Справа №2-1038/09

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2009 року Октябрський районний суд м. Полтави

в складі головуючого судді Кузнецової О.Ю. при секретарі Загорулько О.С

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади м. Полтави в особі Полтавської міської ради, виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, обслуговуючого кооперативу «Автогаражний колектив «Надія», треті особи Четверта полтавська державна нотаріальна контора, КП ПБТІ «Інвентарізатор» про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернулася у суд з вищезазначеним позовом, де прохала ухвалити судове рішення про визнання права власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті її батька ОСОБА_3, який помер 13 жовтня 2004 року, а саме гараж № 0, який знаходиться у 7 ряду обслуговуючого кооперативу «Автогаражний колектив «Надія», за адресою в м. Полтава, вул.  Фрунзе, 156 - а (далі по тексту гараж).

В обґрунтування своїх вимог вказала, що за час життя її батько побудував за власні кошти гараж, який вона має право успадкувати як спадкоємиця першої черги. Спадщину після смерті батька вона прийняла шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час його смерті. Інших спадкоємців першої черги за законом у померлого ОСОБА_3 немає.

Після смерті батька її було прийнято членом обслуговуючого кооперативу «Автогаражний колектив «Надія» з правом користування гаражем, яким вона в даний час і користується.

У судовому засіданні позивачка підтримала свій позов та прохала його задовольнити. Пояснила, що батьком був залишений заповіт від 17.09.1993 року, у відповідності до якого гараж він заповів їй. До нотаріальної контори з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину вона не зверталася, а відтак нотаріусом їй не відмовлялося у видачі такого свідоцтва. Своє звернення до суду пояснила тим, що її батько за час життя не оформив на гараж правовстановлюючий документ, що в даний час їй перешкоджає зверненню до нотаріальної контори.

Представник відповідача територіальної громади м. Полтави в особі Полтавської міської ради вимоги ОСОБА_1 заперечувала посилаючись на роз'яснення, що містяться у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», де передбачено, що особа може звернутися до суду з позовом про визнання її права власності на спадкове майно лише у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину. Враховуючи, що позивачка до нотаріальної контори з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину не зверталася, нотаріусом їй не відмовлялося у видачі свідоцтва, то її вимоги не можуть бути задоволені, оскільки вона діє не у спосіб встановлений діючим законодавством.

Представники відповідачів - виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, обслуговуючого кооперативу «Автогаражний колектив «Надія» та третіх осіб - Четверта полтавська державна нотаріальна контора, КП ПБТІ «Інвентарізатор» у судове засідання не з'явились, будучи повідомленими про день, час та місце розгляду справи, надали заяви з проханням розглядати справу у їх відсутність. Відповідно до ст. 169 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутність нез"явившихся осіб за наявними в матеріалах справи даними та доказами.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Октябрської районної Ради народних депутатів № 404 від 02.08.1988 року ОСОБА_3 дозволено будівництво гаража в автоколективі «Надія» ( а.с. 9).

У відповідності до довідки обслуговуючого кооперативу «Автогаражний колектив «Надія» № 53/н від 08.01.2009 року ОСОБА_3 став членом кооперативу 27.08.1988 року та за власні кошти збудував гараж № 0, який знаходиться у 7 ряду обслуговуючого кооперативу «Автогаражний колектив «Надія». Будівництво гаража завершено ОСОБА_3 в серпні 1989 року.

Зазначені обставини у судовому засіданні підтвердив своїми показаннями свідок ОСОБА_4, вказавши, що він є членом кооперативу, знав ОСОБА_3, який в цьому ж кооперативі побудував гараж.

ОСОБА_3 за час життя збудований гараж в експлуатацію не здав, свідоцтво про право власності на нього не отримав та не провів його державну реєстрацію.

17.08.1993 року ОСОБА_3 склав заповіт, у відповідності до якого на випадок своєї смерті заповів гараж своїй дочці ОСОБА_1

У відповідності до свідоцтва про смерть серії 1-КЕ № 281855, виданого Полтавським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського обласного управління юстиції від 14.10.2004 року, ОСОБА_3 помер 13.10.2004 року ( а.с. 11).

У відповідності до довідки обслуговуючого кооперативу «Автогаражний колектив «Надія» № 53/н від 08.01.2009 року після смерті ОСОБА_3 в члени кооперативу була прийнята його дочка ОСОБА_1 у відповідності до заповіту померлого від 17.09.1993 року, яка в даний час є користувачем гаражу.

Суд, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст. 316 ч.1, ст. 317 ч.1 ЦК України правом власності є право особи на річ ( майно), якою він має право володіти, користуватися та розпоряджатися.

Відповідно до ст. 328 ч.1 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до вимог ст. 331 ч.2 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно ( житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва ( створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У відповідності до пунктів 1.5, 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за№ 157/6465 з наступними змінами передбачено, що обов'язковій державній реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб.

Реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

Аналіз вищенаведених фактичних обставин справи та вимог діючого законодавства вказує на те, що ОСОБА_3 збудувавши гараж, але не здавши його в експлуатацію і не оформивши свідоцтва про право власності та не здійснивши його державну реєстрацію, не набув за час життя права власності на цей гараж.

Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1236 ч.1 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належи у майбутньому.

Враховуючи, що померлий ОСОБА_3 не мав права власності на гараж, то він і не мав права ним розпорядитися, тобто заповісти його своїй дочці ОСОБА_1

За цих же обставин позивачка ОСОБА_1 не має право на успадкування гаража у порядку спадкування за законом, оскільки її батько ОСОБА_3 не є власником гаража.

Крім цього, заперечення позову представником відповідача також є обґрунтованими, оскільки у відповідності до вимог ст. 1297 ч.1 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Позивачка, прийнявши спадщину померлого батька у відповідності до вимог ст. 1268 ч.3 ЦК України, шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини ( а.с. 8), не виконала свій обов'язок передбачений ст. 1297 ч.1 ЦК України та не звернулася до нотаріальної контори за видачею їй свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яким є гараж.

У відповідності до роз'яснень, що містяться у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження з вимогою про визнання права на спадщину.

Позивачка не зверталася до нотаріальної контори за видачею їй свідоцтва про право на спадщину на гараж, нотаріусом їй не відмовлялося в оформленні права на спадщину, а відтак її вимоги, заявлені у суді, не підлягають задоволенню.

Крім наведеного, думка суду ґрунтується і на вимогах ст.3 ч. 1 ЦПК України, у відповідності до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Права, свободи чи інтереси позивачки відповідачами або іншими особами не порушувалися, дії або бездіяльність, які б свідчили про невизнання або оспорювання цих прав ніким не вчинялися, а тому її позов є необгрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до територіальної громади м. Полтави в особі Полтавської міської ради, виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, обслуговуючого кооперативу «Автогаражний колектив «Надія», треті особи Четверта полтавська державна нотаріальна контора, КП ПБТІ «Інвентарізатор» про визнання права власності на спадщину ОСОБА_3, який помер 13 жовтня 2004 року, - гараж № 0, який знаходиться у 7 ряду обслуговуючого кооперативу «Автогаражний колектив «Надія» в м. Полтаві по вул.  Фрунзе, 156 - а, відмовити у повному обсязі за недоведеністю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду та наступною подачею апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження до суду першої інстанції.

Рішення набирає законної сили після спливу строку на подачу заяви про апеляційне оскарження, якщо така заява не буде подана.