Справа № 2-159/10  

З А О Ч Н Е     Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем     України  

„03” березня 2010 року  

Малиновський районний суд місті Одеси в складі:  

головуючого       - судді Гуревського В.К.  

за секретаря       - Кузнецовій Т.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Карго Сервіс” про зміну запису в трудовій книжці, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримання та стягнення моральної шкоди, -  

  в с т а н о в и в :  

  Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Карго Сервіс” про зміну запису у його трудовій книжці, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримання та стягнення моральної шкоди, посилаючись на обґрунтування своїх вимог на таке. З 10 серпня 2007 року до 25 березня 2008 року позивач працював у відповідача в якості водія - експедитора вантажного автомобілю. 11 березня 2008 року позивач подав на ім'я відповідача заяву про звільнення з роботи за власним бажанням. Однак, відповідач звільнив його за прогули, відмовляється провести з ним розрахунок по заробітній платі. Крім того відповідач до нинішнього часу відмовляється провести з ним розрахунок по сплаті йому командировочних коштів. ОСОБА_1 звертався до відповідача з проханням провести повний розрахунок по заробітній плати, однак до цього часу цей розрахунок не проведений. Незаконними діями відповідача позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він залишився без роботи та грошей, з невірним записом в трудовій книжці він не міг влаштуватися на іншу роботу, розмір якої він оцінює в 10000,0 грн. Після уточнення позовних вимог позивач провис стягнути з відповідача заборгованість у частині затримки розрахунку по заробітній платі у сумі - 5616,0 грн., та витрати на відрядженню в сумі - 36 600,0 грн.  

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якій просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке. 05 жовтня 2007 року Наказом № 77-к ОСОБА_1 був прийнятий на посаду водія-експедитора. 11 березня 2008 року на ім'я директора ТОВ „Карго Сервіс” від головного інженера ОСОБА_3 поступила докладна записка, у якій він просить прийняти відповідні заходи у зв'язку з відсутністю на робочому місці ОСОБА_1 11 березня 2008 року комісією ТОВ „Карго Сервіс” у складі ОСОБА_4, ОСОБА_3 ОСОБА_5, та у присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був складений акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 11.03.2008 р. З метою з'ясування причин відсутності ОСОБА_1 на роботі йому зателефонували, однак позивач відмовився давати пояснення стосовно причин його відсутності. 17 березня 2008 року, поштою до товариства з обмеженою відповідальністю „Карго-Сервіс” надійшла від ОСОБА_1 заява. У заяві ОСОБА_8 просив звільнити його за бажанням з 11 березня 2008 року, при цьому заява також підписана 11 березня 2008 року. При цьому на роботі ОСОБА_8 продовжував не з'являтися. 04 квітня 2008 року ТОВ „Карго Сервіс” на адресу ОСОБА_1 направило лист з попередженням, що у зв'язку з тим, що позивачем був проігнорований двотижневий строк письмового попередження про звільнення, подальше його не з'явлення на робочому місці, може бути розцінено ТОВ „Карго-Сервіс” як прогул та до позивача можуть бути застосовані відповідальні дисциплінарні стягнення згідно з Кодексом законів про працю України. Керівництво ТОВ „Карго-Сервіс” просило позивача з'явитись на робочому місці для передачі матеріальних цінностей, які йому були ввірені для виконання ним своїх трудових обов'язків, а також для врегулювання відношень, пов'язаних зі звільненням. Вказаний лист був отриманий ОСОБА_1 08 квітня 2008 року. Однак, позивач продовжував не з'являтись на робочому місці. 16 квітня 2008 року позивачу від ТОВ „Карго-Сервіс” був направлений ще один лист, у якому просили повідомити відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 11 березня 2008 року. Та попередили, що у разі залишення вказаного листа без відповіді ОСОБА_1 буде звільнений за прогули, та просили його явитись за остаточним розрахунком. Вказаний лист був отриманий позивачем 22 квітня 2008 року, однак на робочому місці він у наступні дні не з'явився. 15 квітня 2008 року на ім'я директора ТОВ „Карго Сервіс” від головного інженера ОСОБА_9 поступила докладна записка, у якій просить прийняти відповідні заходи у зв'язку з відсутністю на робочому місці ОСОБА_1 25 квітня 2008 року ОСОБА_1 у перше з 11 березня 2008 року з'явився на роботі. 25 квітня 2008 року комісією ТОВ „Карго Сервіс” у складі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, та у присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був складений акт про наступне: 1. ОСОБА_1 ознайомитись з актом комісії ТОВ „Карго Сервіс” про прогул від 11 березня 2008 року відмовився; 2. пояснити причини відсутності з 11 березня 2008 року до 25 квітня 2008 року до 14 години включно - відмовився. 25 квітня 2008 року наказом № 44-к ОСОБА_1 був звільнений на підставі п. 4 ст. 40 КЗоТ України. З наказом позивач був ознайомлений 25 квітня 2008 року, однак отримати розрахунок та трудову книжку у цей день відмовився. Таким чином ОСОБА_1 був звільнений з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули. Оскільки з 11 березня 2008 р. не з'являвся на роботі без поважних причин, а лист на який посилається позивач як на підставу його звільнення був отриманий ТОВ „Карго-Сервіс” лише 17 березня 2008 року, більш того позивач не відпрацював два тижні як того вимагає КЗпП. Позивач будь-яких доказів стосовно того, що він не одноразово звертався з вказаним проханням до відповідача, та доказів того, що відповідач відмовив йому у проведені з ним розрахунку та видачі трудової книжку, суду не надав. Щодо стягнення моральної шкоди відповідач заперечує, оскільки позивач сам відмовився отримати книжку та розрахунок, так як був не згодний, що його звільнили за прогул.  

Представник відповідача у наступні судові засідання не з'являвся, будучи повідомленим про дату, час та місце судового засідання, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив. Суд у зв'язку з його неявкою та неповідомлення про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив слухати справу за відсутності представника відповідача, що не з'явився, у порядку заочного розгляду справи.  

Заслухавши пояснення сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних причин.  

Судом встановлено, що 05 жовтня 2007 року позивач ОСОБА_1 у відповідності до трудової книги БТ-ІІ №4807207 від 21 серпня 1991 року, заяви від 05.10.2007 року, Наказу №77-К від 05.10.2007 року, прийнятий на роботу до ТОВ „Карго Сервіс” на посаду водій-експедитор з окладом за місяць у розмірі - 479,0 грн. згідно штатного розкладу на 01.10.2007 року.  

Відповідно до акту прийому та передачі автомобіля та обхідного листа за ОСОБА_1 був закріплений транспортний засіб марки „ДАФ”, д/н НОМЕР_1, на якому він здійснював перевезення вантажів по Україні та за кордон.  

Стосовно причин звільнення позивача суд виходить з таких обставин.  

Згідно заяви від 11 березня 2008 року, яку позивач ОСОБА_1 надав директору ВАТ „Карго Сервіс”, вбачається, що позивач просив його звільнити за власним бажанням з 11.03.2008 року, але наказом № 44-К директора ВАТ „Карго Сервіс” ОСОБА_10 водій-експедитор ОСОБА_1 звільнений 25 квітня 2008 року за прогули без поважних причин відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, на підставі актів комісій ВАТ „Карго Сервіс” від 11.03.2008 року та від 25.04.2008 року.  

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган може розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.  

За свідченнями представника ТОВ „Карго Сервіс”, наданими відповідачем документами 11 березня 2008 року на ім'я директора ТОВ „Карго Сервіс” від головного інженера ОСОБА_3 поступила докладна записка, у якій він просить прийняти відповідні заходи у зв'язку з відсутністю на робочому місці ОСОБА_1 Будь-які резолюції адміністрації підприємства на докладній записці ОСОБА_3 щодо перевірки та складення акту відсутні.  

11 березня 2008 року комісією ТОВ „Карго Сервіс” у складі ОСОБА_4, ОСОБА_3 ОСОБА_5, та у присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був складений акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 11.03.2008 р.  

З метою з'ясування причин відсутності ОСОБА_1 на роботі йому зателефонували, однак позивач відмовився давати пояснення стосовно причин його відсутності. 17 березня 2008 року, поштою до товариства з обмеженою відповідальністю „Карго-Сервіс” надійшла від ОСОБА_1 заява. У заяві ОСОБА_8 просив звільнити його за власним бажанням з 11 березня 2008 року, при цьому заява також підписана 11 березня 2008 року.  

04 квітня 2008 року ТОВ „Карго Сервіс” на адресу ОСОБА_1 направило лист з попередженням, що у зв'язку з тим, що позивачем був проігнорований двотижневий строк письмового попередження про звільнення, подальше його не з'явлення на робочому місці, може бути розцінено ТОВ „Карго-Сервіс” як прогул та до позивача можуть бути застосовані відповідальні дисциплінарні стягнення згідно з Кодексом законів про працю України.  

Керівництво ТОВ „Карго-Сервіс” просило позивача з'явитись на робочому місці для передачі матеріальних цінностей, які йому були ввірені для виконання ним своїх трудових обов'язків, а також для врегулювання відношень, пов'язаних зі звільненням. Вказаний лист був отриманий ОСОБА_1 08 квітня 2008 року. При цьому у листі директора ТОВ „Карго Сервіс” вказується на необхідність передачі матеріальних цінностей, а саме транспортного засобу, хоча ані найменування цього засобу, ані його державного номеру в листі директора не вказано. При цьому за свідченням свідків – звільнених водіїв ТОВ „Карго Сервіс”, які були допитані в судовому засіданні, самого позивача ОСОБА_1 в цей час автомобіль НОМЕР_2, на якому працював позивач був переданий адміністрації підприємства і перебував у рейсі під управлінням іншого водія. Означений доказ представник відповідача ані спростував, ані підтвердив.  

16 квітня 2008 року позивачу від ТОВ „Карго-Сервіс” був направлений лист за яким вимагали повідомити відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 11 березня 2008 року  та попередили, що у разі залишення вказаного листа без відповіді ОСОБА_1 буде звільнений за прогули, та просили його явитись за остаточним розрахунком. Вказаний лист був отриманий позивачем 22 квітня 2008 року, на робочому місці він у наступні дні не з'явився.  

15 квітня 2008 року на ім'я директора ТОВ „Карго Сервіс” від головного інженера ОСОБА_9 поступила докладна записка, у якій просить прийняти відповідні заходи у зв'язку з відсутністю на робочому місці ОСОБА_1 Будь-які резолюції адміністрації підприємства на докладній записці ОСОБА_3 щодо перевірки та складення акту відсутні.  

25 квітня 2008 року комісією ТОВ „Карго Сервіс” у складі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, та у присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був складений акт про наступне: 1. ОСОБА_1 ознайомитись з актом комісії ТОВ „Карго Сервіс” про прогул від 11 березня 2008 року відмовився; 2. пояснити причини відсутності з 11 березня 2008 року до 25 квітня 2008 року до 14 години включно - відмовився. 25 квітня 2008 року наказом № 44-к ОСОБА_1 був звільнений на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. З наказом позивач був ознайомлений 25 квітня 2008 року, однак отримати розрахунок та трудову книжку у цей день відмовився. Таким чином ОСОБА_1 був звільнений з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули. Оскільки з 11 березня 2008 р. не з'являвся на роботі без поважних причин, а лист на який посилається позивач як на підставу його звільнення був отриманий ТОВ „Карго-Сервіс” лише 17 березня 2008 року, більш того позивач не відпрацював два тижні.  

Позивач не погодився з причинами звільнення, оскільки згідно копії обхідного листа водія ОСОБА_1 (автомобіль НОМЕР_1) мають місце підписи диспетчера ОСОБА_11 датована 11.03.2008 року, головного інженера ОСОБА_3 і начальника відділу кадрів ОСОБА_12 без дати, начальника служби охорони ОСОБА_13 датована 13.03.2008 року. Таким чином, позивач ОСОБА_1 був присутній на роботі 11.03.2008 року та 13.03.2008 року, а докладні записки головним інженером ОСОБА_3 подавалася в день, коли позивач оформляв обхідного листа.  

Представник відповідача не зміг в судовому засіданні ані підтвердити підписи посадових осіб ТОВ „Карго Сервіс”, ані спростувати цей доказ. У зв’язку з цим суд ухвалив допитати означених осіб в якості свідків та доручив представнику відповідача вручити повістки означеним особам, або повідомити їх місце проживання, якщо ці особи звільнилися з роботи. Вимога суду відповідачем виконана не була.  

Судом береться до уваги, що поняття „робоче місце”, яке відповідно до п. 3 ст. 29 КЗпП України повинно бути власником або уповноваженим ним органом до початку роботи за укладеним трудовим договором визначено працівникові, не є тотожним поняттю „робота”, що вжито у п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП для визначення поняття прогулу. Суд виходить з того, що робочим місцем ОСОБА_1 як водія-експедитора був автомобіль. На момент подання заяви про звільнення за власним бажанням, складення актів на підставі докладних записок головного інженера, автомобіль  ДАФ д/№ НОМЕР_1 перебував в управлінні іншого водія, що не було спростовано стороною відповідача. Нове робоче місце адміністрацією підприємства ОСОБА_1 не було визначено, таким чином він приходив та перебував на території автопарку, що підтверджується показаннями свідків, тобто був на роботі.  

Таким чином, оскільки закон не визначає прогулом відсутність працівника більше трьох годин підряд на робочому місці, а позивач передав адміністрації підприємства закріплений за ним транспортний засіб, в іншому разі автомобіль не міг би бути відправленим у рейс, він був на роботі, але був відсутній на робочому місці, не виконував своїх трудових обов'язків, але він не мав можливості виконати обов'язки водія-експедитора з причини відсутністю транспортного засобу і не визначенням адміністрацією підприємства його нового робочого місця. У такому випадку до працівника не можна застосовувати норми законодавства про працю в частині звільнення за вчинення працівником прогулу.  

З таких обставин відповідач порушив вимоги закону щодо звільнення працівника, а тому підлягає виправленню запис в трудовій книжці.  

Згідно копії закордонного паспорту АХ 101149, виданого на ім’я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачем здійснювалися перетинання кордону з перевезення вантажів, а саме:  

1) Україна - Росія - Казахстан - Росія - Україна: Україна з 11.09.07-13.09.07 - 3 діб, Росія, Казахстан з 14.09.07-23.09.07 - 10 діб, Україна з 24.09.07-26.09.07 - 3 доби; Україна - Росія - Україна: Україна з 17.10.07-22.10.07 - 6 діб, Росія з 22.10.07-30.10.07 - 9 діб, Україна з 31.10.07-01.11.07 - 2 доби;  

2) Україна - Польща - Росія - Казахстан - Росія - Україна: Україна з 02.11.07-03.11.07 - 2 доби, з 08.11.07-13.11.07 - 4 доби, з 29.11.07-2.12.07 - 3 доби, Росія - Казахстан з 13.11.07-29.11.07 - 17 діб, Польща з 04.11.07-8.11.07 - 5 діб;  

3) Україна - Польща - Германія - Україна: Україна з 6.12.07-13.12.07 - 8 діб, Польща - Германія з 14.12.07-25.12.07 - 12 діб, Україна з 26.12.07-29.12.07 - 4 доби;  

4) Україна - Польща - Україна - Росія - Казахстан - Україна: Україна з 04.01.08-7.01.08 - 4 доби, Польща з 08.01.08-11.01.08 - 4 доби, Україна з 11.01.08-15.01.08 - 4 доби, Росія - Казахстан з 16.01.08-26.01.08 - 11 діб, Україна з 27.01.08-29.01.08 - 3 доби; Україна - Словаччина - Польща - Германія - Польща - Україна - Росія - Україна: Україна з 04.02.08-10.02.08 - 7 днів, Словаччина - Польща - Германія з 11.02.08-24.02.08 - 14 днів, Україна з 25.02.08-28.02.08 - 4 доби, Росія з 29.02.08-4.03.08 - 5 діб, Україна з 5.03.08-7.03.08 - 3 доби.  

Разом складає за кордоном - 87 днів (із розрахунку 50,0 доларів за добу - 4350 доларів США), а по Україні - 60 днів (із розрахунку 30,0 грн. на добу – 1800,0 грн.).  

Відповідно до ст. 121 КЗпП України, працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) і середній заробіток.  

Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 663 від 23 квітня 1999 року „Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордоном” із наступними змінами та доповненнями для працівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності (крім державних службовців та осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів) установлено такі граничні норми добових витрат: 1) у разі коли до рахунків на оплату вартості проживання у готелях не включаються витрати на харчування, для відряджень у межах України - 30 гривень, для відряджень за кордон - у сумі в гривнях, еквівалентній 50 доларам США за офіційним курсом гривні до долара США, установленим Національним банком на день видачі авансу; 2) у разі коли до рахунків вартості проживання у готелях включаються витрати на: одноразове харчування, для відряджень у межах України - 24 гривні, для відряджень за кордон - у сумі в гривнях, еквівалентній 40 доларам США за офіційним курсом гривні до долара США, установленим Національним банком на день видачі авансу; дворазове харчування, для відряджень у межах України - 18 гривень, для відряджень за кордон - у сумі в гривнях, еквівалентній 27,5 долара США за офіційним курсом гривні до долара США, установленим Національним банком на день видачі авансу; триразове харчування, для відряджень у межах України - 12 гривень, для відряджень за кордон - у сумі в гривнях, еквівалентній 17,5 долара США за офіційним курсом гривні до долара США, установленим Національним банком на день видачі авансу.  

Відповідно до розрахунку ТОВ „Карго-Сервіс”, наданого суду 10 липня 2008 року за № 892, заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 складає 14662,79 грн., а саме: заборгованість по заробітній платі за період з 05 жовтня 2007 року по 10 березня 2008 року – 2129,55 грн., заборгованість по авансовим звітам від 10 жовтня 2007 року, 29 жовтня 2007 року, 03 грудня 2007 року, 27 грудня 2007 року  - на загальну суму 12533,24 грн.  

20.02.2009 року на адресу відповідача ТОВ „Карго Сервіс” судом направлено листа щодо витребування відомостей щодо нарахування та видачі заробітної плати та відрядних коштів на ім’я ОСОБА_1 за період з 05 жовтня 2007 року по 11.03.2008 року. Вимога суду виконана не була.  

Таким чином відвідачем не надано доказів щодо виплати позивачу відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордоном.  

Крім того відповідачем порушено ст. 21 Закону України „Про оплату праці” щодо права працівника на оплату своєї праці, за вимогами якої працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору, а також ст. 24 цього Закону щодо права працівника на оплату своєї праці у встановлені строки та певною періодичністю. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України „Про оплату праці” заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Згідно 2.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.  Крім того, відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму, яка не була виплачена ОСОБА_1 (14662,79 грн.)  

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати усіх сум у день закінчення угоди відповідач повинен виплатити працівнику його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку. Відповідно до 1 ст. 177 КЗпП в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.  

Відповідно до ст. 231№ КЗпП України відшкодуванням власником або уповноваженим ним органом  моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.  

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, судом прийнятий до уваги той факт, що звільнення відбулося з порушенням норм трудового законодавства, із значною затримкою розрахунку із позивачем після звільнення, запис в трудовій книжці про звільнення за прогули привели до моральних страждань позивача з тих причин, що він певний час не міг знайти роботу, з урахуванням розумності й справедливості, суд визнає обґрунтованою вимогу про стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 2000,0 гривень.  

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.  

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” та п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України, судовий збір має бути стягнутий з відповідача пропорційно до задоволених вимог за ч. 3 ст. 88 ЦПК України.  

Керуючись ст. 56 Конституції України, ст. ст. 21, 24 Закону України „Про оплату праці”, ст. 23 ЦК України, ст. ст. 47, 116, 117, 177 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 60, 62, 88, 213-215, 217, 224-226 ЦПК України, СУД –  

  В И Р І Ш И В :  

  Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.  

Визнати формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади водія ТОВ „Карго Сервіс” неправильними.  

Зобов’язати адміністрацію ТОВ „Карго Сервіс” змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади водія ТОВ „Карго Сервіс”, вказавши в трудовій книжці „Звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням”.  

Стягнути з ТОВ „Карго Сервіс” на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та витрат на відрядження в сумі 42216,0 грн., а також суму середнього заробітку ОСОБА_1 за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку.  

Стягнути з ТОВ „Карго Сервіс” на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000,0 гривень.  

Стягнути з ТОВ „Карго Сервіс” в дохід держави судовий збір в розмірі 422,16 гривень витрати з ІТЗ в розмірі 120 грн.  

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.  

  Суддя                 Гуревський В.К.