 року Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці провело, виходячи з розміру установленого чинною на той час постановами Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 та №654 від 16.07.2008 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (далі - постанова КМУ від 3 січня 2002 року № 1).
Постанови Кабінету Міністрів України в яких збільшуються пенсії інвалідам Чорнобиля, не передбачають умови та порядок виплат пенсій інвалідам, тому посилання відповідача на вказані Постанови безпідставні. Крім того, Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має вищу юридичну силу. Оскільки ні Верховна Рада України ні Кабінет Міністрів України в подальшому будь яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 50 та ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком на момент виплати.
В п.4 „Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв”язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи” вказано, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 1 групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком; по 2 групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком; по 3 групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.
З урахуванням наведених положень суд приходить до висновку про те, що при нарахуванні пенсії слід виходити з вимог Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та п.4 „Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв”язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи” і виплачувати пенсію у розмірах визначених ст. 50 та ст.54 вказаного Закону для інвалідів відповідних груп.
Відповідно до ст.71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Згідно ст. 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.8 КАС України суд повинен при вирішенні справи керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд повинен застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Законом України від 28.12.2007 року №107-УІ „Про Державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” статтю 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” змінено та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по І групі інвалідності – 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по ІІ групі інвалідності – 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по ІІІ групі інвалідності – 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втрати ли працездатність; для учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по І групі інвалідності – 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по ІІ групі інвалідності – 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по ІІ групі інвалідності – 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для осіб інвалідів щодо ких встановлено причинний зв”язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по І групі інвалідності – 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по ІІ групі інвалідності – 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по ІІІ групі інвалідності – 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втрати ли працездатність; дітям-інвалідам – 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із закоеном про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі за контитуційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу 2, п.3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п.1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв”язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов”язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином відповідач з 22.05.2008 року повинен нарахувати та сплатити позивачу пенсії відповідно до ст. 50 та ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Тому суд, приходить до висновку про те, що дії відповідача в частині відмови ОСОБА_1 в перерахунку їй основної та додаткової пенсії є неправомірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно ст 63 Закону України № 2505-ІУ від 25.03.2005 року „Про Державний бюджет України на 2005 рік” затвердженого на 2005 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 332 грн.
Згідно ст. 65 Закону України № 3235-15 „Про Державний бюджет України на 2006 рік” затвердженого на 2006 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 жовтня – 366 грн.
Згідно ст. 62 Закону України №489-16 „Про Державний бюджет України на 2007 рік” затвердженого на 2007 рік прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 1 січня – 380 грн., з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн.
Згідно ст. 58 Закону України від 28.12.2007 року №107-УІ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 січня – 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн. та з 1 жовтня – 498 грн.
Згідно ст. 46 Закону України від 26.12.2008 року № 835-УІ „Про Державний бюджет України на 2009 рік” затверджено на 2009 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01 січня 2009 року -187 грн. 50 коп.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов”язання Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці провести перерахунок щомісячної основної державної пенсії ОСОБА_1, з 01.01.2005 року, як інваліду ІІІ групи у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, захворювання якої пов”язано з наслідками аварії на ЧАЕС, відповідно до умов, норм та порядку Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також перерахунок її щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю у розмірі: з 01.01.2005 року, як інваліду ІІІ групи 50% мінімальної пенсії за віком, відповідно до встановленого законом України мінімального розміру пенсії за віком за 2005 рік з 01.01.2005 року по 31.12.2005 рік, за 2006 рік з 01.01.2006 року по 31.12.2006 рік, за 2007 рік з 01.01.2007 року по 31.12.2007 рік, за 2008 рік з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік та за 2009 рік з 01.01.2009 року по 02.12.2009 рік.
Керуючись статтями 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, частиною 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, статтями 160-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці про визнання дій щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності неправомірними, зобов”язання відповідача здійснити перерахунок пенсії по інвалідності з 01 січня 2005 року відповідно до вимог ст. 50 та ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці провести перерахунок щомісячної основної державної та щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_1.
Зобов”язати Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 несплачені у повному обсязі суми щомісячної основної державної пенсії по інвалідності, як інваліду ІІІ групи з 01 січня 2005 року, у відповідності до вимог частини 4 статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, як інваліду ІІІ групи з 01 січня 2005 року, у відповідності до статті 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 01 січня 2005 року по 02 грудня 2009 рік, за виключенням періоду з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Автозаводський районний суд м.Кременчука.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя: